Справа № 2 -751 /10 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 07 »   грудня   20 1 0  р.     Хотинський  районний  суд  Чернівецької  області

в складі: головуючого судді         Гергележиу Р.Ф.

при секретарі                   Руснаку А.П.

з участю сторін:                                           представник ЗАТ КБ «Приват Банк» -

                                                                       Мацкуляк І.М.,

                                                                       ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Хотин цивільну справу за позовом: ЗАТ  КБ «Приват Банк» до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про звернення стягнення, та зустрічного позову ОСОБА_4, ОСОБА_2 до ПАТ «Приват Банк» про розірвання кредитного договору , -  

в с т а н о в и в:

ЗАТ КБ «Приват Банк» в червні 2009 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_2 про звернення стягнення на майно по тим підставам, що відповідно до укладеного кредитного договору від 24.09.2007 року ОСОБА_4  отримала кредит в сумі 25000 доларів США, на забезпечення виконання зобов’язання з повернення кредитних коштів 24 вересня 2007 року між ЗАТ КБ «Приват Банк» укладено договір іпотеки, предметом якого є житловий будинок та земельна ділянка, розміром 0.2500 га, які належать ОСОБА_2

В зв’язку з тим, що відповідач зобов’язання за вказаним договором належним чином не виконував і станом на 1 грудня 2010 року має 24535.86 доларів заборгованості за кредитом позивач просить згідно договору іпотеки звернути стягнення на житловий будинок та земельну ділянку.

Відповідачі позов визнають частково, не заперечують проти заборгованості за Кредитним договором, але у зв’язку з урахуванням світової фінансової кризи, знецінення української гривні по відношенню до долара США пред’явили зустрічний позов про розірвання кредитного договору.

Представник ЗАТ КБ «Приват Банк» позов про розірвання Кредитного договору не визнає і пояснив суду, що відповідачі не довели, що істотно змінені обставини, якими сторони керувалися при укладенні договору.

Суд вважає, що позов ЗАТ КБ «Приват Банк» підлягає задоволенню частково.

Копією кредитного договору від 24 вересня 2007 року стверджено, що ОСОБА_4 отримала кредит в ЗАТ КБ «Приват Банк» в сумі 25000 доларів США з кінцевим терміном повернення 23 вересня 2027 року.

В забезпечення виконання умов кредитного договору банком було укладено  з відповідачем ОСОБА_2 договір поруки, згідно якого він зобов’язується відповідати за грошовим зобов’язанням ОСОБА_4, що випливають із кредитного договору від 24.09.2007 року.

Із копії договору іпотеки від 24 вересня 2007 року видно, що ЗАТ КБ «Приват Банк» і відповідач ОСОБА_2 уклали договір іпотеки, згідно якого ОСОБА_2 надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: житловий будинок та земельну ділянку.

Згідно із розрахунком банку загальна сума заборгованості становить 195103.91 грн.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання боржником зобов’язання іпотекодержатель вправі задоволити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеку.

Згідно з ч. 1 ст 39 Закону України «Про іпотеку реалізація  кредиту іпотеки проводиться шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продану, встановленої ст. 38 цього Закону, яка передбачає право іпотеко держателя на продаж предмета іпотеки будь – який особі – покупцеві.

Виходячи з вимоги ч. 2 ст. 39 та ч. 1 ст. 40 Закону України «Агро іпотеку» одночасно із рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення всіх мешканців житлового будинку та членів їх сімей.

Таким чином суд приходить до висновку про задоволення вимог, щодо звернення стягнення на предмет іпотеки і про виселення відповідача.

Разом з тим вимоги про зняття відповідача з реєстраційного обліку не підлягає задоволенню, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України. «Про свободу керування на вільний вибір місця проживання в Україні зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі, а не рішенням суду про позбавлення права власності або право користування житловим приміщенням.

Суд прийшов до висновку, що позов ОСОБА_4, ОСОБА_2 до ЗАТ КБ «Приват Банк» про розірвання кредитного договору задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 652 ЦК України у разі суттєвої  зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути розірваний за згодою сторін, якщо інше, не встановлено договором або не випливає із суті зобов’язання.

Зміна  обставин є істотною, якщо вона змінилася настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

При наявності суттєвої зміни обставин що істотно порушила умови іпотеки сторін, сторони істотно змінюють, або розривають договір за взаємною згодою як зазначено в ч.1 ст. 652 ЦК України.

Із вимогою про розірвання кредитного договору ОСОБА_4 та ОСОБА_2 до ЗАТ КБ «Приват Банк» не звертались.

Звертаючись до суду обґрунтовуючи свої вимоги ОСОБА_4 та ОСОБА_2 – посилалися на те, що відбулися істотні зміни обставин, якою вони керувались, укладаючи кредитний договір, а саме: світова фінансова криза знецінення української гривні по відношенні до долара США, зменшити об’єму робіт та інших фактів, які впливають на їх несплатоспроможність.

Однак ч.2 ст. 652 ЦК передбачено, що в разі недосягнення сторонами згоди щодо проведення договору у відповідність з обставинами, які суттєво змінились, або щодо його розірвання, договір може біти розірваний за наявності одночасно таких умов:

1.   в момент укладення договору сторони виходячи із того, що така зміна обставин не настала;

2.   зміна обставин зумовлена причинами, які зацікавлена сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3.   виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4.   із суті договору, або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик змін обставин несе заінтересована сторона.

Отже, для розірвання договору у разі істотної зміни обставин необхідна наявність усіх перелічених умов одночасно.

До того ж, вимагаючи розірвання договору на підставі ст. 652 ЦК України, на позивача накладається, відповідно до ст. 60 ЦПК України, обов’язок довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Позивачами не доведено наявність всіх чотирьох умов, необхідних для розірвання кредитного договору у зв’язку з істотною заміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.

Крім того, відповідно до ст. 36 закону «Про національний Банк України офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється національним банком.

 Згідно з положенням про встановлення офіційно курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів,  затверджено постановою НБУ від 12.11.2003 року №496, офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до долару США, установлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривень до іноземних валют використовується інформація про користування іноземних валют за станом на останню дату.

Отже, незмінність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплено.

Таким чином, укладаючи спірний кредитний договір в іноземній валюті сторони приймали на себе певний ризик, на випадок зміни валютного курсу та в момент укладення договору не мали будь яких законних підстав вважати, що зміни встановленого валютного  курсу не має.

Позивачами не доведено, що сторони при укладенні кредитного договору були впевненні в тому, що така зміна обставин не настане.

Виходячи зі змісту ст. ст. 1046, 1054 ЦК України, відповідальність за валютні ризики лежать саме на позичальника.

Відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов’язання, як це передбачено ст. 617 ЦК України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість  виконанням ним грошового зобов’язання (ст. 625 ЦК).

Отже, позивачі зобов’язані виконувати кредитний договір відповідно до його умов та законодавства.

Оскільки позивачами не здійснено спроб досудового врегулювання спору, а також не доведено умови для розірвання кредитного договору на підставі ст. ч. 2 652 ЦК України у судовому порядку, то підстави для задоволення її позивних вимог та розірвання кредитного договору відсутні.

На підставі ст. ст. 617, 629, 625, 652, 1046, 1054  ЦК України, керуючись ст. ст. 209, 213-215 ЦПК України суд, -  

В И Р І Ш И В:

Позов ВАТ КБ «Приват Банк» задовольнити частково;

Звернути стягнення на предмети іпотеки згідно договору іпотеки укладеного між ЗАТ КБ «Приват Банк» та ОСОБА_2, посвідченого 24 вересня 2007 року приватним нотаріусом Хотинського району, нотаріального округу за  реєстром №2125 а саме; на житловий будинок загальною площею 52. 80 кв.м., який розташований по АДРЕСА_1 та земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку,  площею 0.2500 га. що розташовано на території с. Клішківці Хотинського району Чернівецької області.

Реалізацію предмету іпотеки провести шляхом проведення прилюдних торгів, встановлюючи початкову ціну житлового будинку в сумі 32693 гривень, земельної ділянки 40035 гривень.

Висилити ОСОБА_2 з житлового будинку, що розташовано по АДРЕСА_1

Стягнути з ОСОБА_4 на користь  ЗАТ КБ «Приват Банк» судові витрати в сумі 1950 гривень.

В решті частини позову відмовити.

В задоволенню позову ОСОБА_4, ОСОБА_2 до ЗАТ КБ «Приват Банк» про розірвання кредитного договору та договору іпотеки від 24 вересня 2007 року відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Чернівецького апеляційного суду через Хотинський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк  з моменту проголошення рішення.

           СУДДЯ:                           підпис                         Р.Ф. Гергележиу

            З оригіналом згідно

Оригінал даного рішення зберігається в Хотинському районному суді: цивільна

справа № 2 – 751/ 10 року.

            СУДДЯ :