У Х В А Л А
« 23» грудня 2010 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі:
Головуючого - судді Собіни І.М.
суддів: Хилевича С.В., Шеремет А.М.
при секретарі судових засідань Колесовій Л.О.
з участю представника ПАТ „УкрСибБанк”,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Рівне цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Рівненського міського суду від 22 листопада 2010 року про визнання позовної заяви неподаною і повернення її заявнику по справі за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «УкрСиббанк» про розірвання договору про надання споживчого кредиту,
в с т а н о в и л а:
Ухвалою Рівненського міського суду від 22 листопада 2010 року позовна заява ОСОБА_2 до ПАТ «Укрсиббанк» про розірвання договору про надання споживчого кредиту визнана неподаною і йому повернута.
В поданій на ухвалу суду апеляційній скарзі ОСОБА_2 покликається на її незаконність та необґрунтованість, постановлення її з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Вказує, що він в заяві від 09 листопада 2010 року просив звільнити його від сплати судового збору, на підставі вимог Закону України «Про захист прав споживачів», як споживача банківських послуг, однак місцевий суд, в порушення вимог цього закону, постановив вказану ухвалу про визнання його позовної заяви неподаною і повернув її.
Просив скасувати ухвалу Рівненського міського суду від 22 листопада 2010 року про визнання позовної заяви неподаною і повернення її заявнику, а матеріали цивільної справи направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з’явилися в судове засідання, перевіривши подані докази та доводи апелянта, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Як вбачається з ухвали Рівненського міського суду від 1 листопада 2010 року про залишення без руху позовної заяви ОСОБА_2 ним при подачі позовної заяви було сплачено 8 грн. 50 коп. судового збору та 37 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи.
Вказаною ухвалою ОСОБА_2 було надано п’ятиденний строк для усунення недоліків та доплати судових витрат і роз’яснено, що в разі невиконання цієї ухвали суду заява буде вважатися неподаною і повернута ОСОБА_2
Враховуючи, що позивач поряд із вимогою про розірвання договору споживчого кредиту, просив суд застосувати наслідки розірвання договору, тобто повернути сторони у початковий стан судовий збір підлягав сплаті, як із майнового спору.
Доводи апелянта ОСОБА_2 про те, що він є споживачем банківських послуг і, тому, до нього має застосовуватися ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до ч. 3 якої споживачі звільняються від сплати державного мита за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав, суперечать оспорюваному договору про надання споживчого кредиту №11296433000 від 11 лютого 2008 року, укладеного між ним та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанком», згідно з преамбулою якого він – ОСОБА_2 являється позичальником, а не споживачем.
Також дані доводи апелянта ОСОБА_2 суперечать п. 22 ч. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року №1023-ХІІ із останніми змінами, внесеними згідно із Законом України N 1779-VI від 17.12.2009 року, відповідно до якого споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника, а згідно із п. 1.1. договору про надання споживчого кредиту №11296433000 від 11 лютого 2008 року банк зобов’язувався надати позичальнику ОСОБА_2 кредитні кошти (кредит) в іноземній валюті, а не продукцію.
Тому, ОСОБА_2 не являється споживачем, а є позичальником кредитних коштів і до нього не застосовується положення ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».
Разом з тим, суддя у своїй ухвалі від 1 листопада 2010 року не вказав яку суму судового збору та реквізити банку на які слід було сплатити цю суму.
Згідно ч. 2 ст. 80 ЦПК України якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред”явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.
Виходячи з наведеного, оскаржувана ухвала місцевого суду підлягає скасуванню, як така, що постановлена з порушенням норм процесуального права.
Керуючись п. 4 ч. 2 ст. 307, п. 2 ст. 312, п. 2 ч. 1 ст. 314, ст. 315, ст. 325 ЦПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Ухвалу Рівненського міського суду від 22 листопада 2010 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно. Сторони мають право оскаржити у касаційному порядку ухвалу апеляційного суду до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів, починаючи з дня набрання нею законної сили.
Головуючий Собіна І.М.
Судді: Хилевич С.В.
Шеремет А.М.