Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
3 листопада 2010 року м. Ужгород
Колегія суддів судової палати в цивільних справах
апеляційного суду Закарпатської області у складі:
головуючої – Боднар О.В.
суддів – Власова С.О., Кожух О.А.
при секретарі – Медяник Л.В.
з участю - представника ПАТ КБ «ПриватБанк»
розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ПАТ КБ «ПриватБанк» на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 20 січня 2010 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа приватний нотаріус Мукачівського міського нотаріального округу Пуга А.М., про визнання права власності на нежиле приміщення, звільнення з-під арешту і заборони та розірвання договору іпотеки , -
У С Т А Н О В И Л А :
У січні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа приватний нотаріус Мукачівського міського нотаріального округу, про визнання права власності на нежиле приміщення, звільнення з-під арешту і заборони.
В заяві зазначав, що 20.03.2008 р. між ним та відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір позики, за яким він передав у власність відповідачеві грошові кошти у сумі 300000 доларів США, а відповідач зобов’язався повернути суму позики до 20 листопада 2009 р. та сплатити обумовлені договором проценти за користування позикою.
Пунктами 7.1 та 7.2 ст.7 договору позики передбачено, що способом забезпечення виконання зобов’язань ОСОБА_2 за цим договором є нежиле приміщення загальною площею 297,50 кв.м. у АДРЕСА_1 і у разі порушення останнім строку повернення позики, позикодавець має право звернутися до суду із заявою про визнання за ним права власності на це нежиле приміщення.
В порушення вимог закону та умов договору у встановлений договором строк ОСОБА_2 суму позики не повернув.
Посилаючись на вказані обставини, а також на те, що 28.03.2008 року між ОСОБА_2 та ЗАТ КБ «ПриватБанк» було укладено договір іпотеки, згідно якого вищезазначене нежитлове приміщення було передано в іпотеку в забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором, позивач просив визнати за ним право власності на нежиле приміщення, зобов’язати Мукачівське міжрегіональне БТІ та ЕО зареєструвати на його ім’я право власності на це приміщення, зобов’язати органи нотаріату та Державної виконавчої служби вилучити спірне приміщення (звільнити) з-під арешту та заборони.
Під час розгляду справи позивач також розширив позовні вимоги та просив розірвати договір іпотеки.
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 20 січня 2010 року позов задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на нежиле приміщення загальною площею 297, 50 кв.м. у АДРЕСА_1, приміщення 21. Зобов’язано Мукачівське міжрегіональне БТІ та ЕО зареєструвати вказане приміщення на ім’я ОСОБА_1, а органи нотаріату та органи Державної виконавчої служби вилучити приміщення з-під арешту та застереження заборони (вилучити реєстрацію про накладення заборони та реєстрацію іпотеки). Розірвано договір іпотеки від 28.03.2008 року, укладений між ОСОБА_2 та ПАТ «ПриватБанк».
Ухвалою цього ж суду від 25 червня 2010 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення відмовлено.
В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк», яке не було залучено до участі у справі, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.
Розглянувши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, апеляційний суд визнав, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача ОСОБА_1 щодо спірного нерухомого майна у зв’язку з порушенням відповідачем ОСОБА_2 зобов’язання за договором позики від 20.03.2008 р. мають пріоритет над вимогами ПАТ КБ «ПриватБанк», якому спірне нерухоме майно було передано в іпотеку 28.03.2008 р., тобто пізніше, ніж був укладений договір позики.
Проте з таким висновком суду погодитись не можна.
Встановлено, що 20 березня 2008 р. між сторонами був укладений письмовий договір позики, за яким позивач ОСОБА_1 передав у власність відповідача ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 300 000 доларів США, а останній зобов’язався повернути позику до 20 листопада 2009 року.
Статтею 7 договору позики передбачено, що способом забезпечення виконання зобов’язання є нежиле приміщення загальною площею 297,5 кв.м. по вул. Осипенка, буд. 35-В у м. Мукачево і у разі порушення зобов’язання ОСОБА_1 має право звернутися до суду із заявою про визнання за ним права власності на це нежиле приміщення (а.с.6).
У встановлений договором строк позика повернута не була.
Проте, судом також встановлено, що 28 березня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки, за яким відповідач в забезпечення виконання зобов’язання за кредитним договором від 28.03.2008 р. № К047-08/Ф передав спірне нерухоме майно – нежитлову будівлю магазину-складу, загальною площею 297,50 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, прим.21, в іпотеку іпотекодержателю – ПАТ КБ «ПриватБанк» (а.с.7-9).
Обтяження спірного нерухомого майна іпотекою було зареєстровано у встановленому законодавством порядку шляхом внесення запису до Державного реєстру іпотек.
Крім того, приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу Пуга А.М. на підставі ст.73 Закону України «Про нотаріат» у зв’язку з посвідченням договору іпотеки була накладена заборона відчуження спірного нерухомого майна до припинення чи розірвання договору іпотеки.
В даний час за кредитним договором від 28.03.2008 р. також виникла заборгованість, що становить більше 450 000 доларів США.
Відповідно до чч.6 і 7 ст.3 Закону «Про іпотеку» у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.
Права чи вимоги ОСОБА_1 на передане в іпотеку ПАТ КБ «ПриватБанк» спірне нерухоме майно у встановленому законом порядку не зереєтровані, а отже ОСОБА_1 не має пріоритет права на задоволення не забезпечених іпотекою вимог за договором позики за рахунок предмета іпотеки.
В порушення вимог закону, ухвалюючи рішення про розірвання договору іпотеки, суд першої інстанції не тільки не залучив до участі у справі сторону цього договору, яка є іпотекодержателем - ПАТ КБ «ПриватБанк», а й не вказав норму права, що регулює спірні прававідносини, та підстави, з яких цей договір підлягав розірванню.
Відповідно до чч. 3 і 4 ст.309 ЦПК України невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення по суті позовних вимог.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.307, 309, 316 ЦПК України, ст.3 Закону «Про іпотеку», колегія суддів, -
Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» задовольнити.
Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 20 січня 2010 року скасувати.
У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа приватний нотаріус Мукачівського міського нотаріального округу Пуга А.М., про визнання права власності на нежиле приміщення, звільнення з-під арешту і заборони та розірвання договору іпотеки – відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.
Рішення може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
С у д д і:
Власов С.О. Боднар О.В. Кожух О.А.