копія
Справа №33-444,2010 року Головуючий в 1-й інстанції Кащук Н.С.
Категорія ст.124 КУпАП
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 грудня 2010 року м. Хмельницький
Суддя судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Хмельницької області Ващенко С.Є., з участю секретаря Філюк А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Білогірського районного суду від 02 серпня 2010 року,
в с т а н о в и в:
Цією постановою ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, жителя АДРЕСА_1, який працюює в ТОВ „Білогірямолокопродукт” апаратником,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП), та закрито справу за закінченням строку накладення стягнення.
Відповідно до постанови 14 листопада 2009 року близько 02 год. 30 хв. ОСОБА_1 на автодорозі Р-48 152 км + 900 керуючи транспортним засобом, автомобілем ВАЗ-2107 д/н НОМЕР_1, порушив правила зупинки, тобто здійснив зупинку у не відведеному для цього місці (частково, на проїзній частині дороги) у темну пору доби, що стало причиною ДТП. Внаслідок зіткнення автомобілі отримали механічні пошкодження.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на однобічність та неповноту розгляду справи, порушення норм процесуального закону та неправильне застосування матеріального закону, просить постанову суду скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю у його діях складу правопорушення. При цьому стверджує, що він зупинився на узбіччі вимушено: через те, що почув стук у колесі, а зупинившись, одразу включив аварійну світлову сигналізацію. Зазначає, що після перевірки колеса, перед продовженням руху пропускав автомобіль, що рухався позаду в попутному напрямку, але той здійснив наїзд на його транспортний засіб. Вказує, що в суді своєї вини не визнавав, постанова суду йому оголошена не була, а лише було повідомлено, що справу закрито. Звертає увагу на те, що 22 грудня 2009 року тим же судом саме ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні правопорушень, передбачених ст.124 і ч.1 ст.130 КУпАП України, та накладено на нього стягнення у виді 2 років позбавлення права керування транспортними засобами.
Заслухавши ОСОБА_1, який підтримав апеляційну скаргу, посилаючись на зазначені у ній доводи, пояснення ОСОБА_2, на думку якого апеляційна скарга є необґрунтованою, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, вважаю, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.
Стаття 124 КУпАП передбачає відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинили пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
За змістом цієї статті обов’язковою ознакою зазначеного у ній правопорушення є порушення відповідних правил дорожнього руху.
Як видно з постанови Білогірського районного суду від 22 грудня 2010 року, яка ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 4 лютого змінена в частині стягнення (строк позбавлення права керування транспортними засобами зменшено до одного року), автомобіль ОСОБА_1 в момент наїзду на нього стояв на узбіччі.
Рішеннями цих судів саме ОСОБА_2, який керував автомобілем у стані алкогольного сп’яніння, визнано винним у порушенні вимог ПДР, зокрема в тому, що він, керуючи автомобілем у стані алкогольного сп’яніння, не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки та не впорався з керуванням, внаслідок чого й сталася ДТП.
Крім того, ОСОБА_1, як у своїх поясненнях 14 листопада 2009 року, тобто у день ДТП, так і в судових інстанціях, стверджував, що вимушено, з метою перевірки технічного стану автомобіля, з’їхав правою його частиною на узбіччя дороги і відразу включив аварійну сигналізацію; в той час, коли ще стояв на тому ж місці, у його автомобіль в’їхав автомобіль ОСОБА_2.
Не вірити таким показанням ОСОБА_1 підстав немає, оскільки вони є послідовними і узгоджуються з даними протоколу огляду місця події та схеми ДТП, з яких убачається, що більша частина його автомобіля на момент зіткнення знаходилася на узбіччі.
ОСОБА_2 же, як видно з досліджених апеляційним судом матеріалів, підписавши протокол та схему ДТП, жодних зауважень щодо місця розташування автомобіля, на який він наїхав, у цих процесуальних документах не робив, від дачі пояснень відмовився, постанови про відмову в порушенні щодо нього кримінальної справи, у якій визнано факт включення ОСОБА_1 аварійного світлового сигналу, не оскаржував.
Показання ОСОБА_2 про те, що автомобіль ОСОБА_1 на момент зіткнення повністю стояв на проїзній частині без будь-яких світлових сигналів, а також, що на той час йшов дощ і покриття дороги було мокре, у зв’язку з чим його занесло на автомобіль апелянта, не можуть бути визнані достовірними ще і тому, що згідно з даними протоколу огляду місця події покриття дороги в той час було добрим, а сліди юзу чи гальмування автомобіля ОСОБА_2 у протоколі огляду та схемі ДТП не зафіксовані.
Таким чином вина ОСОБА_1 у тому, що він зупинив свій автомобіль у не відведеному для цього місці в темну пору доби з порушенням Правил дорожнього руху, а відтак й у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, не доведена. Його зупинка була вимушеною, а зупинившись, він, дотримуючись вимог п.9.9. „а” та п.15.14. ПДР, включив аварійну світлову сигналізацію.
За таких обставин постанова Білогірського районного суду від 02 серпня 2010 року підлягає скасуванню, а справа закриттю не у зв’язку з закінченням строку, встановленого ст.38 КУпАП, а за відсутністю у діях ОСОБА_1 складу вказаного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ч.8 п.2 ст.294 КУпАП, -
п о с т а н о в и в:
Постанову Білогірського районного суду від 02 серпня 2010 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу закрити за відсутністю у його діях складу правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною.
Суддя /підпис/
Згідно з оригіналом:
Суддя апеляційного суду
Хмельницької області С.Є.Ващенко