Справа № 1-137/2010    

В И Р О К  

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И  

23 грудня 2010 року                                                                                            м.Перечин

 Перечинський районний суд Закарпатської області у складі:  

 головуючого - судді Шешені М.О.,  

при секретарі - Соханич Л.Ю.,  

з участю обвинувача - прокурора Орсага Р.В.,  

 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу про обвинувачення

 ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Порошково Перечинського району Закарпатської області, мешканця АДРЕСА_1 Закарпатської області, з неповною-середньою освітою, перебуває в громадянському шлюбі, тимчасово непрацюючого, українця, громадянина України, згідно ст.89 КК України раніше не судимого, -

  у вчиненні злочинів, передбачених ст.129 ч.1 та ст.263 ч.2 КК України,  

  В С Т А Н О В И В :  

 У жовтня 1992 року в м.Ужгород підсудний ОСОБА_1 отримав від невстановленої слідством особи штик-ніж, який за висновком експерта (а.с.79-84) відноситься до штик-ножа моделі «М1924» до гвинтівок і карабінів «Маузера» Польща, має технічну забезпеченість для ураження цілі, нанесення важких та смертельних колото-різаних тілесних ушкоджень і відноситься до військової холодної зброї, та який в подальшому приніс до себе додому, а саме у будинок АДРЕСА_1 Перечинського району, де відремонтував його, вкоротив вістря та замінив ручку й після чого носив його при собі та використовував у власних потребах, без передбаченого законом дозволу до 17 листопада 2010 року, тобто до моменту виявлення та вилучення цього штик-ножа працівниками Перечинського РВ УМВС України в Закарпатській області.

Крім цього, 18 вересня 2010 року біля 20год.10 хв. по місцю свого проживання, а саме в будинку АДРЕСА_1 Перечинського району, підсудний ОСОБА_1І, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, під час сварки зі своєю донькою ОСОБА_2, тримаючи в руках вищезазначений штик-ніж моделі «М1924», погрожував останній вбивством, а саме кричав на її адресу, що зараз її заріже, при цьому бігав за нею по хаті, внаслідок чого у потерпілої ОСОБА_2 були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози вбивством.

У судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину у вчинених злочинах визнав повністю, щиро розкаявся і пояснив, що у жовтні 1992 року він працював у м.Ужгород, і один з його колег по роботі, імені якого він уже не пам’ятає, подарував йому штик-ніж, на якому в той час була поламана ручка. Після чого, він оглянувши даний штик-ніж, вирішив все-таки взяти його собі, оскільки такий підходив йому для ведення сільського господарства, а саме ходити до лісу по дрова та різати свійську худобу. Через деякий час, він відремонтував рукоятку штик-ножа, зробивши нову, а ще він скоротив вістря, щоб штик-ножем було зручніше користуватися. Далі           17 листопада 2010 року близько 18.00 год., він прийшов до себе додому, і побачив всередині свого будинку працівників міліції, які повідомили, що його дочка ОСОБА_2 подала до чергової частини Перечинського РВ УМВС України в Закарпатській області заяву про погрозу вбивством. Після чого, працівники міліції виявили та вилучили даний штик-ніж, який знаходився у валізі під ліжком у кухні його будинку, в присутності двох свідків. Крім цього ОСОБА_1 пояснив, що 18 вересня 2010 року ввечері, він прийшов до себе додому в той час він перебував у стані алкогольного сп’яніння. Зайшовши всередину будинку, він розпочав сварку зі своєю донькою ОСОБА_2, під час якої почав виганяти останню з будинку. Потім, взяв з-під ліжка штик-ніж, який знаходився у кухні, щоб налякати трохи свою доньку ОСОБА_2, при цьому кричав на її адресу, що зараз її заріже як свиню та бігав за нею по хаті. Однак, наміру вбивати свою доньку чи заподіяти їй будь-які інші тілесні ушкодження він наміру не мав. Просить суворо його не карати.  

Враховуючи, що такі фактичні обставини справи ніким не оспорюються, а підсудний ОСОБА_1 та потерпіла ОСОБА_2 правильно зрозуміли зміст цих обставин й сумнівів у добровільності та істинності їх позиції немає, суд при вирішенні питання про обсяг доказів, які підлягають дослідженню, в порядку ч.3 ст.299 КПК України обмежується визнавальними показаннями підсудного, а дослідження решти доказів вважає недоцільним.

З врахуванням обсягу доказів, які досліджувались у судовому засіданні, суд вважає доведеною винуватість підсудного ОСОБА_1 в інкримінованих йому злочинах і в межах пред”явленого обвинувачення кваліфікує його дії за ст.129 ч.1 КК України, як погроза вбивством, якщо були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози та за ст.263 ч.2 КК України, як носіння, ремонт холодної зброї без передбаченого законом дозволу.

При призначенні покарання підсудному ОСОБА_1, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного і обставини, що пом’якшують та обтяжують його відповідальність.

Згідно ст.12 КК України підсудний ОСОБА_1 вчинив злочин невеликої тяжкості (ст.129 ч.1 КК України), та вчинив злочин середньої тяжкості (ст.263 ч.2 КК України).

Як особа винного ОСОБА_1 по місцю проживання характеризуються посередньо.

Відповідно до ч.1 ст.66 КК України обставинами, які пом’якшують покарання підсудному, суд враховує щире каяття та активне сприяння у розкритті злочинів.

Обставинами, які відповідно до ч.1 ст.67 КК України обтяжують покарання підсудному, суд враховує вчинення злочину особою, що перебуває в стані алкогольного сп’яніння.

З урахуванням зазначених обставин, відповідно до вимог кримінального закону і передбачених цим законом санкцій, винному ОСОБА_1 необхідно й достатньо для його виправлення та попередження нових злочинів призначити покарання у виді обмеження волі           (за ст.129 ч.1 КК України) та позбавлення волі ( за ст.263 ч. 2 КК України) в мінімальних межах санкцій зазначених норм закону.  

При призначенні покарання за сукупністю злочинів згідно ч.1 ст.70 КК України, суд вважає за доцільне визначити остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Водночас, ураховуючи тяжкість злочинів, особу винного, який не являє собою виключну небезпеку для суспільства, конкретні обставини справи, обставини, що пом’якшують покарання підсудного, суд вважає можливим і справедливим на підставі ч.1 ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням із покладенням на нього обов’язку, передбаченого п.4 ч.1 ст.76 КК України, а саме періодично з”являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.  

Питання про речові докази та судові витрати вирішити в порядку ст.ст.81,93 КПК України.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити попередній - підписку про невиїзд.

Цивільний позов у справі не заявлено.

 На підставі наведеного та керуючись ст.ст.323, 324 КПК України, с у д , -

  З А С У Д И В :  

 ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ст.129 ч.1 та ст.263 ч.2 КК України, і призначити йому покарання:

•   за ст.129  ч.1 КК України - у виді обмеження волі строком на 1(один) рік;

•  за  ст.263  ч.2 КК України - у виді позбавлення волі строком на 1(один) рік.

На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_1, остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 1(один) рік.

На підставі ст.ст.75,76 КК України засудженого ОСОБА_1 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом                       1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладений на нього обов’язок, а саме періодично з’являтиметься для реєстрації в органи кримінально - виконавчої інспекції.

Речовий доказ, а саме: штик-ніж моделі «М1924» до гвинтівок і карабінів «Маузера» Польща, який знаходиться на зберіганні у кімнаті зберігання речових доказів Перечинського РВ УМВС України в Закарпатській області - знищити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Закарпатській області (ГУДКУ в Закарпатській області, р/р 31256272210434, МФО 812016, код ЕДРПОУ 25575144 для НДЕКЦ при УМВС України в Закарпатській області КЕКД 25010100) судові витрати у розмірі 405 (чотириста п’ять) грн. 64 коп.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити попередній - підписку про невиїзд.  

На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Закарпатської області протягом п’ятнадцяти діб з моменту його проголошення.

 Головуючий:                                                                                 Шешеня М.О.