Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22 - 11763 / 10 Головуючий у 1 інстанції: Кляшторний В.С.
Суддя-доповідач: Боєва В.В.
У Х В А Л А
Іменем України
21 грудня 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Боєвої В.В.
Суддів: Денисенко Т.С., Коваленко А.І.
При секретарі: Карацюпі О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17 листопада 2010 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ житлового будинку, вселення та визначення порядку користування земельною ділянкою,
В С Т А Н О В И Л А:
У вересні 2009 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ житлового будинку, вселення та визначення порядку користування земельною ділянкою.
В позовній заяві зазначала, що їй на підставі договору дарування від 24.06.2009 року належить 11/18 частин житлового будинку АДРЕСА_1 Інші 7/18 частини цього будинку належать на праві власності відповідачу, який проживає в спірному будинку. Відповідач безпідставно порушує її право власності, чинить перепони в користуванні будинком, не впускає її до будинку, не дає можливості вселитися. В добровільному порядку відповідач не бажає вирішити цей спір. З цих підстав просила провести розподіл будинку по 2 варіанту, запропонованому експертом, оскільки цей варіант надає відповідачу більшу частку, ніж йому належить, але вона не заперечує проти цього, оскільки цей варіант потребує меншого обсягу робіт по переобладнанню приміщення, вселити її до спірного будинку та визначити порядок користування земельною ділянкою.
В період знаходження даної справи в провадженні суду першої інстанції позивач ОСОБА_3 12.10.2010 року надала суду заяву про заміну свого прізвища в даній справі - з ОСОБА_3 на ОСОБА_3 – на підставі свідоцтва про розірвання шлюбу від 01.04.2010 року і паспорту (т. 1, а. с. 187-188).
Заперечуючи проти позову, відповідач ОСОБА_2 зазначав, що зміна позивачем прізвища - з ОСОБА_3 на ОСОБА_3 - є підставою для залишення позовних вимог без розгляду. Відповідач вважає, що певні споруди побудовані ним і є його особистою власністю, ці споруди не можуть включатися до варіантів поділу будинку між співвласниками, а тому судова експертиза, яка проводилась за його відсутності не може бути доказом. Крім того, він заперечує проти того, що позивач не повністю сплатила держмито.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17 листопада 2010 року позовні вимоги задоволено частково.
Вселено ОСОБА_3 до будинку АДРЕСА_1. Проведено поділ житлового будинку АДРЕСА_1 згідно другому варіанту у висновку судової будівельно-технічної експертизи №1269 від 22.04.2010 року, проведеної Регіональним судово-експертним бюро.
Виділено співвласнику ОСОБА_2 квартиру №1 (жовтий маркер на схемі до висновку експерта), а саме: в основній частині житлового будинку „А” приміщення: 1-3 площею 10,8 кв. м, 1-4 площею 13,5 кв. м, 1-5 площею 12,6 кв. м ( 10,8+13,5+12,6), на суму 40040 грн.; частину вбиральні „Г” – 743 грн., частину навісу „З” – 4986 грн., частину паркану №1 – 2639 грн., частину воріт №2 – 386 грн., частину водопроводу №3 – 19,5 грн., частину замощення „І” – 464 грн., сарай „Е” – 1353 грн., душ „Д” – 701 грн., всього виділено надвірних побудов на суму 11291 грн. 50 коп. Всього співвласнику ОСОБА_2 виділено побудов на суму 51154 грн., що більше, ніж належить на ідеальну частку 7/18 на 177 грн. 50 коп. і складає 39/100 часток домоволодіння.
Співвласнику ОСОБА_3 виділено квартиру №2 (зелений маркер на схемі), а саме: в основній частині житлового будинку „А” приміщення:1-2 площею 6,3 кв. м, 1-6 площею 9,6 кв. м, 1-7 площею 9,6 кв. м (6,3+9,6+9,6) на суму 27670 грн., прибудову „а1” – 12817 грн. (площею 9,0 кв. м), навіс „К” – 1201 грн., навіс „И” – 809 грн., літню кухню „Б” – 12152 грн., козирок до літньої кухні „Б” – 141 грн., погріб „пг” – 2529 грн., навіс „Ж” – 2130 грн., гараж „В” – 11019 грн., смотрову яму – 502 грн., частину вбиральні „Г” – 743 грн., частину навісу „З” – 4986 грн., частину паркану №1 – 2639 грн., частину воріт №2 – 386 грн., частину водопроводу №3 – 19,5 грн., частину замощення „І” – 464 грн., всього виділено надвірних побудов на суму 52537 грн. 50 коп. Всього співвласнику ОСОБА_3 виділено побудов на суму 80207 грн. 50 коп., що менше, ніж належить на ідеальну частку 11/18 на 177 грн. 50 коп. і складає 61/100 частку домоволодіння.
Для даного варіанту поділу житлового будинку необхідно виконати переобладнання: закласти дверні отвори між приміщеннями 1-5 та 1-6, 1-3 та -16, 1-3 та – 12, а також існуючий вихід з будинку; для виходу з квартири №2 в приміщенні 1-2 замість віконного отвору встроїти дверний отвір; в приміщення 1-7 демонтувати сантехприбори; демонтувати перегородку між приміщеннями 1-7 та 1-6, обладнавши таким чином кімнату площею 19,6 кв. м;в приміщеннях 1-1 та 1-3 облаштувати кухні; для виходу з квартири №1 в стіні приміщення 1-4 влаштувати дверний отвір; на відстані 1,5 м від приміщення 1-3 в приміщенні 1-4 встановити перегородку товщиною 0,15 метрів з дверним отвором, облаштувавши коридор площею 4,1 кв. м;частину перегородки між приміщеннями 1-5 та 1-4 (довжиною 3,25 м) демонтувати, облаштувавши таким чином кімнату площею 22,1 кв. м; облаштувати кв. №1 та кв. №2 роздільними системами опалення, енергопостачання та водопроводу; чердачне приміщення розділити згідно варіанту поділу будинку.
Всі запропоновані переобладнання житлового будинку необхідно проводити у відповідності до вимог ДНБ А.3.1-5-96 „Організація будівельного виробництва” та „Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт”.
Зобов’язано співвласників провести зазначені вище роботи: обладнання окремих виходів та вікон, облаштування кухонь, облаштування кв. №1 та кв. №2 роздільними системами опалення, енергопостачання та водопроводу – за особисті кошти, інші роботи - за сумісні кошти порівну.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 177 грн. 50 коп. в рахунок відшкодування вартості частини будинку, на яку збільшилася частка ОСОБА_2
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 171 грн. в рахунок відшкодування понесених судових витрат.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 29 листопада 2010 року виправлено описку в рішенні суду від 17.11.2010 року. В описовій та мотивувальній частині рішення : позивачці ОСОБА_3 (після зміни прізвища – ОСОБА_3) на підставі договору дарування від 24.06.2009 року (замість невірно зазначеного 24.06.2008 року) посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_5 реєстровий №758, належить 11/18 частин житлового будинку АДРЕСА_1. Вказати в мотивувальній частині рішення: „Вислухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
В іншій частині заяву про виправлення помилки залишено без задоволення.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування обставин справи просить рішення суду скасувати.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
На підставі ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
За змістом ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольнивши частково позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції вірно посилався на положення ст. ст. 317, 321 ЦК України, якими визначені зміст права власності, засади непорушності права власності, на ст. 358 ЦК України - якою передбачені умови здійснення права спільної часткової власності та на ст. 391 цього Кодексу, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Вирішуючи спір, суд вірно встановив правовідносини сторін, повно і всебічно з’ясував обставини справи, що мають для неї значення та правильно застосував до цих відносин положення статей 358, 391 ЦК України.
При цьому суд виходив з того, що позивачці ОСОБА_3 (після зміни пріз- вища - ОСОБА_3) на підставі договору дарування від 24.06.2009 року належить 11/18 частин житлового будинку АДРЕСА_1, інші 7/18 частин даного будинку належать ОСОБА_2, тобто, сторони являються співвласниками вказаного нерухомого майна на праві спільної часткової власності (т. 1, а. с. 6-14).
Частиною 3 статті 358 ЦК України передбачено, що кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
За змістом статей 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, що мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, висновків експертів.
Для отримання доказів про можливість розділу в натурі спірного домоволодіння за письмовим клопотанням позивача ОСОБА_3 (т. 1, а. с. 45) ухвалою суду від 13.01.2010 р. призначено судово-технічну експертизу щодо визначення варіантів поділу в натурі жилого будинку АДРЕСА_1 відповідно до часток співвласників (т. 1, а. с. 47).
Враховуючи наданий судовим експертом висновок (т. 1, а. с. 71-89), суд першої інстанції дійшов вірного висновку про поділ житлового будинку АДРЕСА_1 між співвласниками ОСОБА_3 та ОСОБА_2 згідно другому варіанту висновку судової будівельно-технічної експертизи № 1269 від 22.04.2010 року (т. 1, а. с. 76-78).
Висновок суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального і процесуального права та є таким, що знайшов своє підтвердження під час розгляду справи в суді першої інстанції.
Згідно вимог ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню, а обставини, встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Установивши, що відповідач ОСОБА_2 чинить перешкоди позивачу в проживанні у будинку, що не заперечується відповідачем та його представником, суд дійшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог про вселення ОСОБА_3 до будинку АДРЕСА_1 – в силу вимог статті 391 ЦК України.
Ті обставини, що ОСОБА_2 перешкоджає позивачу користуватися жилим будинком, встановлені також рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17 червня 2010 року , яке набрало законної сили в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_6, ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним, переведення прав та обов’язків покупця з виплатою вартості частини будинку, згідно якого позивачу ОСОБА_2 було відмовлено в задоволенні позовних вимог (т. 1 а. с. 178-180)
Основні доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 повністю повторюють заперечення відповідача ОСОБА_2 на позов ОСОБА_3 та є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а лише відображують позицію відповідача, його представника, висловлену в ході розгляду справи і полягають лише в переоцінці доказів, які належним чином перевірені і оцінені судом першої інстанції і не доводять порушення судом першої інстанції норм процесуального і матеріального права.
За таких обставин судова колегія вважає, що підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17 листопада 2010 року по цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: