У Х В А Л А
іменем України
23 грудня 2010 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області в складі
головуючого – судді: Хилевича С.В.
суддів: Гордійчук С.О., Шеремет А.М.
при секретарі судового засідання Колесовій Л.В.
за участю представника Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк» - Панаса В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Рівненського міського суду від 30 вересня 2010 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк» до ОСОБА_3 і ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором і звернення стягнення на предмет іпотеки,
в с т а н о в и л а:
Рішенням Рівненського міського суду від 30 вересня 2010 року зазначені позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк» (далі – банк або ПАТ «Укргазбанк») задоволено: стягнуто солідарно з відповідачів на користь ПАТ «Укргазбанк» 132 000 доларів США простроченої заборгованості за кредитним договором, 16 442 долари США 99 центів США прострочених відсотків, 162 353 гривні 2 копійки пені за простроченими відсотками і кредитом.
У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №20\07\К-МБ-04 від 28 грудня 2007 року звернено стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки №20\07\І-МБ-04 від 28 грудня 2007 року, а саме на трикімнатну квартиру житловою площею 67, 0 кв.м., загальною площею 125, 4 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1, та належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_1 від 05.12.2007 року, посвідченого Виконавчим комітетом Рівненської міської ради в реєстраційній книзі №240, запис 54-68554.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на користь позивача 1 700 гривень сплаченого судового збору та 120 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Не погодившись з законністю та обґрунтованістю рішення, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, де покликалася на неправильне застосування місцевим судом норм матеріального і процесуального права та невідповідність висновків обставинам, що мають значення для справи.
На її обґрунтування вказувала про те, що укладення кредитного договору суперечило вимогам законодавства, оскільки його предметом виступила іноземна валюта – долари США, тоді як єдиним законним платіжним засобом в межах України є національна валюта. При укладенні цього правочину сторони не могли передбачити такої зміни обставин як подорожчання на понад 60 відсотків долара США по відношенню до національної валюти, а також не встановили, що ризик зміни обставин покладається лише на позичальника.
Справа №22-21896-10 Головуючий у суді 1 інстанції: Ковальов І.М.
Категорія: 19.27 Суддя-доповідач у апеляційному суді: Хилевич С.В.
Зазначала, що судом першої інстанції не було враховано положень ст.ст. 60, 212-213 ЦПК України, ч. 1 ст. 6, ст. 36 Закону України «Про Національний банк України», ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст.ст. 1054, 236, 548, 549 ЦК України, ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», що призвело, за її доводами, до ухвалення незаконного і необґрунтованого рішення.
Враховуючи наведене та покликаючись на відсутність вини ОСОБА_2 у порушенні кредитних зобов’язань, просила скасувати рішення Рівненського міського суду від 30 вересня 2010 року і ухвалити нове – про відмову в задоволенні позову.
У поданих запереченнях банк, вважаючи оскаржуване рішення законним і обґрунтованим, просив відхилити апеляційну скаргу.
ОСОБА_2 і ОСОБА_3, бувши повідомленими належним чином про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з’явились, про поважність причин своєї відсутності не повідомили.
Представник ПАТ «Укргазбанк», заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, посилався на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з’явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги.
Задовольняючи позовні вимоги банку, суд першої інстанції виходив з того, що позичальником порушено зобов’язання за кредитним договором з банком, а тому урахувавши право позивача на дострокове стягнення заборгованості та забезпечення виконання цього зобов’язання порукою ОСОБА_3, стягнув солідарно з відповідачів на користь ПАТ «Украгазбанк» суми простроченої заборгованості за кредитом, простроченими відсотками і пені за простроченими відсотками і кредитом. Взявши до уваги наявність забезпечення кредитних зобов’язань предметом іпотеки, місцевий суд звернув стягнення у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором на трикімнатну квартиру.
Погоджуючись з правильністю досягнутих міським судом висновків та вважаючи оскаржуване рішення законним і обґрунтованим, колегія суддів виходила з такого.
Згідно зі ст. 526 ЦК України – зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як правильно встановлено судом попередньої інстанції, 28 грудня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством акціонерним банком «Укргазбанк» (правонаступником якого є позивач) у особі Рівненської філії і ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №20\07\К-МБ-04, додатковий договір №1 від 18 січня 2008 року, додатковий договір №2 від 10 липня 2008 року та додатковий договір №3 від 26 грудня 2008 року (а.с.8-11, 12, 13-14, 15-16). За умовами кредитних правовідносин, банк надав, а позичальник прийняв 135 000 доларів США строком з 28 грудня 2007 року по 25 грудня 2009 року зі сплатою процентів за користування кредитом розміром у 10, 5 % річних до 30 червня 2008 року, 11, 5 % річних - з 1 липня 2008 року по 25 грудня 2008 року, 14, 5 % річних з 26 грудня 2008 року по 25 грудня 2009 року. Виконання кредитних зобов’язань було забезпечено порукою ОСОБА_3, про що 28 грудня 2007 року укладено відповідний договір №20\07\ІІ-МБ-04 (а.с. 17-18), 18 січня 2008 року – договір №1 (а.с. 19), 10 липня 2008 року – договір №2 (а.с. 20), 26 грудня 2008 року – договір №3 (а.с. 21). Також зобов’язання ОСОБА_2 було забезпечено іпотекою, що стверджено договором іпотеки №20\07\І-МБ-04 від 28 грудня 2007 року (а.с. 24) та додатковими договорами від 28 грудня 2007 року (а.с. 26, 27, 28).
Очевидним є те, що ОСОБА_2 порушила свої зобов’язання за кредитним договором, що підтверджено матеріалами справи, а сам факт порушення в засіданні міського суду нею не заперечувався. Внаслідок цього у неї виникла перед ПАТ «Укргазбанк» заборгованість, що включила в себе 132 600 доларів США простроченої заборгованості за кредитом, 16 442 доларів США 99 центів США та 162 353 гривень 2 копійок пені за простроченими відсотками і кредитом. Відповідальність позичальника за невиконання чи неналежне виконання взятих зобов’язань встановлена п. 3.3.4, п. 3.1.10 кредитного договору.
Частиною 1 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.
Тому за викладених обставин при недодержанні позичальником умов кредитного договору по виконанню своїх зобов’язань правом банку було дострокове звернення до суду з вимогою про стягнення заборгованості.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України – у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Таким чином, покладення на відповідачів солідарного обов’язку повернути заборгованість, що виникла з умов кредитного договору, з урахуванням факту забезпечення виконання зобов’язання ОСОБА_3 повністю відповідає положенням закону і обставинам справи.
Щодо звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, то колегія суддів знаходить вирішення цієї вимоги судом попередньої інстанції цілком обґрунтованим і з додержанням положень Закону України «Про іпотеку».
Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України – під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги про недійсність кредитного договору на увагу не заслуговують, позаяк суперечать чинному законодавству та матеріалам справи.
Рішення суду ухвалено без порушень норм матеріального і процесуального права, судом з’ясовано обставини, що мають значення для справи, в повній мірі. Апеляційна скарга не містить посилань на закон, з порушенням якого ухвалено рішення, та не спростовує правильності висновків суду, а тому колегія суддів не знаходить підстав для скасування оскаржуваного рішення.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 324-325 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Рівненського міського суду від 30 вересня 2010 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно. Сторони мають право оскаржити ухвалу апеляційного суду безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів, починаючи з моменту проголошення цієї ухвали.
Головуючий: Судді: