Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 листопада 2010 року м. Ужгород
Колегія суддів судової палати в цивільних справах
апеляційного суду Закарпатської області у складі:
головуючої – Боднар О.В.
суддів – Власова С.О., Куштана Б.П.
при секретарі – Плавайко Т.О.
з участю - ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 30 квітня 2010 року справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-
У С Т А Н О В И Л А :
У листопаді 2009 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, в якому, посилаючись на те, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 16.09.2009 р. у с. Минай Ужгородського району з вини водія автомобіля TOYOTA Camry, р.н. НОМЕР_1, ОСОБА_3, належний йому на праві власності автомобіль SUBARU Forester, р.н. НОМЕР_2, отримав механічні ушкодження, просив стягнути з відповідача різницю між розміром заподіяної йому майнової шкоди та розміром страхового відшкодування, яка становить 16461,72 грн., моральну шкоду у сумі 5000 грн. та витрати на правову допомогу у сумі 4000 грн.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 30 квітня 3010 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 16461,72 грн. у відшкодування майнової шкоди та 5000 грн. у відшкодування моральної шкоди, заподіяних пошкодженням транспортного засобу, 173,12 грн. судового збору, 120 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи та 4000 грн. витрат на оплату правової допомоги адвоката.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 з посиланням на порушення судом норм матеріального і процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати, а справу направити на новий розгляд. У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.
Розглянувши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, апеляційний суд визнав, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з апеляційної скарги, відповідач не заперечує встановлений судом факт заподіяння ОСОБА_4 шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з його вини, однак вважає, що розмір відшкодування не відповідає фактичним збиткам, а моральна шкода не доведена.
Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з висновком автотоварознавчого дослідження № 148 від 24.09.09 р., виконаного приватним підприємцем ОСОБА_5 на підставі звернення Ужгородської філії «Страхової групи «ТАС» від 16 вересня 2009 р., який сторонами не оспорювався, вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу автомобіля SUBARU Forester, р.н. НОМЕР_2 в результаті його пошкодження при ДТП становить 41 961, 72 грн.
За полісом обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/5566848, укладеним 14.02.2009 р. між Ужгородською філією ЗАТ «Страхова Група «ТАС» та ОСОБА_3, страхова компанія відшкодувала позивачу заподіяну йому майнову шкоду в межах встановленого полісом ліміту страхової відповідальності у розмірі 25500 грн.
За таких обставин, оцінивши зібрані докази в їх сукупності згідно вимог ст.212 ЦПК України, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що відповідно до вимог ст.1194 ЦК України ОСОБА_3 зобов’язаний для повного відшкодування завданої ним внаслідок ДТП шкоди сплатити позивачу різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) у сумі 16461,72 грн.
Ухвалене судом рішення в частині відшкодування майнової шкоди відповідає вимогам ст.ст. 213-215 ЦПК України і передбачених ст.ст. 309-310 цього Кодексу підстав для його скасування в цій частині немає.
Доводи відповідача щодо необгрунтованості розміру відшкодування майнової шкоди апеляційним судом детально перевірялись і не знайшли свого підтвердження.
В той же час, погоджуючись з висновком суду першої інстанції про те, що обставини даної справи підтверджують той факт, що винними діями ОСОБА_3 у дорожньо-транспортній пригоді, позивачу, окрім матеріальної шкоди, заподіяна моральна шкода, викликана моральними переживаннями, пов’язаними із участю у дорожньо-транспортній пригоді. колегія суддів вважає, що в частині стягнення моральної шкоди, рішення суду підлягає зміні із зменшенням розміру грошового відшкодування моральної шкоди із 5000 грн. до 1000 грн.
До такого висновку колегія суддів дійшла виходячи з вимог розумності і справедливості, передбачених ст.23 ЦК України, з урахуванням того, що негативні наслідки для позивача є незначними, оскільки заподіяна йому матеріальна шкода відшкодована, ремонтом автомобіля він не займався і через незначний час придбав новий автомобіль, а відповідач є інвалідом 3-ої групи з дитинства.
З урахуванням наведеного, керуючись ст.ст. 307, 309, 316 ЦПК України, ст.ст. 23, 1167 ЦК України, колегія суддів, -
Р І Ш И Л А:
А пеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 30 квітня 2010 року в частині стягнення моральної шкоди змінити, зменшивши суму стягнення з 5000 грн. до 1000 грн.
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.
Рішення може бути оскаржене у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
С у д д і:
Власов С.О. Боднар О.В. Куштан Б.П.