У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2010 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Девляшевського В.А.
суддів: Матківського Р.Й., Павлишиної А.Т.
секретаря Вінтоняк О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Богородчанського районного суду від 09 вересня 2010 року з участю апелянта та її представника – ОСОБА_2, представника позивача – Пучко Л.В.,-
в с т а н о в и л а:
Рішенням Богородчанського районного суду від 09 вересня 2010 року позов ДП "Теплокомуненерго" задоволено. В користь позивача з ОСОБА_1 стягнуто 2303грн 89 коп заборгованості по оплаті послуг на надані послуги з централізованого опалення квартири за період з 01 березня 2008 року по 15 квітня 2010 року та 30 грн судових витрат.
Суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що ОСОБА_1 зобов’язана була оплачувати позивачу за названий період надані послуги з централізованого опалення квартири, оскільки вона самовільно відключилась від мережі централізованого опалення і ухиляється від укладення відповідного договору.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про отримання нею послуг з централізованого опалення квартири. Вона вказує, що документальними доказами, які є в матеріалах справи, і на які не звернув увагу суд першої інстанції, доведено, що батареї опалення в її квартирі були від’єднані працівниками ЖЕО ще восени 2004 року. Крім того, апелянт зазначає, що між нею і позивачем у названий період часу не було, оскільки договір про надання послуг втратив чинність 01 січня 2006 року. Тому, на думку ОСОБА_1, суд дійшов до помилкового, безпідставного висновку про наявність у неї заборгованості перед ДП "Теплокомуненерго".
Вважаючи у зв`язку із наведеним рішення незаконним і необгрунтованим, ОСОБА_1 просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволення позову ДП "Теплокомуненерго".
_____________________________________________________________________
Справа № 22-ц-4994/2010 р. Головуючий у 1 інстанції - П.Ф.Гутич
Категорія 24 Доповідач - В.А.Девляшевський
В засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 та її представник апеляційну скаргу з наведених підстав підтримали.
Представник ДП "Теплокомуненерго" доводи апеляційної скарги заперечила, вказавши, що відповідачці неодноразово пропонувалось відновити батареї опалення, зняті нею самовільно. Представник позивача зазначила, що послуги централізованого опалення та постачання гарячої води належної якості здійснювались у всі квартири будинку АДРЕСА_1, де проживає ОСОБА_1. Ці послуги обліковуються будинковим лічильником. Представник вважає, що оскільки від’єднання батарей в квартирі ОСОБА_1 носило самовільний характер, і вона ухиляється від укладення договору, то суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив пред’явлений до неї позов.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що демонтаж радіаторів централізованого опалення в квартирі ОСОБА_1 у жовтні 2004 року носить самовільний характер. Твердження апелянта про те, що це не відповідає дійсності, не доведено об’єктивними документальними доказами.
З часу демонтажу радіаторів відповідачка не бажає відновлювати у своїй квартирі технічне обладнання для теплового опалення та ухиляється від укладення нового договору з ДП "Теплокомуненерго" ( копія доповідної записки від 12.01.2007 року та копія акту від 15.01.2007 року – а.с.39-40).
Згідно п.1 і 2 ст.3 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов’язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору, та оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відсутність між сторонами договору станом на період з 01.03.2008 року по 15.04.2010 року суд першої інстанції правильно не прийняв до уваги, оскільки послуги ДП "Теплокомуненерго" по централізованому опаленню квартири ОСОБА_1 фактично надавались. Отже, між сторонами згідно ст. 11 ЦК України існували цивільні права і обов’язки. Тому суд за наведених обставин обґрунтовано вважав, що відповідачка відповідно до ст. ст.901;903 ЦК України та п.30 "Правил надання послуг централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року №630, зобов’язана була оплачувати фактично надані, але не використані з її вини послуги з централізованого опалення квартири. Приймаючи до уваги наведене вище, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції по даній справі про задоволення позову ДП "Теплокомуненерго", тобто про стягнення з ОСОБА_1 2303 грн 89 коп заборгованості, є законним і обгрунтованим. Доводи апелянта висновків суду не спростовують. Тому підстав для скасування рішення немає.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.218;307;308;313;314;319;324;325 ЦПК України, колегія суддів -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Богородчанського районного суду від 09 вересня 2010 року по даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили після її проголошення, однак може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду кримінальних і цивільних справ на протязі двадцяти днів.
Головуючий В.А. Девляшевський
Судді: Р.Й.Матківський
А.Т.Павлишина