Справа №22ц-1869 2010 р.      Головуючий в 1-й інстанції Палькова В.М.

Категорія: 6      Доповідач – Пузанова Л.В.

  Р І Ш Е Н Н Я  

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ  

       2010 року листопада місяця «16» дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

            головуючого:   Пузанової Л.В.                

       суддів:  Стародубця М.П., Фурман Т.Г.

       при секретарі   – Остренко О.О.,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою   Херсонської міської ради на рішення Суворовського районного суду м.Херсона від 16 липня 2008 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Херсонської міської ради, третя особа – Херсонське державне бюро технічної інвентаризації, про визнання права власності, -  

  В С Т А Н О В И Л А:  

  В квітні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Херсонської міської ради, Херсонського державного бюро технічної інвентаризації про визнання права власності, зазначаючи, що він, будучи власником квартири АДРЕСА_1, влітку 2006 року за власні кошти здійснив прибудову до неї площею 183,7 кв.м.

Зазначена прибудова використовується ним як нежитлове приміщення під розміщення автомагазину уже майже два роки.

Посилаючись на те, що він не може зареєструвати своє право власності на вказане нерухоме майно в установленому законом порядку і вказуючи на те, що вказана будівля, хоч і є самовільно зведеною, однак відповідає будівельним нормативам, пожежним та санітарним умовам і не порушує прав інших осіб, позивач просив суд визнати за ним право власності на спірну прибудову-автомагазин як на окреме нерухоме майно і зобов’язати Херсонське державне бюро технічної інвентаризації зареєструвати прибудову-автомагазин площею 183,7 кв.м. як окреме нерухоме майно за новим реєстраційним номером в реєстрі прав власності на нерухоме майно.

Рішенням суду від 16 липня 2008 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі Херсонська міська рада просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, зазначаючи, що висновки суду щодо виникнення у позивача права власності на самочинно зведену будівлю суперечить вимогам ст.ст.331, 376 ЦК України та Закону України «Про планування і забудову територій».

Письмові заперечення на апеляційну скаргу до суду не надходили.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що прибудова – автомагазин як новостворене майно знаходиться у позивача в експлуатації, відповідає технічним, санітарним та протипожежним нормам, не порушуючи прав інших осіб, а тому відповідно до ст.ст.328, 331, 376 ЦПК України є його власністю.

Проте до такого висновку суд прийшов, допустивши порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Із матеріалів  справи вбачається, що спірне майно є новоствореним нерухомим майном, яке зведено як прибудова до будівлі двоповерхового житлового будинку АДРЕСА_1, в якому розташована належна ОСОБА_1 на праві власності квартира АДРЕСА_1, на земельній ділянці яка не була відведена для цієї мети, без належного дозволу та належно затвердженого проекту.

Відповідно до вимог ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил, вважаються самочинним будівництвом.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

При цьому за змістом діючого в України законодавства обов’язковими умовами для визнання судом права власності на таке самочинно збудоване нерухоме майно у вигляді прибудови-автомагазину є надання земельної ділянки у встановленому законом порядку саме під будівництво такої будівлі, наявність відповідного дозволу на будівництво, виданого органами місцевої влади, а також належно затверджений проект будівництва.

Враховуючи наведені вище обставини справи та вимоги цивільного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, колегія суддів приходить до висновку, що зведена позивачем будівля є самочинним будівництвом, право власності на яке згідно ч.2 ст.376 ЦК України у нього як на новостворене майно не виникло.

Оскільки, як на час розгляду справи судом першої інстанції, так і на час перегляду ухваленого в ній рішення в апеляційному порядку питання про надання самовільно зайнятої земельної ділянки під уже збудовану позивачем будівлю не вирішено, а відповідний дозвіл на будівництво автомагазину органами місцевої влади ОСОБА_1 не надавався і проект будівництва належно не затверджувався, колегія суддів вважає, що передбачені ч.3 ст.376 ЦК України умови та підстави для визнання за позивачем права власності на спірне нерухоме майно відсутні.

Висновки суду в спірних правовідносинах не відповідають обставинам справи і суперечать нормам матеріального права, які ці правовідносини регулюють.

При вказаних обставинах колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду як незаконне та необґрунтоване підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову із наведених вище підстав.

При цьому колегія суддів не приймає до уваги викладені ОСОБА_1 у поданій до апеляційного суду заяві посилання на його звернення до органів місцевого самоврядування щодо відведення земельної ділянки під спірну будівлю на умовах оренди, оскільки зазначена обставина підтверджує лише той факт, що питання щодо відведення землі під уже збудоване нерухоме майно знаходиться на стадії вирішення, а не вирішено, як цього вимагає ч.3 ст.376 ЦК України.

На підставі викладеного, ст.ст.328, 331, 376 ЦК України, керуючись ст.ст.303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

  В И Р І Ш И Л А :  

  Апеляційну скаргу Херсонської міської ради задовольнити.

Рішення Суворовського районного суду м.Херсона від 16 липня                2008 року скасувати і ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Херсонської міської ради про визнання права власності відмовити за необґрунтованістю.

Рішення набирає чинності з дня його проголошення  і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

 Головуючий: підпис

Судді:  два підписи  

  Копія вірна:  

Суддя:         Л.В.Пузанова  

  от