У Х В А Л А
іменем України
23 грудня 2010 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області в складі
головуючого – судді: Хилевича С.В.
суддів: Гордійчук С.О., Шеремет А.М.
при секретарі судового засідання Колесовій Л.В.
за участю представників: ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2; Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон-Поліс» - Шеремета А.І.; Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» - Жилінської Т.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського районного суду від 24 вересня 2010 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхової компанії «Еталон-Поліс» до Національної акціонерної страхової компанії «Оранта», ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку зворотної вимоги (регресу),
в с т а н о в и л а:
Рішенням Рівненського районного суду від 30 вересня 2010 року зазначений позов Приватного акціонерного товариства «Страхової компанії «Еталон-Поліс» (далі ПАТ «Еталон-Поліс», Страхова компанія або страховик) задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача 108 830 гривень завданої шкоди та 1 088 гривень 30 копійок судових витрат. У задоволенні вимог до Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» (далі – НАСК «Оранта») відмовлено.
Не погодившись з законністю та обґрунтованістю рішення, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, де фактично покликалась на невідповідність висновків обставинам, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального і процесуального права.
На її обґрунтування вказувала про незаконне залишення місцевим судом без розгляду клопотання про призначення судової автотехнічної експертизи, а також про допит свідків. Вважала, що винуватцем дорожньо-транспортної пригоди був саме ОСОБА_5, який, керуючи автомобілем «Фолькваген Шаран» виїхав на смугу зустрічного руху, пересік одну смугу, а згодом другу, де й відбулося безпосереднє зіткнення транспортних засобів. Свої міркування підкріплювала аналізом обставин пригоди, які тлумачила на свою користь.
З наведених міркувань клопотала призначити комплексну судову автотехнічну трасологічну експертизу, на вирішення якої поставити ряд запитань. За наслідками експертизи просила скасувати рішення Рівненського районного суду від 24 вересня 2010 року і ухвалити нове – про відмову в задоволенні позовних вимог.
Рішення місцевого суду в частині залишення без задоволення вимог до НАСК «Оранта» сторонами не оскаржувалося.
У судовому засіданні представник ОСОБА_1, підтримавши апеляційну скаргу, надав пояснення в межах її доводів.
Представник Страхової компанії, заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, послався на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення.
Представник НАСК «Оранта» пояснила, що інтереси довірителя цією апеляційною
Справа №22-2008-10 Головуючий у суді 1 інстанції: Красовський О.О.
Категорія: 19.25 Суддя-доповідач у апеляційному суді: Хилевич С.В.
скаргою не порушуються, а при вирішенні апеляційної скарги поклалася на розсуд колегії суддів.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з’явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги.
Матеріалами справи встановлено, що 27 грудня 2007 року о 15 годині 50 хвилин на 325 км. + 750 м. ад Київ-Чоп ОСОБА_1, керуючи автомобілем Фіат, д.н.з. НОМЕР_1, виїжджаючи з другорядної дороги на головну, не надала переваги в русі автомобілю, який рухався по головній дорозі, та допустила зіткнення з автомобілем Фольксваген Шаран, д.н.з. НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_5. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди обидва автомобілі одержали механічні пошкодження.
Зазначені факти стверджено постановою Рівненського районного суду від 17 березня 2008 року, якою закрито провадження щодо ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП через закінчення строку притягнення до адміністративної відповідальності (а.с. 6).
За змістом ч. 4 ст. 61 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов’язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Договором від 19 червня 2007 року №КИ-06\155 добровільного страхування автотранспортного засобу згідно з правилами №06\01 від 12 липня 2004 року підтверджено виникнення між ОСОБА_5 і ПАТ «Еталон-Поліс» прав і обов’язків щодо страхування автомобіля Фольксваген Шаран, д.н.з. НОМЕР_2 (а.с. 8-8, зв.). Таким чином, на момент події цей автомобіль був застрахований позивачем.
За наслідками дорожньо-транспортної пригоди, яку страховиком визнано страховим випадком, на користь ОСОБА_5 Страховою компанією було перераховано 108 000 гривень, про що свідчить зміст видаткового касового ордеру серії 01АААД 721285 (а.с. 36).
Частиною 1 ст. 1291 ЦК України визначено право зворотної вимоги (регресу) особи, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Аналогічні положення містяться і у нормі ст. 27 Закону України «Про страхування».
Тому за викладених обставин обов’язком ОСОБА_1 виявляється відшкодування на користь страховика понесених ним страхових виплат за договором страхування з ОСОБА_5, що правильно встановлено судом першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги про порушення місцевим судом норм матеріального права, невідповідність висновків обставинам, що мають значення для справи, та відсутність вини ОСОБА_1 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди на увагу не заслуговують і є необґрунтованими.
Так, положення ч. 2 ст. 38 КУпАП передбачають, що адміністративне стягнення може бути накладено у разі відмови в порушенні кримінальної справи або закриття кримінальної справи, але при наявності в діях порушника адміністративного правопорушення, не пізніше як через місяць з дня прийняття рішення про відмову в порушенні кримінальної справи або її закриття. Тому провадження у справі про адміністративне правопорушення закрите з нереабілітуючих підстав, що вказує про вину правопорушника, тобто ОСОБА_1, у дорожньо-транспортній пригоді.
Не можуть бути взяті до уваги і доводи щодо порушення судом попередньої інстанції норм процесуального права, що полягало у залишенні без розгляду клопотання про призначення судової експертизи.
Так, згідно зі ст. 145 ЦПК України – призначення експертизи є обов’язковим у разі заявлення клопотання про призначення експертизи обома сторонами. Призначення експертизи є обов’язковим також за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити:
1. характер і ступінь ушкодження здоров’я;
2. психічний стан особи;
3. вік особи, якщо про це немає відповідних документів і неможливо їх одержати.
Колегія суддів, з урахуванням факту винності ОСОБА_1 у дорожньо-транспортній пригоді, знаходить очевидною відсутність обставин, які зумовлювали би обов’язкове призначення судової автотехнічної експертизи, а тому неврахування судом зазначеного клопотання не впливає на правильність вирішення спору судом.
Відповідно до ч. 2 ст. 308 ЦПК України – не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Рішення суду ухвалено без порушень норм матеріального і процесуального права, судом з’ясовано обставини, що мають значення для справи, в повній мірі, а апеляційна скарга не містить посилань на закон, з порушенням якого ухвалено рішення, та не спростовує правильності висновків суду, а тому колегія суддів не знаходить підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 324-325 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Рівненського міського суду від 24 вересня 2010 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно. Сторони мають право оскаржити ухвалу апеляційного суду безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів, починаючи з моменту проголошення цієї ухвали.
Головуючий: Судді: