копія
Справа №33-411 Головуючий в 1-й інстанції Болотов Є.В.
Категорія ч.1 ст.130 КУпАП
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 листопада 2010 року м. Хмельницький
Суддя апеляційного суду Хмельницької області Ващенко С.Є., з участю секретарів Вагіної І.Д., Філюк А.М., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Хмельницького міськрайонного суду від 16 вересня 2010 року,
в с т а н о в и в:
Цією постановою ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, непрацюючого, громадянина України, жителя АДРЕСА_1,
визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП), та накладено на нього стягнення у виді 1 року позбавлення права керування транспортними засобами.
Відповідно до цієї постанови 31 липня 2010 року о 21 год. 00 хв. в смт. Чорний Острів Хмельницького району водій ОСОБА_1, в порушення вимог п.2.5 Правил дорожнього руху, керував транспортним засобом Рено, д/н НОМЕР_1., з ознаками алкогольного сп’яніння (різкий запах алкоголю з рота, почервоніння очей, тремтіння рук), від проходження медичного огляду на стан сп’яніння відмовився, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на невідповідність висновків суду, викладених у постанові, фактичним обставинам справи та порушення процесуального закону, просить постанову скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю у його діях складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. При цьому зазначає, що в стані сп’яніння автомобілем не керував і сам просив тоді працівників ДАІ доставити його в наркологічний диспансер для проходження медичного огляду на стан сп’яніння. Вказує, що суд при розгляді справи відмовив у задоволенні його клопотання про виклик для допиту іншого понятого та пасажирів, які їхали в його, ОСОБА_1, машині і врахував лише показання понятого, який працює таксистом і має залежність від працівників ДАІ.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 на підтримку апеляції, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, вважаю, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.
Однією з підстав притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП є відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Порядок такого огляду встановлений у статті 266 КУпАП.
За змістом цієї статті особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного сп’яніння, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан алкогольного сп'яніння (ч.1). Такий огляд водія проводиться на місці зупинки з використанням спеціальних технічних засобів працівником міліції у присутності двох свідків (ч.2). І лише у разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння працівником міліції з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного сп'яніння і перелік яких затверджений управлінням охорони здоров’я місцевих адміністрацій (ч.3). Направлення особи для огляду на стан алкогольного сп'яніння і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ч.6).
Проте, як видно з показань допитаних апеляційним судом ОСОБА_1 та свідків ОСОБА_2 (його дружини), ОСОБА_3, ОСОБА_4 (працівників ДАІ), ОСОБА_5, ОСОБА_6 (записаних у протоколі про адміністративне правопорушення як свідків) в порушення вимог ст.266 КУпАП ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп’яніння на місці зупинки з використанням спеціальних технічних засобів запропоновано не було.
Як повідомили свідки ОСОБА_3 і ОСОБА_4, тоді у них спеціальних технічних засобів не було.
ОСОБА_1 та свідок ОСОБА_2 в апеляційному суді також стверджували, що в дійсності ніяких свідків під час їх розмови з працівниками ДАІ не було.
А свідки ОСОБА_5 і ОСОБА_6 (кожний окремо) у своїх показаннях повідомили, що в той час, коли їх зупиняли працівники ДАІ, щоб вони підтвердили відмову водія від проходження огляду, інших свідків при цьому не було.
Ці свідки також пояснили апеляційному суду, що почервоніння обличчя, запаху алкоголю чи інших ознак сп’яніння у водія вони не бачили і не чули.
За таких обставин та за відсутності письмових пояснень свідків у протоколі чи на окремих аркушах у день його складання показання працівників ДАІ та відомості у протоколі про адміністративне правопорушення про те, що ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп’яніння на місці зупинки та у встановленому законом порядку в медичному закладі відмовився в присутності свідків, не можуть бути визнані достовірними доказами такої відмови.
Посилання суду першої інстанції при обґрунтуванні своїх висновків на те, що свідок ОСОБА_6 пояснив суду, що правопорушник перебував за кермом у стані алкогольного сп’яніння і відмовився від проходження огляду в присутності понятих, є безпідставним.
По-перше, це не відповідає записам у протоколі судового засідання, з якого видно, що про перебування водія за кермом та про присутність другого понятого при відмові від проходження огляду ОСОБА_6 в суді першої інстанції не говорив, по-друге, одночасну свою присутність під час вказаних дій та перебування ОСОБА_1 за кермом ОСОБА_6 та ОСОБА_5 спростували в апеляційному суді.
Дослідженням відеозапису, на який суд першої інстанції послався як на доказ вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, встановлено, що за кермом автомобіля сидить дружина ОСОБА_1, його особисто на цьому відеозаписі не видно.
Не дивлячись на те, що ОСОБА_1 заявляв, що його бажання їхати на обстеження в наркологічний диспансер також було зафіксовано на відеокамеру, працівники ДАІ, які проводили відеозапис події, відео запису з такою інформацією апеляційному суду не надали.
Хоча свідок ОСОБА_3 того, що ОСОБА_1 дійсно спочатку погоджувався їхати на обстеження в медичний заклад, не заперечував.
Самі ж по собі зафіксовані на відеозаписі слова дружини ОСОБА_1 про те, що вона бачила як він вживав спиртні напої, теж не можуть бути визнані достовірним і достатнім доказом його вини, оскільки сам ОСОБА_1 стверджував, що пив безалкогольне пиво, а ОСОБА_2 пояснила, що їй невідомо, який саме вид пива він пив перед виїздом з дому.
Крім того, в апеляційному суді ОСОБА_1 заявив, що протокол про адміністративне правопорушення у його присутності не складався, причина вилучення у нього посвідчення водія йому не повідомлялася.
Відомості ж про складання протоколу про тимчасове вилучення у ОСОБА_1 посвідчення водія, видачу йому тимчасового дозволу на право керування транспортними засобами, а також про вручення йому копії протоколу про адміністративне правопорушення у справі та в самому протоколі про адміністративне правопорушення відсутні (більше того, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що документи у нього не вилучалися), що є порушенням вимог ст.ст.254 і 265-1 КУпАП.
Таким чином докази, на які послався суд при обґрунтуванні своїх висновків, викликають сумніви у їх достовірності і не можуть бути визнані допустимими. А інші докази, які з достовірністю підтверджували б вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, у справі відсутні.
За таких обставин постанова суду підлягає скасуванню, а справа - закриттю за відсутністю в його діях складу цього правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ч.8 п.1 ст. 294 КУпАП, -
п о с т а н о в и в:
Апеляцію ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Хмельницького міськрайонного суду від 16 вересня 2010 року щодо нього скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю в його діях складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною.
Суддя /підпис/
Згідно з оригіналом:
Суддя апеляційного суду
Хмельницької області С.Є.Ващенко