АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22-11161\2010 Головуючий у 1 інстанції:
Тютюник М.С.
Доповідач: Дашковська А.В .
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2010 р. м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Приймака В.М.,
суддів: Дашковської А.В.,
Дзярука М.П.,
при секретарі: Черненко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю „Постполіграф центр” на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 03 листопада 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю „Постполіграф центр” про стягнення невиплаченої заробітної плати, компенсації за відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку,
ВСТАНОВИЛА:
В червні 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ТОВ „Постполіграф центр” про стягнення невиплаченої заробітної плати, компенсації за відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку .
В позовній заяві зазначав, що з 05.02.2010 року по 20.04.2010 року він працював головним бухгалтером на підприємстві відповідача. Наказом № 6 від 19.04.2010 року він був звільнений за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України. При звільненні він не отримав заробітну плату, компенсацію за невикористану відпустку, виходячи з 8 годинного робочого дня, які без відрахувань становили 1518 грн. 99 коп.
В процесі розгляду справи позивач уточнив свої позовні вимоги та просив стягнути з відповідача на його користь суми, виходячи з 8 годинного робочого дня, за березень-квітень 2010 року заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, яка, з огляду на обов’язкові відрахування, становить 1316 грн. 29 коп. та середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 20.04.2010 року по день працевлаштування на іншій роботі 15.08.2010 року в розмірі 2813 грн. 28 коп.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 03 листопада 2010 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено
Стягнуто з ТОВ „Постполіграф центр” на користь ОСОБА_3 невиплачену заробітну плату, компенсацію за невикористану щорічну відпустку в розмірі 1316 грн. 29 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 2813 грн. 28 коп.
Рішення в частині стягнення середнього заробітку за один місяць в розмірі 780 грн. 93 коп. звернуто до негайного виконання.
Не погоджуючись з рішення суду, ТОВ „Постполіграф центр” подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким частково задовольнити позовні вимоги позивача в частині стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку в розмірі 455 грн. 36 коп.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
З матеріалів справи вбачається, що суд правильно встановив правовідносини, які склалися між усіма учасниками справи, дав їм належну правову оцінку. Під час розгляду справи апеляційним судом встановлено, що суд першої інстанції дотримався вимог ст. 212 ЦПК України і оцінив всі надані сторонами докази на ґрунті всебічного, повного, об’єктивного та безпосереднього їх дослідження, а також оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, відобразив в рішенні результати оцінки доказів.
Суд першої інстанції застосував вірно норми матеріального та процесуального права та прийняв рішення, яким спір знайшов своє належне вирішення.
Судом першої інстанції встановлені та не оспорені сторонами ті обставини, що ОСОБА_3 з 05.02.2010 року по 20.04.2010 року працював на посаді головного бухгалтера товариства з обмеженою відповідальністю „Постполіграф центр”, був звільнений за власним бажанням на підставі ст..38 КЗпП України (а.с.7, 27,28).
Наявність заборгованості по заробітній платі перед ОСОБА_3 за період з лютого 2010 року по квітень 2010 року на час звільнення представником товариства з обмеженою відповідальністю „Постполіграф центр” не заперечується (а.с.20).
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд обґрунтовано визначив, що спірні правовідносини регулюються ст.ст.83,116,117 КЗпП України, згідно з якими підприємства, установи, організації зобов’язані при звільнені працівника провести виплату всіх сум, що належать працівнику в день звільнення.
Вірно суд застосував ст.83 КЗпП України, якою визначено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.
Належним чином суд керувався ст.117 КЗпП України, яка передбачає, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові суму у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.
Виходячи з наведених норм матеріального права, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення невиплаченої заробітної плати, компенсації за відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку в повному обсязі.
Відхиляючи пояснення представника відповідача стосовно 4-годинного робочого дня з липня 2009 року по час звільнення, суд правильно визнав, що останній не довів суду зазначених обставин.
Доводи апеляційної скарги про те, що висновки територіальної державної інспекції праці в Запорізький області та Пенсійного фонду з приводу тривалості робочого часу ОСОБА_3. ґрунтуються лише на відомостях, складених та наданих позивачем, колегія вважає неприйнятними з наступних підстав.
За змістом листа територіальної державної інспекції праці в Запорізький області від 08.07.2010 року № 1558, під час проведеної територіальною державною інспекцією праці в Запорізький області документальної перевірки встановлено, що ОСОБА_3, відповідно до табелю обліку робочого часу, працював за 8-ми годинним робочим днем, проте заробітна плата йому була депонована на банківський рахунок за 4-х годинним робочим днем, чим порушено вимоги ст..94 КЗпП України.
До того ж, із зазначеного листа вбачається, що під час перевірки встановлені інші порушення законодавства про працю з боку керівництва ТОВ „Постполіграф центр”, видано припис на усунення виявлених порушень та відносно директора підприємства складено протокол про адміністративне правопорушення, який передано до суду ( а.с.39).
Відповідно до листа управління в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Пенсійного фонду України від 02.11.2010 року №2290/04 за результатами позапланової перевірки з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності нарахування страхових внесків, інших платежів до Пенсійного фонду України ТОВ „Постполіграф центр” складений акт, за даними якого нарахована ОСОБА_3 заробітна плата за лютий-квітень 2010 року становить: за лютий - 695,20 грн., за березень - 869,00 грн., за квітень – 346,02 грн.( а.с.48).
Доводи апеляційної скарги щодо фальсифікації позивачем та свідком ОСОБА_5, яка працювала на посаді директора ТОВ „Постполіграф центр” з липня 2009 року по лютий 2010 року, табелів обліку робочого часу, розрахунково - платіжних відомостей та звітів про відрахування податків та інших платежів є лише припущеннями відповідача, не підтвердженими належними доказами.
Колегія суддів не може прийняти в якості належного доказу посилання відповідача на протокол загальних зборів учасників ТОВ „Постполіграф центр” №3 від 01.07.2009 року, оскільки він не був предметом розгляду суду першої інстанції та ніяких клопотань щодо доручення зазначеного документу в якості доказу в суді першої інстанції відповідачем не заявлялось.
Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду та не дають підстав вважати, що справа вирішена неправильно.
Таким чином, при розгляді справи апеляційним судом встановлено, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його висновків. Немає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції та для постановлення нового рішення по справі.
З урахуванням викладеного та керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Постполіграф центр” відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 03 листопада 2010 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: