У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 грудня 2010 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі :
головуючого судді - Григоренка М.П.,
суддів Оніпко О.В., Ковалевича С.П.,
при секретареві Омельчук, за участю представника позивача Мушкеєва В.В., відповідача ОСОБА_2 та її представника – адвоката ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Рівненського міського суду від 25 червня 2010 року в цивільній справі за позовом відкритого акціонерного товариства ’’Ерсте Банк’’ до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИЛА :
Рішенням Рівненського міського суду від 25 червня 2010 року позов ВАТ ’’Ерсте Банк’’ до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та співвідповідача ОСОБА_4 на користь ВАТ ’’Ерсте Банк’’ суму заборгованості за кредитним договором № 014/2628/73/04772 від 24 вересня 2007 року у розмірі 11792,99 доларів США.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та співвідповідача ОСОБА_4 на користь ВАТ ’’Ерсте Банк’’ судовий збір в розмірі 117 доларів США та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 250 грн.
Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій вказує, що слухання справи підлягало відкладенню до вирішення спору по її позову про визнання договору недійсним з розстрочкою платежу.
Суд не врахував, що іноземна валюта не могла використовуватися при укладенні договору з банком, оскільки це суперечить чинному законодавству. У випадках погашення кредиту відповідно до курсу долара США та сплати відсотків
за користування кредитом у доларах США всі ризики знецінення національної валюти України банк покладає як суб’єкт підприємницької діяльності виключно на позичальника за кредитним договором та споживача кредитних послуг, що є порушенням ч.3 ст. 13 ЦК України.
_______________________________________________________________________ Справа № 22-1779-2010р. Головуючий у 1 інстанції : Харечко С.П.
Категорія : 19.27 Доповідач : Григоренко М.П.
У зв’язку із викладеним, апелянт просить скасувати оскаржуване рішення з винесеним нового рішення про відмову банку у позові, та відкласти справу слуханням до вирішення спору за позовом ОСОБА_2 до АТ ’’Ерсте Банк’’ про визнання договору недійсним і встановлення розстрочки платежу у гривневому варіанті на час укладення угоди, виходячи із курсу долара на момент укладення угоди.
В ході апеляційного розгляду справи апелянт та її представник підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.
Представник позивача просив апеляційну скаргу відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.
Задовольняючи позовні вимоги ВАТ ’’Ерсте Банк’’ суд першої інстанції виходив із того, що в ході судового розгляду було встановлено факт неналежного виконання відповідачами взятих на себе зобов’язань відповідно до умов кредитного договору та договору поруки від 24 вересня 2007 року, а тому стягнув солідарно суму заборгованості за кредитним договором.
З оскаржуваним рішенням погоджується і колегія суддів.
Доводи апеляційної скарги також не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
Відповідно до статті 6 ЦК України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.
Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, за винятком випадків, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов’язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Норми цивільного законодавства України, в тому числі статті 192 та 524, 533 ЦК України, на які посилається відповідач, не містять будь-яких положень, які забороняють використання на території України іноземної валюти при укладенні правочинів, а лише визначають, що остання може бути використана у випадках і в порядку, встановлених законом.
Статтею 2 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» визначено, що резиденти і нерезиденти мають право бути власниками валютних цінностей, що знаходяться на території України. Резиденти мають право бути власниками також валютних цінностей, що знаходяться за межами України, крім випадків, передбачених законодавчими актами України.
Резиденти і нерезиденти мають право здійснювати валютні операції з урахуванням обмежень, встановлених цим Декретом та іншими актами валютного законодавства України.
Згідно із статтею 5 того ж Декрету, Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом.
Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.
Також підпунктом «в» пункту 4 статті 5 Декрету визначено, що для надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, необхідна індивідуальна ліцензія, тобто положення даної правової норми безпосередньо вказують на те, що на території України допускається укладення кредитних договорів в іноземній валюті, але за умови дотримання певних умов.
На даний час в Україні відсутній нормативний акт який би визначав межу термінів і суми кредитів в іноземній валюті, для яких необхідна індивідуальна ліцензія, в зв’язку із чим, на розсуд колегії, відсутні і правові підстави, які б зобов’язували на даний час комерційні банки поряд із генеральною ліцензією отримувати і індивідуальну ліцензію для здійснення валютних операцій. АТ ’’Ерсте Банк’’ має всі необхідні ліцензії, щоб здійснювати валютні операції відповідно до вимог закону України ’’Про банк і банківську діяльність’’ та Декрету КМУ ’’Про систему валютного регулювання та валютного контролю’’.
Доводи апеляційної скарги про те, що слухання справи підлягало відкладенню до вирішення спору по її позову про визнання договору недійсним з розстрочкою платежу не заслуговують на увагу, оскільки на час ухвалення рішення кредитний договір, укладений між сторонами, був дійсний, судом встановлено порушення боржником взятих на себе зобов’язань, а згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв’язку із чим рішення Рівненського міського суду від 25 червня 2010 року підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 307, 308, 313-316 ЦПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Рівненського міського суду від 25 червня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і її може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів, з дня набрання нею законної сили.
Головуючий Григоренко М.П.
Судді Ковалевич С.П.
Оніпко О.В.