У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2010 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Девляшевського В.А.
суддів: Горблянського Я.Д., Мелінишин Г.П.
секретаря Сідорука А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою представника дочірньої компанії "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" на рішення Долинського районного суду від 02 листопада 2010 року з участю представника відповідача - Тепчук А.М; позивача – ОСОБА_2,
в с т а н о в и л а:
Рішенням Долинського районного суду суду від 02 листопада 2010 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Його поновлено на посаді маляра 4-го розряду дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі Будівельно-монтажного Управління №4 Будівельно-монтажної фірми "Укргазпромбуд". В користь позивача стягнуто: 12751грн 87 коп середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 27 липня 2010 року, 1000 грн у відшкодування спричиненої незаконним звільненням моральної шкоди, 1000грн витрат за надання юридичної допомоги та 258 грн 50 коп судових витрат.
Суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що відповідачем безпідставно, незаконно звільнено ОСОБА_2 з роботи за п.4 ст.40 КЗпП України. На думку суду, незаконним звільненням ОСОБА_2 було заподіяно моральну шкоду, оскільки було порушено його нормальні життєві зв’язки; для організації життя позивач змушений був докладати додаткові зусилля.
В апеляційній скарзі представник дочірньої компанії "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" посилається на те, що висновки суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог суперечать дійсним обставинам справи. Апелянт вважає, що ОСОБА_2 було правомірно, з дотриманням встановленого законом порядку звільнено з роботи з 26.07.2010 року, оскільки він самовільно залишив своє робоче місце 23.07.2010 року о 13 годин 30 хвилин, і був відсутній на роботі більше трьох годин без поважної причини. Крім того, скаржник вважає безпідставним висновок суду про те, що головний інженер БМУ-№4 ОСОБА_3 не мав повноважень підписувати наказ про звільнення ОСОБА_2 У зв’язку із викладеним представник відповідача просить оскаржене рішення скасувати, ухваливши нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2
В засіданні Апеляційного суду представник дочірньої компанії "Укртрансгаз" апеляційну скаргу з наведених підстав підтримав.
Позивач – ОСОБА_2 доводи апеляційної скарги заперечив, вважаючи, що суд обґрунтовано задовольнив його позовні вимоги про поновлення на роботі та стягнення коштів за вимушений прогул і у відшкодування моральної шкоди.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Встановлено, що відсутність ОСОБА_2 на роботі в останній робочий день тижня - 23 липня 2010року після обідньої перерви була пов’язана із сімейними обставинами і складністю транспортного сполучення після 17 години між м. Рогатин, де позивач знаходився у відрядженні, та м. Долина, тобто з місцем його проживання.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 працює маляром у відповідача з 02 липня 2001 року, тобто дев"ять років. До дисциплінарної відповідальності він жодного разу не притягувався. Тому посилання представника відповідача на те, що до роботи ОСОБА_2 та його поведінки в трудовому колективі ще задовго до звільнення були претензії, колегія суддів до уваги не приймає.
За наведених обставин, навіть за умови юридичної дійсності рішення профкому щодо дачі згоди на звільнення ОСОБА_2 та видачі наказу про звільнення належною службовою особою, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що враховуючи попередню тривалу бездоганну роботу ОСОБА_2, обставини скоєння дисциплінарного проступку та відсутність шкоди для підприємства, власником було без достатніх підстав обрано крайній засіб дисциплінарного впливу – звільнення працівника. Такий висновок узгоджується із роз’ясненням, яке викладено у п.22 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року із змінами та доповненнями «Про практику розгляду судами трудових спорів».
Приймаючи до уваги наведене, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про незаконність звільнення ОСОБА_2 за статтею 40 п.4 КЗпП, наявність підстав для поновлення його на роботі та стягнення коштів за вимушений прогул і відшкодування моральної шкоди ґрунтується на нормах матеріального права.
В користь ОСОБА_2 також було обґрунтовано стягнуто кошти у відшкодування моральної шкоди. Адже, згідно із статтею 237-1 КЗпП України відшкодування власником моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели не тільки до моральних страждань, а й до втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. В пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р.№4 із змінами від 25.05.2001 р. " Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди наголошується, що відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема, у порушенні цивільних прав позивача, у настанні інших негативних наслідків незаконних дій осіб.
Внаслідок незаконного звільнення було порушено конституційне право ОСОБА_2 на працю, що потягнуло порушення його нормальних життєвих зв’язків. Він змушений був для відновлення свого порушеного права та організації свого життя звертатись в судові органи, витрачаючи свій час та зусилля. Виходячи із наведених міркувань, на думку колегії суддів, стягнення в користь ОСОБА_2 морального відшкодування є правомірним.
У зв’язку із вище викладеним колегія суддів вважає, що суд першої інстанції рішення по даній справі постановив з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апелянта висновків суду не спростовують. Тому підстав для скасування оскарженого рішення немає.
_____________________________________________________________________________
Справа № 22-ц-6398/2009 р. Головуючий у 1 інстанції - І.М.Андрусів
Категорія 52 Доповідач - В.А.Девляшевський
Керуючись ст. ст.218;307;308;317;319;324;325 ЦПК України,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу представника дочірньої компанії "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" відхилити , а рішення Долинського районного суду від 02 листопада 2010 року по даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно, однак може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів.
Головуючий: В.А. Девляшевський
Судді Я.Д.Горблянський
Г.П.Мелінишин