Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
3 листопада 2010 року м. Ужгород
Колегія суддів судової палати в цивільних справах
апеляційного суду Закарпатської області у складі:
головуючої – Боднар О.В.
суддів – Власова С.О., Кожух О.А.
при секретарі – Медяник Л.В.
з участю - ОСОБА_1, представника прокуратури Тацюна С.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 2 червня 2010 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про вилучення земельної ділянки, усунення перешкод у користуванні нею та приведення земельної ділянки у попередній стан, -
У С Т А Н О В И Л А :
У грудні 2007 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_3, в якому, посилаючись на самовільне зайняття ОСОБА_4 земельної ділянки шириною 11 метрів, а ОСОБА_3 - 8 метрів по всій довжині земельної ділянки 321 метр, належної до дворогосподарства у АДРЕСА_1, яку вона успадкувала за заповітом після смерті матері ОСОБА_5, просила вилучити від відповідачів вказані земельні ділянки, зобов’язати їх усунути перешкоди у користуванні ними та привести ці ділянки у придатний для використання стан.
Заявою від 3 березня 2009 року ОСОБА_1, посилаючись на своє право доповнити позовну заяву та внести до неї зміни, просила суд скасувати рішення сільської ради, якими без її відома та погодження надано земельні ділянки ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (т.1, а.с.139-140).
Справа розглядалася судами неодноразово.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від17 травня 2010 року, яка набрала законної сили, позовні вимоги ОСОБА_1 до Дубрівської сільської ради про скасування рішення, зобов’язання відновити межі земельної ділянки, проведення її обміру, вчинення дій щодо виготовлення державного акту на право власності на землю та позовні вимоги до ОСОБА_4, ОСОБА_3 щодо вилучення частини земельної ділянки, зобов’язання усунути перешкоди у користуванні нею, приведення земельної ділянки у попередній стан роз’єднані в окремі провадження (т.2, ас.с48-49).
Ухвалою цього суду від 17 травня 2010 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Дубрівської сільської ради про скасування рішень, зобов’язання відновити межі земельної ділянки, провести її обмір, вчинити дії щодо виготовлення Державного акту на право власності на землю закрито (т.2, а.с.47).
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 2 червня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про вилучення частини земельної ділянки, зобов’язання усунути перешкоди у користуванні нею та приведення земельної ділянки у попередній стан задоволено частково (т.2 а.с.50-52).
Зобов’язано ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не чинити перешкод ОСОБА_1 у «користуванні частинами земельної ділянки суміжної із земельними ділянками в частинах та по конфігурації, що перевищують наявні у них правовстановлюючі документи на суміжні із ОСОБА_1 земельні ділянки, привести зазначені частини земельної ділянки у попередній стан». У решті позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 з посиланням на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального і процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Розглянувши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, апеляційний суд визнав, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що на підставі заповіту, посвідченого Дубрівською сільською радою 06 березня 1985 року за реєстром № 8 ОСОБА_1 успадкувала за матір’ю ОСОБА_5, померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 року, все майно, що належало спадкодавцю на день смерті (т.1, а.с.18).
Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого ОСОБА_1 у 2002 році Ужгородською районною державною нотаріальною конторою,спадкове майно, на яке видане це свідоцтво, складається з житлового будинку з належними до нього надвірними будівлями і спорудами, що знаходиться у АДРЕСА_1 належного померлій ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності на жилий будинок, виданого 27.12.2001 року Дубрівською сільською радою згідно рішення виконкому Дубрівської сільської ради № 27 від 27.12.2001 року та зареєстрованого в Ужгородському районному державному підприємстві технічної інвентаризації за № 42.
Як пояснила апеляційному суду ОСОБА_1, земельна ділянка, на якій розташований успадкований будинок, знаходилась у користуванні її матері ОСОБА_5, а не у власності, і після смерті ОСОБА_5 свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку не видавалось.
Вказані обставини спростовують твердження ОСОБА_1 про те, що вона успадкувала присадибну земельну ділянку після смерті матері в зазначених у позовній заяві розмірах.
Відповідно до ст.30 Земельного кодексу України 1990 р., що діяв на момент прийняття спадщини, при переході права власності на будівлю і споруду в порядку спадкування до ОСОБА_1 разом з цими об’єктами перейшло у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право користування земельною ділянкою, на якій вони розташовані, без зміни її цільового призначення. Право власності або право користування земельною ділянкою у цьому випадку посвідчується радою відповідно до вимог ст.23 цього Кодексу.
Між тим встановлено, що у ОСОБА_1 відсутній державний акт на право власності або право користування спірною ділянкою.
Згідно даних погосподарських книг Дубрівської сільської ради з1950 по 2006 роки, в тому числі і на час відкриття спадщини у 1994 р., за дворогосподарством АДРЕСА_1 була зареєстрована земельна ділянка площею 0,41-0,42 га. З листа Дубрівської сільської ради від 17.06.2008 р. № 126 вбачається, що запису або будь-якої іншої документації щодо іншого розміру земельних ділянок, які б належали ОСОБА_1 або її померлій матері, немає. З цього листа також вбачається, що суміжні з садибою АДРЕСА_1 земельні ділянки на підставі рішень Дубрівської сільської ради від 26.03.1993 р. № 151 та 08.05.1997 р. передані у приватну власність ОСОБА_6 – 0,40 га біля будинку № 74, її зятю ОСОБА_7 – 0,18 га для особистого селянського господарства, відповідачу ОСОБА_4 – 0,60 га та 0,27 га біля будинку № 77 (т.1 а.с.122).
Архівна довідка від 02.11.99 р. № 1491, в якій зазначено, що згідно судових записів частина вказаного у ній майна у с. Дубровка у 1916-1940 рр. належала ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2, не підтверджує право ОСОБА_1 на користування земельною ділянкою у розмірі 1,326 га, зазначеному у позовній заяві (т.1.,а.с.9).
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, у серпні 2006 року Валько вже зверталася до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_3 та Дубріської сільської ради про усунення перешкод у користуванні земельною ділянки, відшкодування матеріальної і моральної шкоди і рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 28 лютого 2005 року, яке набрало законної сили, її позов ОСОБА_1 було задоволено частково. Зобов’язано ОСОБА_7 та ОСОБА_4 звільнити самовільно захоплені ними частини її земельної ділянки по 4 метри з боку земельної ділянки кожного з відповідачів по всій довжині її земельної ділянки. Зобов’язано ОСОБА_7 та ОСОБА_4 не чинити їй перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 0,66 га та зобов’язано Дубрівську сільську раду провести переобмір земельних ділянок позивачки та відповідачів, яким встановити чіткі межі вказаних ділянок (т.1 а.с.,16-17).
За таких обставин, оцінивши зібрані докази в їх сукупності, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив ОСОБА_1 у позові про вилучення від ОСОБА_4 земельної ділянки шириною 11 метрів по всій довжині земельної ділянки 321 метр, а всього 0,3531 га та від ОСОБА_3 земельної ділянки шириною 8 метрів по всій довжині земельної ділянки 321 метр, а всього 0,2568 га, усуненні перешкод у користуванні цими ділянками та приведенні їх у попередній стан.
Ухвалене в цій частині рішення відповідає вимогам ст.ст.213-215 ЦПК України і передбачених ст.309-310 цього Кодексу підстав для його скасування немає.
Надана ОСОБА_1 суду апеляційної інстанції ксерокопія кадастрової справи висновків суду, наведених у рішенні, не спростовує і до уваги взяти бути не можу, оскільки комплекс топографо-геодезичних робіт по виготовленню цієї кадастрової справи та встановленню меж і площі земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд у АДРЕСА_1 виконаний на замовлення ОСОБА_1 на підставі архівної довідки від 02.11.99 р. за № 1491 (т.2, а.с.113-116).
В той же час рішення суду в частині зобов’язання ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не чинити перешкод ОСОБА_1 у «користуванні частинами земельної ділянки суміжної із земельними ділянками в частинах та по конфігурації, що перевищують наявні у них правовстановлюючі документи на суміжні із ОСОБА_1 земельні ділянки, привести зазначені частини земельної ділянки у попередній стан» не відповідає вимогам ст. 152 ЗК України, згідно якої власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення порушень тільки своїх прав.
Відповідно до п.4 ст.309 ЦПК України порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.
З урахуванням наведеного в частині зобов’язання ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не чинити перешкод ОСОБА_1 у «користуванні частинами земельної ділянки суміжної із земельними ділянками в частинах та по конфігурації, що перевищують наявні у них правовстановлюючі документи на суміжні із ОСОБА_1 земельні ділянки, привести зазначені частини земельної ділянки у попередній стан» рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні цих вимог.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 307, 309, 316 ЦПК України, ст.30 ЗК України 1990 р., ст. 152 ЗК України 2001 року, колегія суддів, -
Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 2 червня 2010 року в частині зобов’язання ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не чинити перешкод ОСОБА_1 у «користуванні частинами земельної ділянки суміжної із земельними ділянками в частинах та по конфігурації, що перевищують наявні у них правовстановлюючі документи на суміжні із ОСОБА_1 земельні ділянки» та приведенні зазначених частин земельної ділянки у попередній стан скасувати і в цій частині ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні частиною земельної ділянки та приведення земельної ділянки у попередній стан – відмовити.
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.
Рішення може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
С у д д і:
Власов С.О. Боднар О.В. Кожух О.А.