АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-11770/10 Головуючий у 1-й інстанції:
Ярошенко А.Г.
Суддя-доповідач: Денисенко Т.С.
РІШЕННЯ
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 грудня 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Боєвої В.В.
Суддів Коваленко А.І.
Денисенко Т.С.
При секретарі: Карацюпі О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 17 листопада 2010 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа – приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Любіченковський Олег Олександрович про визнання недійсним договору купівлі-продажу, витребування майна, визнання права власності, вселення,
ВСТАНОВИЛА:
У грудні 2009 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа – приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Любіченковський О.О. про визнання недійсним договору купівлі-продажу, витребування майна, визнання права власності, вселення.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер, ОСОБА_4 на підставі ст. 201 ЦПК України вступила до участі у справі, як правонаступник.
У жовтні 2010 року ОСОБА_4 подала до суду уточнену позовну заяву, в якій зазначала, що вона є онукою та єдиною спадкоємицею ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. ОСОБА_6 на праві приватної власності належала квартира АДРЕСА_1.
24 квітня 2008 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Любіченковським О.О.
Вказаний правочин ОСОБА_6 здійснив під впливом обману з боку ОСОБА_7, яка обіцяла йому придбати взамін проданої квартири іншу, але свої обіцянки не виконала.
Вироком Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 07.06.2010 року ОСОБА_7 визнана винною у скоєнні злочинів, передбачених ст.ст. 190 ч.4. 209 ч.2 КК України.
Вважає, що вказаний договір вчинено з порушенням вимог законодавства.
Посилаючись на вищевикладене, просила визнати договір купівлі - продажу від 24 квітня 2008 року квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_3, недійсним, повернути сторони в попередній стан. Визнати за нею ОСОБА_4, право власності на квартиру АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 Витребувати квартиру АДРЕСА_1 у ОСОБА_3 та повернути квартиру ОСОБА_4 Виселити із спірної квартири ОСОБА_8 та вселити ОСОБА_4 в цю квартиру.
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 17 листопада 2010 року позов задоволено.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 24 квітня 2008 року квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_6, з однієї сторони та ОСОБА_3 з другої сторони, повернуто сторони в попередній стан.
Визнано за ОСОБА_4 право власності на квартиру АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6.
Витребувано квартиру АДРЕСА_1 у ОСОБА_3 та повернуто ОСОБА_4.
Виселено ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1
Вселено ОСОБА_4 у квартиру АДРЕСА_1.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.
Вислухавши доповідача, пояснення апелянта ОСОБА_3, третьої особи Любіченковського О.О., заперечення представника позивача ОСОБА_9, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив із того, що квартира вибула не з волі власника, а внаслідок злочину.
Такий висновок суду не відповідає обставинам справи та закону.
Судом установлено, що 24 квітня 2008 року ОСОБА_6 продав належну йому квартиру АДРЕСА_1, а ОСОБА_3 купив у нього зазначену квартиру за 196000грн. Укладений ними договір купівлі-продажу був посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Любіченковським О.О.
Свої позовні вимоги про визнання недійсним цього договору ОСОБА_6, а після його смерті – його правонаступник ОСОБА_4 обґрунтовували тим, що вказаний правочин він здійснив під впливом обману з боку ОСОБА_7, яка обіцяла купити йому взамін проданої квартиру іншу, але одержала кошти за продану квартиру, іншу квартиру не купила і гроші йому не повернула.
За положеннями ст. 230 ЦК України , якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст. 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Відповідно до роз’яснень, наданих у постанові Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину. Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.
З матеріалів справи вбачається, що 10 квітня 2008 року ОСОБА_6 за довіреністю, посвідченою приватним нотаріусом ОСОБА_10, уповноважив ОСОБА_3 підготувати документи для оформлення договору купівлі-продажу належної йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1 у м. Запоріжжі.
Після виготовлення відповідних документів ОСОБА_6 особисто в нотаріальній конторі уклав з ОСОБА_3 договір купівлі-продажу зазначеної квартири. До посвідчення договору нотаріусом ОСОБА_6 одержав за продану квартиру 196000грн., які потім віддав ОСОБА_7 для придбання в подальшому йому іншого житла. Після укладення цього договору ОСОБА_6 виїхав з квартири в м. Нікополь Дніпропетровської області, куди його перевезла ОСОБА_7 Проте, ОСОБА_7 гроші привласнила, а іншу квартиру ОСОБА_6 не купила.
Зазначені обставини підтверджені вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 07 червня 2010 року, яким ОСОБА_7 за заволодіння зазначеними коштами ОСОБА_6 була визнана винною за ст.ст. 190 ч.4, 209 ч.2 КК України, поясненнями відповідача ОСОБА_3, третьої особи – приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Любіченковського О.О., свідка ОСОБА_11
Позивач ОСОБА_4 належних і допустимих доказів на підтвердження позовних вимог про введення в оману сторін спірного договору щодо обставин, які впливають на їх вчинення, не надала.
ОСОБА_7 не була стороною оспорюваного договору купівлі-продажу квартири від 24 квітня 2008 року, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_3, її дії були спрямовані на заволодіння шляхом обману коштами позивача, а не на придбання саме цієї квартири, тому положення ст. 230 ЦК України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин. Неналежне виконання грошового зобов’язання не може бути підставою для визнання договору купівлі-продажу недійсним.
За таких обставин, вимоги позивача про визнання зазначеного договору купівлі продажу недійсним та пов’язані з ними інші вимоги задоволенню не підлягають, тому рішення суду першої інстанції на підставі п.3 та п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні вимог позивача.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 17 листопада 2010 року по цій справі скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту:
«Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа – приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Любіченковський Олег Олександрович про визнання недійсним договору купівлі-продажу, витребування майна, визнання права власності, вселення
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: