Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 листопада 2010 року м. Ужгород
Колегія суддів судової палати в цивільних справах
апеляційного суду Закарпатської області у складі:
головуючої – Боднар О.В.
суддів – Власова С.О., Куштана Б.П.
при секретарі – Плавайко Т.О.
з участю - ОСОБА_1, ОСОБА_2 та представника відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 30 вересня 2010 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_2, про стягнення аліментів, -
У С Т А Н О В И Л А :
У серпні 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до колишнього чоловіка ОСОБА_4, шлюб з яким розірвала у судовому порядку у 1994 році, про стягнення на підставі ст.199 СК України аліментів у твердій грошовій сумі у розмірі 1500 грн. на утримання повнолітнього сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який навчається на денній формі навчання на ІІІ курсі відділення «Міжнародні відносини» в Ужгородському державному інституті економіки і права та одночасно на ІV курсі заочного відділення «Економіка» і у зв’язку з цим потребує матеріальної допомоги. На підставі ч.2 ст.191 СК просила також присудити аліменти за минулий час, оскільки вживала заходів щодо їх одержання, але не змогла їх одержати у зв’язку з ухиленням відповідача від їх сплати.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 30 вересня 2010 року позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивачки аліменти у твердій грошовій сумі по 500 грн. на місяць на утримання повнолітнього сина ОСОБА_2, який продовжує навчання, до досягнення ним 23 років? але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 05.08.2010 року. Стягнуто з відповідача в дохід держави 51 грн. судового збору. В решті позову відмовлено. Допущено негайне виконання рішення про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
В апеляційній скарзі відповідач з посиланням на відсутність у нього можливості надавати матеріальну допомогу на утримання повнолітнього сина у зв’язку з наявність іншої сім’ї та утриманням неповнолітньої дочки, а також на порушенням судом норм матеріального і процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати, а справу направити на новий розгляд.
Розглянувши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, апеляційний суд визнав, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст.199 СК, якщо повнолітні дочка, син продовжують і у зв’язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов’язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Тому, встановивши під час розгляду, що повнолітній син сторін ОСОБА_2 продовжує навчання на ІІІ курсі денного відділення «Міжнародні відносини» в Ужгородському державному інституті економіки і права та одночасно на ІV курсі заочного відділення «Економіка» і у зв’язку з цим потребує матеріальної, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про підставність позовних вимог про зобов’язання відповідача утримувати сина у період його навчання.
Свій обов’язок щодо утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, розуміє і сам відповідач, зазначаючи в апеляційній скарзі, що він добровільно надавав сину матеріальну допомогу і оплачував його навчання (а.с. 38 .).
Згідно ст.200 СК суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 цього Кодексу.
Зі змісту ст.200 СК вбачається, що нею передбачено три варіанти визначення розміру аліментів: у твердій грошовій сумі, в частці від заробітку (доходу) або одночасно і у твердій грошовій сумі та в частці від заробітку.
Виходячи з наведеного, визначення розміру аліментів, присуджених з відповідача, у твердій грошовій сумі не суперечить вимогам закону.
Доводи відповідача про те, що у нього є постійне місце роботи та стабільний дохід, а тому розмір аліментів повинен був визначатись не у твердій грошовій сумі, а на підставі ст.183 СК у частці від заробітку (доходу), на увагу не заслуговують, оскільки вказаною нормою права регулюється розмір аліментів, що присуджуються на неповнолітніх дітей. Визначення ж розміру аліментів на повнолітніх дітей врегульовано спеціальною нормою (ст.200 СК), яка, як уже зазначалось, надає суду право визначити розмір аліментів у будь-який із зазначених у ній спосіб.
Безпідставними є і доводи апелянта про відсутність у нього можливості надавати матеріальну допомогу на утримання повнолітнього сина у зв’язку з наявністю іншої сім’ї та утриманням неповнолітньої дочки, оскільки, як вбачається з довідки обласної комплексної дитячо-юнацької спортивної школи ФСТ «Україна», в якій відповідач працює тренером-викладачем з важкої атлетики, за наявного доходу відповідач має можливість сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання.
В той же час застосування судом до спірних правовідносин ч.2 ст.182 СК та зазначення у рішенні, що мінімальний розмір аліментів не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, суперечить змісту ст.200 СК, якою не встановлено мінімального розмірі аліментів на повнолітніх дочку, сина. Крім того поняття «дитина відповідного віку» застосовується до дітей у віці до 18 років.
За таких обставин постановлене судом першої інстанції рішення підлягає зміні з виключенням з його резолютивної частини положення про те, що мінімальний розмір аліментів не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -
Р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 30 вересня 2010 року змінити, виключивши з його резолютивної частини положення про те, що мінімальний розмір аліментів не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
У решті рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.
Рішення може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
С у д д і:
Власов С.О. Боднар О.В. Куштан Б.П.