|
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 |
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
29.10.2007 р. № 9/52
|
За позовом |
Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 |
|
до |
Департаменту у справах захисту прав споживачів у місті Києві |
|
про |
Визнання неправомірною постанову від 02.02.2006 р. |
Суддя: Кротюк О.В.,
Секретар судового засідання: Рудик Т.О.
Представники:
Від позивача: ОСОБА_2 (довіреність № 1849 від 10.04.2007 р.)
Від відповідача: Мозкова М.А. (довіреність № 0105/8887 від 09.09.2007 р.)
Обставини справи:
Позивач звернувся до суду із позовом до Департаменту у справах захисту споживачів у місті Києві про визнання неправомірною постанову Департаменту у справах захисту споживачів у місті Києві від 02.02.2006 р. про накладення стягнення у вигляді штрафу у розмірі 7 036,67 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що постанова Департаменту у справах захисту прав споживачів від 02.02.2006 року щодо застосування стягнення - штрафу у розмірі 7035,67 грн. до позивача є незаконною та необґрунтованою, оскільки: в ній вказано, що її винесено на підставі акту від 19.12.2005 р., яким було встановлено створення перешкод службовим особам Департаменту у справах захисту прав споживачів щодо проведення перевірки якості товарів, правил торгового обслуговування населення. Позивач зазначає, що 19.12.2005 р. до кіоску, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Старовокзальна, 26, (галерея переходу), де позивач здійснює підприємницьку діяльність прибули працівники Департаменту у справах захисту споживачів у місті Києві з вимогою про допуск їх до проведення перевірки. Відмову в наданні допуску до перевірки Позивач обґрунтовує тим, що ним не встановлено законних підстав для її проведення, згідно із Законом України «Про захист прав споживачів». Позивач зазначає, що Акт перевірки складено самостійно, тобто без участі позивача та його підпису.
СПД ОСОБА_1 позовні вимоги обґрунтовує тим, що постанову про застосування штрафу не отримав, а з її текстом ознайомився лише в Державній виконавчій службі Оболонського району м. Києва в липні 2007 року, коли дізнався про виконавче провадження, що зумовило пропущення строку давності на оскарження.
Крім того, в судовому засіданні позивач пояснив, що не отримував повідомлень від Департаменту в зв'язку із зміною адреси реєстрації, посилаючись на договір купівлі-продажу квартири від 24.02.2006 р.
Відповідач позовні вимоги не визнає, просить відмовити в їх задоволенні, виходячи з того, що Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 04.08.2006 р. № 231 "Про утворення Головного Київського міського управління у справах захисту прав споживачів" перетворено (реорганізовано) Департамент у справах захисту прав споживачів у місті Києві у Головне Київське міське управління у справах захисту прав споживачів. Вказаним наказом встановлено, що Головне Київське міське управління у справах захисту прав споживачів є правонаступником майна, прав і обов'язків Департаменту у справах захисту прав споживачів у місті Києві. Департамент у справах захисту прав споживачів в м. Києві на час перевірки СПД ОСОБА_1 діяв на підставі повноважень, визначених ст. 26 ЗУ "Про захист прав споживачів" та згідно Положення про головне управління у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, головні обласні, обласні, Севастопольське міське управління у справах захисту прав споживачів та Департамент у справах захисту прав споживачів у місті Києві, затвердженого Наказом Держспоживстандарту України №169 від 09.10.2003 року.
Відповідно до повноважень, наданих вище зазначеними нормативними актами, Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів і його територіальні органи в АРК, областях, містах Києві та Севастополі здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право перевіряти у суб'єктів господарювання сфери послуг і торгівлі, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг; безперешкодно відвідувати та обстежувати відповідно до законодавства будь-які виробничі, складські торговельні та інші приміщення цих суб'єктів.
Перевірка кіоску СПД ОСОБА_1 за адресою: м. Київ, вул. Старовокзальна, 26 здійснювалась на підставі письмового розпорядження (направлення на перевірку) № 001593 від 19.12.2005 року, яке разом з посвідченнями службових осіб було пред'явлено продавцю вказаного кіоску, ОСОБА_3, перед початком перевірки. В направлені на перевірку чітко зазначено мету перевірки, тобто перевірити дотримання законодавства про захист прав споживачів вказаного суб'єкта господарювання.
Відповідач зазначає, що твердження Позивача про те, що йому не було повідомлено законних підстав для проведення перевірки є безпідставним, а недопуск фахівців Департаменту до проведення перевірки є створенням перешкод службовим особам Департаменту у справах захисту прав споживачів у проведенні перевірки якості товарів, правил торговельного обслуговування населення, що тягне за собою відповідальність, передбачено ст. 23 Закону України „Про захист прав споживачів", а саме: у розмірі від 1 до 10 % вартості реалізованих товарів за минулий календарний місяць, але не менше 10 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Вказане порушення зазначено в Акті перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів від 19.12.2005 року №001269. Постанову про накладення стягнень, передбачених ст. 23 Закону України „Про захист прав споживачів", винесена на основі Акту №001269 від 19.12.2007, вважає законною та такою, що підлягає виконанню, адже при винесенні не порушено норми ні матеріального, ні процесуального права.
Відносно визнання причини пропуску строку для оскарження Постанови від 02.02.2006 року, а саме проживання ОСОБА_1 не за місцем реєстрації суб'єкта господарювання, поважною, відповідач зазначає наступне.
Під час перевірки продавцю Позивача було надано запрошення для складання протоколу про адміністративне правопорушення на 20.12.2005 та запрошення про розгляд справи про накладення стягнення, передбаченого ст. 23 Закону України „Про захист прав споживачів" на 29.12.2005 для вручення СПД ОСОБА_1
ОСОБА_3 ознайомившись з запрошеннями від отримання та підпису вказаних запрошень відмовилась, тому фахівцями Департаменту було надіслано запрошення для складання протоколу на 26.12.2005 (вих. № 04-07/7513 від 19.12.2005) та на 29.12.2005 (вих. № 02-09/7730 від 23.12.2005), а також запрошення для розгляду справи про накладення стягнення, передбаченого ст. 23 Закону України „Про захист прав споживачів" на 02.02.2006 (вих. № 04-07/789 від 27.01.2006).
Відповідно до ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк.
Відповідно до ст. 8 Закону України "Про підприємництво" у разі зміни свого місцезнаходження суб'єкт підприємницької діяльності в семиденний термін повинен повідомити про це орган державної реєстрації. Невиконання цієї вимоги дає право органам державної реєстрації звернутися до суду з позовом про скасування державної реєстрації.
А у п'ятиденний термін орган реєстрації повинен повідомити про зміни внесенні в реєстраційну картку суб'єкта господарювання державні податкові органи та органи державної статистики.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,
встановив:
наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 04.08.2006 р. № 231 "Про утворення Головного Київського міського управління у справах захисту прав споживачів" перетворено (реорганізовано) Департамент у справах захисту прав споживачів у місті Києві у Головне Київське міське управління у справах захисту прав споживачів. Вказаним наказом встановлено, що Головне Київське міське управління у справах захисту прав споживачів є правонаступником майна, прав і обов'язків Департаменту у справах захисту прав споживачів у місті Києві. Департамент у справах захисту прав споживачів в м. Києві на час перевірки СПД ОСОБА_1 діяв на підставі повноважень, визначених ст. 26 ЗУ "Про захист прав споживачів" та згідно Положення про головне управління у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, головні обласні, обласні, Севастопольське міське управління у справах захисту прав споживачів та Департамент у справах захисту прав споживачів у місті Києві, затвердженого Наказом Держспоживстандарту України №169 від 09.10.2003 року.
Відповідно до повноважень, наданих вище зазначеними нормативними актами, Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів і його територіальні органи в АРК, областях, містах Києві та Севастополі здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право перевіряти у суб'єктів господарювання сфери послуг і торгівлі, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг; безперешкодно відвідувати та обстежувати відповідно до законодавства будь-які виробничі, складські торговельні та інші приміщення цих суб'єктів.
Відповідно до Положення про Головне управління у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, головні обласні, обласні, Севастопольське міське управління у справах захисту прав споживачів та Департамент у справах захисту прав споживачів у місті Києві, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 9 жовтня 2003 р. N 169, що діяло на момент перевірки Управління мають право безперешкодно входити до будь-яких виробничих, складських, торговельних та інших приміщень суб'єктів господарської діяльності сфери торгівлі, громадського харчування і послуг для перевірки якості товарів (робіт, послуг), дотримання обов'язкових вимог щодо їх безпеки, а також дотримання правил торгівлі та надання послуг, накладати на винних осіб у випадках, передбачених законодавством, адміністративні стягнення; накладати стягнення на суб'єктів господарської діяльності - за порушення законодавства про захист прав споживачів відповідно до статті 23 Закону України "Про захист прав споживачів" та статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".
Відповідно до Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 р. N 1177, відповідно до статті 23 Закону України "Про захист прав споживачів" на суб'єктів господарської діяльності накладається стягнення у вигляді штрафу за створення перешкод службовій особі спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів у проведенні перевірки якості товарів, виконуваних (виконаних) робіт, надаваних (наданих) послуг, а також правил торговельного та інших видів обслуговування - у розмірі від 1 до 10 відсотків вартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг за минулий календарний місяць, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі якщо законодавством суб'єкт господарської діяльності звільнений від ведення обов'язкового обліку доходів і витрат, - у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Рішення про накладення штрафів приймається на підставі відповідних актів перевірки суб'єкта господарської діяльності та інших матеріалів, пов'язаних з цією перевіркою, за наявності порушень, зазначених у пункті 2 цього Положення, і оформляється постановою за формою, що встановлюється Держстандартом. Питання про накладення штрафу розглядається за участю представника суб'єкта господарської діяльності. У разі його відсутності справу може бути розглянуто лише у випадку, коли незважаючи на своєчасне повідомлення суб'єкта господарської діяльності про місце і час розгляду справи від нього не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів»встановлено, що у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність за: створення перешкод службовим особам спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та структурного підрозділу з питань захисту прав споживачів органу місцевого самоврядування у проведенні перевірки якості продукції, а також правил торговельного та інших видів обслуговування - у розмірі від одного до десяти відсотків вартості реалізованої продукції за попередній календарний місяць, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Суми штрафів зараховуються до державного бюджету. Порядок їх стягнення визначається Кабінетом Міністрів України. У разі невиконання в добровільному порядку суб'єктами господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, визначених у статті 26 цього Закону рішень (постанов) спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів, його територіальних органів та їх посадових осіб про накладення стягнення примусове виконання таких рішень (постанов) здійснюється державною виконавчою службою в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
ст. 26 Закону України «Про захист прав споживачів»встановлено: спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг; безперешкодно відвідувати та обстежувати відповідно до законодавства будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення цих суб'єктів. Порядок проведення таких перевірок визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів.
Порядок проведення перевірок визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів. Відомчий наказ Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики 14.03.2003 р. № 42 визначає, що державні органи у справах захисту прав споживачів проводять: планові перевірки додержання суб'єктами господарської діяльності сфери торгівлі, громадського харчування і послуг якості товарів (робіт, послуг), додержання обов'язкових вимог щодо безпеки товарів (робіт, послуг), а також додержання правил торгівлі та надання послуг на підставі затвердженого начальником управління щоквартального плану проведення перевірок; позапланові перевірки діяльності суб'єктів господарської діяльності здійснюються виключно на підставі отриманих від споживачів скарг про порушення такими суб'єктами вимог законодавства про захист прав споживачів.
Тематичний план роботи щодо вивчення стану споживчого ринку складається на квартал відповідно до завдань, визначених Президентом України, Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Держспоживстандартом України. У разі надходження обґрунтованих пропозицій щодо вивчення стану реалізації споживачам продукції на ринку від місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, а також інших органів і установ, які здійснюють державний контроль та нагляд, вони враховуються у тематичному плані роботи територіальних органів Держспоживстандарту України.
Позапланові перевірки суб'єктів господарювання проводяться посадовими особами виключно на підставі отриманих від споживачів звернень (скарг) про порушення суб'єктами господарювання вимог законодавства про захист прав споживачів.
Результати перевірок суб'єктів господарювання службовими особами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальних органів оформлюються відповідними актами.
В обґрунтування та на підтвердження своїх заперечень відповідачем в судове засідання було надано робочий план відділу контролю продовольчих товарів на грудень 2005 р., з посиланням на п. 3, яким передбачена участь у спільних перевірках з іншими контролюючими органами згідно планів протягом місяця. Відповідач зазначив про плановість перевірки та належне повідомлення про її проведення, докази повідомлення надав суду (знаходяться у матеріалах справи). Квартального або будь-якого іншого плану Відповідачем не пред'явлено.
Вивчивши наданий Відповідачем робочий план відділу контролю продовольчих товарів за грудень 2005 року, суд встановив, що посилання відповідача на проведення 19.12.2005 р. відносно позивача планової перевірки є таким, що викликає сумнів, оскільки робочий план розрахований лише на грудень місяць 2005 року, тому дана перевірка не може вважатися плановою. Разом з тим, така перевірка не може вважатися позаплановою з огляду на відсутність підстав -наявності відповідної скарги споживача. Таким чином суд доходить до висновку про те, що відповідачем не доведено законності підстав проведення саме планової перевірки позивача.
Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. ч.4 цієї ж статті Конституції України визначено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Законами України не передбачено такого способу захисту як недопущення до перевірки уповноваженого суб'єкта владних повноважень. При цьому формальні підстави для допущення перевіряючих до перевірки останніми були дотримані -надано відповідні службові посвідчення та направлення на перевірку. Надання графіку перевірок не є підставою для допущення чи не допущення до перевірки, так само й не встановлено законодавством України обов'язок перевіряючих пред'явити цей документ для проведення перевірки, але може бути підставою для оскарження підстав проведення такої перевірки у встановленому законами України порядку. Таким чином, створення позивачем перешкод шляхом недопущення до перевірки службовим особам Департаменту у справах захисту прав споживачів у проведенні перевірки якості товарів, правил торговельного обслуговування населення є безпідставним та таким, що не відповідає законам та підзаконним нормативно-правовим актам України.
З урахуванням вищевикладених обставин, суд встановив, що перевірка кіоску СПД ОСОБА_1 за адресою: м. Київ, вул. Старовокзальна, 26 здійснювалась на підставі письмового розпорядження (направлення на перевірку) № 001593 від 19.12.2005 року, яке разом з посвідченнями службових осіб було пред'явлено продавцю вказаного кіоску, ОСОБА_3, перед початком перевірки. В направлені на перевірку № 001593 від 19.12.2005 р. чітко зазначено мету перевірки, тобто перевірити дотримання законодавства про захист прав споживачів вказаного суб'єкта господарювання, тобто позивачеві повідомлено підстави для проведення перевірки, а недопуск фахівців Департаменту до проведення перевірки є створенням перешкод службовим особам Департаменту у справах захисту прав споживачів у проведенні перевірки якості товарів, правил торговельного обслуговування населення.
Вказане порушення викладено в Акті перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів від 19.12.2005 року №001269, складеному відповідно до законодавства, що діяло на той час.
Причини пропуску строку для оскарження Постанови від 02.02.2006 року, а саме не проживання ОСОБА_1 за місцем реєстрації суб'єкта господарювання, суд не може вважати поважними виходячи з наступного.
Твердження позивача відносно того, що він не отримав оскаржувану постанову в зв'язку з тим, що відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 24.02.2006 р., за адресою: АДРЕСА_1, на яку скеровувалися всі повідомлення відповідача, квартира з 24.02.2006 р. йому не належала, він в ній не проживав, є сумнівним та таким, що не слід враховувати. Відповідно до п.5.1.4. Договору купівлі-продажу квартири від 24.02.2006 р. передбачено, що продавці зобов'язані зняти з реєстраційного обліку усіх осіб, зареєстрованих в квартирі та звільнити квартиру, що є предметом цього Договору до 07 березня 2006 року, а відповідності до штампу в паспорті Оболонського РУ ГУ МВС України в місті Києві ОСОБА_1 знятий з реєстраційного обліку 07.03.2006 р.
З урахуванням викладеного факту, суд не може прийняти до уваги твердження позивача, що з моменту укладення вказаного договору купівлі-продажу від 24.02.2006 р. за зазначеною в ньому адресою від не отримував поштової кореспонденції, оскільки в ній не проживав, тому що згідно штампу в паспорті Оболонського РУ ГУ МВС України в місті Києві ОСОБА_1 знятий з реєстраційного обліку 07.03.2006 р.
Крім того, позивач був обізнаний з проведеною перевіркою, в зв'язку з чим по телефону в усному порядку надавав продавцю вказівку про недопуск перевіряючих до перевірки. Крім того, позивач був повідомлений відповідними повістками про розгляд адміністративної справи з приводу недопущення до перевірки, обізнаний про розгляд справи про правопорушення, про що є його підпис на повідомлені та відмітки про відмову від підписів.
Представник позивача повідомив в судовому засіданні, що позивач був обізнаний з фактом проведення перевірок та запрошенням його на розгляд відповідних справ про адміністративні правопорушення, але свідомо не з'являвся на них з тих підстав, що вважав відповідну перевірку незаконною.
Частиною 2 статті 99 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Таким чином позивач знав про порушення своїх прав і свобод з дня проведення перевірки, що підтверджується матеріалами справи і не скористався своїм правом на захист, шляхом оскарження в судовому порядку дій та рішень перевіряючих.
Частиною першою статті 100 КАС України встановлено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Відповідач наполягає на відмові у задоволені позовних вимог на цій підставі, про що відповідне клопотання міститься в матеріалах справи.
Причини попуску строку звернення позивача до Окружного адміністративного суду м.Києва з огляду на вищезазначене не визнаються судом поважними.
Відповідно ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати покладаються на позивача.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 100, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва суд, -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя О.В.Кротюк
Дата складення та підписання постанови в повному обсязі - 07.11.2007 р.