Справа № 2-7391/10

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16 грудня 2010 року                                     м. Донецьк

Будьоннівський районний суд м. Донецька у складі:

Головуючий-суддя                                 Сенчишин Ф.М.

При секретарі                                       Семенець А.О.

За участю позивача                                 ОСОБА_1

    представника позивача                         ОСОБА_2

    відповідача                                 ОСОБА_3

    представника відповідача                         ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання договору купівлі - продажу та стягнення сплаченої за товар грошової суми,

ВСТАНОВИВ:

Згідно позову, 09 січня 2009 року позивачка ОСОБА_1 придбала у відповідачки ОСОБА_3 на ринку „Майській” для своєї доньки за 475 гривень зимові жіночі чоботи 37 розміру. При придбанні чобіт позивачку запевнили, що вони виготовлені зі шкіри. В межах двох місяців експлуатації чобіт виявилося, що вони виготовлені зі штучного матеріалу, який почав псуватися (верхній шар відділився від основи та поповз доверху). Позивачка вважає, що зазначені недоліки придбаного нею товару є істотними, що є підставою для розірвання договору та повернення сплачених за товар грошових коштів.

Позивачка ОСОБА_1 та ї представник ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримали в повному обсязі заявлені позовні вимоги та доводи позовної заяви, на яких вони ґрунтуються. ОСОБА_1 пояснила, що чоботи купувала не особисто у ОСОБА_3, а у реалізатора в торговельному павільйоні № 82. При придбанні чобіт були присутніми ОСОБА_5 - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 28 лютого 2009 року після того, як виявили недоліки чобіт, вона разом з ОСОБА_5 - ОСОБА_6 приходила до місця їх придбання та спілкувалася з тим же реалізатором, який придбав їй чоботи, просила повернути гроші за чоботи. Остання спілкуватися на тему заміни чобіт чи повернення за них грошових коштів в грубій формі взагалі відмовилася. Тоді вона направила претензію відповідачці рекомендованим відправленням, яка залишена відповідачкою без задоволення.

Відповідачка ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 заперечили проти задоволення позовних вимог в повному обсязі. ОСОБА_3 підтвердила, що вона є приватним підприємцем та здійснює торгівлю взуттям на ринку „Майський” в торговельному павільйоні № 82.  В цьому павільйоні торгує тільки вона. Найманих працівників вона не має. Іноді, коли вона зайнята, її підміняє знайома, яка на її прохання здійснює продаж взуття. Наполягає на тому, що надані позивачкою суду чоботи вона останній не продавала, оскільки взагалі такими чоботами не торгує. Взяття вона купує на оптових ринках, документи на підтвердження його якості вона не бере. Представник ОСОБА_4 послалася на те, що позовні вимоги задоволення не підлягають, оскільки позивачкою не наданий чек на придбані чоботи, на час пред’явлення претензії скінчився гарантійний строк на чоботи, чоботи мають сліди ремонту і взагалі на її думку позивачкою не доведено, що вона купувала чоботи у відповідачки.

На підставі досліджених доказів судом встановлені наступні фактичні обставини:

Згідно довідки податкової інспекції (а.с. 17-18), відповідачка ОСОБА_3 є фізичною особою підприємцем з 12 травня 1995 року.

Сторонами визнаний той факт, що остання здійснює торгівлю взуттям в торговельному павільйоні № 82 на ринку „Майський” м. Донецька.

09 січня 2009 року позивачка ОСОБА_1 придбала у ОСОБА_3 в зазначеному павільйоні зимові жіночі чоботи, що підтверджується оціненими в сукупності:

- показаннями свідка ОСОБА_7, яка підтвердила що в січні 2009 року ОСОБА_1 при ній та ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на ринку „Майський” придбала жіночі зимові чоботи;

- показаннями свідка ОСОБА_5 - ОСОБА_6, яка підтвердила, що 09 січня 2009 року вона разом з ОСОБА_7 була присутньою при придбанні ОСОБА_1 жіночих чобіт в торговельному павільйоні № 82 на ринку „Майський” в м. Донецьку. При ній продавець запевнила ОСОБА_1 в тому, що чоботи є шкіряними. Крім придбаних позивачкою чобіт на вітрині були й інші чоботи такої ж моделі, але іншого кольору. В лютому того ж року позивачка поскаржилася їй на якість чобіт і просила сходити разом з нею на ринок. При ній позивачка пред’являла претензії продавцю взуття на якість чобіт, на що продавець відреагувала грубо та не захотіла спілкуватися;

- свідок ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на наданих позивачкою фотознімках (а.с. 10-12) впізнала торговельний павільйон № 82 на ринку „Майський” в м. Донецьку, в якому позивачка придбала чоботи. Пояснила, що зазначені фотознімки робилися в її присутності в лютому 2009 року, коли вона разом з позивачкою ходила пред’являти претензію щодо якості взуття. На фотознімках видно, що в павільйоні здійснюється торгівля такими ж чоботами, які були придбані позивачкою;

- оглянутими в судовому засіданні у якості речового доказу жіночими зимовими чоботами, які обидва свідка впізнали як такі, що були придбані позивачкою на ринку при вказаних ними обставинах.

Оцінюючи показання свідків ОСОБА_5 - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 суд виходить з того, що відповідачка та її представник на жодну підставу для оговору відповідачки свідками не послалися. Показання свідків узгоджуються в цілому та в деталях як між собою, так і з поясненнями позивачки, надавалися вільно та послідовно і у суду не виникає сумнівів в їх достовірності.

Суд враховує, що допитана за клопотанням відповідачки у якості свідка  ОСОБА_8 показала, що наданими їй для огляду чоботами відповідачка не торгувала. Таке твердження свідка ґрунтується на тому, що вона купує товар на оптовому ринку разом з відповідачкою раз на сезон і таких чобіт в асортименті не було. Разом з тим, беззаперечно підтвердити той факт, що відповідачка не купувала взуття у інших постачальників окремо від неї, свідок не змогла. По суті показання зазначеного свідка не спростовують наданих позивачкою доказів на підтвердження придбання чобіт у відповідачки. Крім того, свідок при її допиті уникала конкретних відповідей на перевірочні запитання, на одні й ті ж самі запитання давала різні відповіді, в показаннях плуталася, через що її показання судом до уваги не приймаються.

    Посилання представника відповідачки на те, що позивачкою не наданий чек на придбаний товар, не є суттєвим. Згідно п. 9 Постанови Пленуму Верховоного Суду України № 5 від 12 квітня 1996 року ?ро практику розгляду судами цивільних справ за позовами про захист прав споживачів”, вирішуючи справи про захист прав споживачів у зв’язку з придбанням товарів неналежної якості, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 12, 14 Закону (1023-12) такі вимоги можуть заявляти споживачі, котрі мають на товари квитанції, товарні чи касові чеки або інші письмові документи, а щодо товарів, на які встановлено гарантійні строки, — технічні паспорти чи документи, що їх замінюють. Оскільки в системі роздрібної торгівлі договір купівлі-продажу, як правило, збігається з його виконанням, на нього відповідно до статей 43, 44 ЦК не поширюються вимоги щодо обов’язкової письмової форми. Тому втрата зазначених документів, неодержання їх при придбанні товару чи неможливість їх відновлення не позбавляє споживача права доводити факт купівлі-продажу з допомогою свідків

Посилання позивачки на вартість придбаних чобіт в 475 гривень підтверджене свідком ОСОБА_5 - ОСОБА_6  

Згідно висновку товарознавчої експертизи від 22 вересня 2010 року (а.с. 54-55), придбані позивачкою у відповідачки чоботи виготовлені (заготовка верха) зі штучної шкіри на текстильній основі. Чоботи мають істотні дефекти (недоліки) виробничого характеру: несиметрично розташовані проміжні деталі верху взуття (жорсткі підноски), несиметричні декоративні строчки в пучковій частині з внутрішньої сторони, наявна липкість лакофарбового покриття в пучковій частині з внутрішньої сторони без змінення еластичності покриття, відклейка підошви. З наявних недоліків не можуть бути усунені шляхом ремонту    несиметричність декоративної строчки в пучковій частині з внутрішньої сторони, липкість лакофарбового покриття в пучковій частині з внутрішньої сторони без змінення еластичності покривної плівки. Відклейка підошви може бути усунена теоретично, оскільки порушене та відстає покриття заготовки верха. Явні порушення правил експлуатації взуття не виявлені.

Суд погоджується з висновком експерта про те, що наявні недоліки чобіт є істотними.

    Згідно п. 13 ст. 1 Закону України ?ро захист прав споживачів”, істотний недолік - це недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак:

а) він взагалі не може бути усунутий;

б) його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів;

в) він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором

При огляді чобіт в судовому засіданні зазначені експертом недоліки чобіт візуально підтверджені та встановлено, що відставання покриття заготовки верха змінює зовнішній вигляд чобіт настільки, що їх подальше використання за призначенням є неможливим. Наявний недолік виник з вини виробника та не може бути усунений шляхом ремонту.

    Вирішуючи питання щодо того, чи в межах гарантійного строку був виявлений недолік придбаного товару, суд виходить з того, що згідно п. 5 ст. 1 Закону України ?ро захист прав споживачів”гарантійний строк - це строк, протягом якого виробник (продавець, виконавець або будь-яка третя особа) бере на себе зобов’язання про здійснення безоплатного ремонту або заміни відповідної продукції у зв’язку з введенням її в обіг.

Постановою Кабінету Міністрів України № 172 від 19 березня 1994 року визначені гарантійні строки для обміну взуття, придбаного в роздрібній торговельній мережі, які обчислюються з дня продажу або початку сезону, а саме:

-   60 днів для взуття щоденного на підошві з кожволона, полівінілхлорида;

-   70 днів для взуття щоденного на підошві з пористої резини, поліуретана;

-   50 днів для взуття для хлопчаків, дівчат, шкільного, дитячого взуття на резиновій підошві.

На підставі оцінених в сукупності пояснень позивачки та показань свідка ОСОБА_5 - ОСОБА_6 про те, що вона разом з позивачкою приходила з претензією щодо якості чобіт в лютому 2009 року, суд вважає доведеним той факт, що між часом придбання чобіт позивачкою та пред’явленням вимоги щодо їх якості пройшло не більше 50 днів, тобто недолік товару був виявлений в межах гарантійного строку.  

Вирішуючи заявлені позовні вимоги суд виходить з того, що в судому засіданні встановлений факт придбання позивачкою у відповідачки товару неналежної якості, чим порушене передбачене п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України „Про захист прав споживачів” її право як споживача на належну якість продукції.

За таких обставин, з врахуванням того, що такі недоліки виникли з вини виробника та проявилися протягом встановленого гарантійного строку, порушене право позивачки підлягає захисту.

    Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 8 Закону України „Про захист прав споживачів”, у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов’язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника:

1) розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми;

2) вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.

Таким чином, вимоги позивачки про розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на законі та на підставі абз. 2 ч. 1 ст. 8 Закону України „Про захист прав споживачів” підлягають задоволенню.

Посилання представника відповідачки на недотримання позивачкою встановлено порядку пред’явлення вимог до продавця, не приймається судом до уваги, оскільки позивачка пред’явила вимогу про розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми за місцем придбання товару. Отримавши відмову, направила 03 березня 2009 року відповідачці поштою рекомендованим відправленням претензію з аналогічними вимогами (а.с. 4-5), які відповідачкою задоволені не були. З урахуванням позиції відповідачки, яка заперечує сам факт придбання товару позивачкою, наявні всі підстави для вирішення спору в судовому порядку.

З відповідачки на користь позивачки підлягають стягненню судові витрати з оплати інформаційно - технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 7 гривень 50 копійок (а.с. 1) та оплати судової експертизи у розмірі 100 гривень (а.с. 60).

З відповідачки до доходу держави слід стягнути судовий збір у розмірі 51 гривня та недоплачену позивачкою оплату інформаційно - технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 22 гривні 50 копійок (30-7,5 - за розміром ІТЗ, чинним на час подання позову до суду).

Позивачкою до розподілу між сторонами заявлені судові витрати з оплати правової допомоги адвоката у розмірі 1200 гривень, які документально на час ухвалення рішення у справі не підтверджені і, відповідно, розподілу між сторонами не підлягають.  

    Керуючись ст. 16 ЦК України, ст. 1, п. 4, 5 ч. 1 ст. 4, ст. 8 Закону України „Про захист прав споживачів” та ст.ст. 10, 60, 212 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання договору купівлі - продажу та стягнення сплаченої за товар грошової суми – задовольнити в повному обсязі.

Розірвати укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 09 січня 2009 року договір купівлі продажу жіночих зимових чобіт.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1:

-   сплачену за товар грошову суму у розмірі 475 гривень;

-   судові витрати з оплати інформаційно - технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 7 гривень 50 копійок;

-   судові витрати з оплати судової експертизи у розмірі 100 гривень;

усього стягнути 582 (п’ятсот вісімдесят дві) гривні 50 (п’ятдесят) копійок.

    Стягнути з ОСОБА_3 до доходу держави судовий збір у розмірі 51 (п’ятдесят одна) гривня та оплату інформаційно - технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 22 (двадцять дві) гривні 50 (п’ятдесят) копійок.

На рішення може бути подана заява апеляційна скарга в Апеляційний суд Донецької області через Будьоннівський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення,  якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Головуючий :