Справа № 2-а- 39 /2010 р.

  ПОСТАНОВА  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  22 лютого   2010 року    Ірпінський міський суд Київської області в складі:

 головуючого                       Кісілевич  П.І.

при секретарі                     Боголєй О.І.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Ірпені цивільну справу за  позовом ОСОБА_1      до Управління праці  та соціального захисту населення Ірпінської міської ради  Київської області   про  стягнення соціальної допомоги на оздоровлення та моральної шкоди,-

                                                 встановив:

 Позивач   звернувся   до суду з позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що він  є  потерпілим від аварії на  ЧАЕС  1-ої категорії ,  інвалід 2 групи.

Згідно із ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”  передбачена виплата щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі  п»ґти мінімальних заробітних плат. Проте відповідач виплатив  в 2007-2009 роках допомогу на оздоровлення у меншому розмірі, ніж це передбачено ст. 48 названого Закону, недоотримана сума на оздоровлення становить  8215 грн.

Вказуває, що він звертався   до відповідача із заявою про перерахунок допомоги, проте відповідач своїм листом відмовив у перерахунку та виплаті допомоги на оздоровлення. Вважає дії відповідача такими, що суперечать діючому законодавству і порушують гарантоване ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” право на компенсацію за шкоду, заподіяну здоров’ю.  

Просить  визнати  дії відповідача щодо відмови у проведенні  перерахунку   та виплаті допомоги на оздоровлення незаконними  та   зобов»язати відповідача  нарахувати та виплатити йому    допомогу на оздоровлення  за 2007- 2009 роки у розмірі  8215  грн.

Просить стягнути з відповідача  компенсацію за невикористану  путівку  в 2008 році в розмірі 3200 грн.

В ході судового розгляду справи позивач уточнив вимоги. Просить стягнути недоплачену щорічну допомогу на оздоровлення за 2007-2009 роки в  сумі 8313 грн., стягнути 5897 грн. у відшкодування збитків за 2003-2006 роки, а тккож стягнути моральну шкоду  з працівникіів  управління  ОСОБА_2 та ОСОБА_3   по 100 000 грн. з кожної.

 В судовому засіданні позивач  позов підтримав, просить його задоволити.    

Представник відповідача   позов не визнала, вважає, що всі виплати позивачу проведені відповідно до вимог закону. Щодо виплат за минулі роки, то позивач пропустив строк  звернення з позовом до суду.

Заслухавши пояснення сторін,  вивчивши матеріали адміністративної справи,  суд  вважає, що позов підлягає до  часткового   задоволення.

При розгляді справи судом встановлено, що позивач є  потерпілим від аварії на  ЧАЕС 1 категорії, інвалідом 2 групи.  В  2009 році  відповідач нарахував та виплатив позивачу  щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 120 грн.  згідно   постанови КМУ № 562 від 12.07.2005 року. Також встановлено, що  позивач  звертався   із заявою до відповідача про виплату недоотриманої суми щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, однак йому  було відмовлено.

Спірні правові відносини регулюються  ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, згідно якої щорічна допомога на оздоровлення виплачується  потерпілим від аварії на  ЧАЕС 1 категорії  ліквідаторам наслідків аварії на ЧАЕС  в розмірі п»яти   мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається  на  момент виплати.

З наведеного випливає, що позивач має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі п»яти мінімальних заробітних плат , а тому виплата відповідачем щорічної допомоги на оздоровлення  в 2009 році  в розмірі  120 грн.  порушує права позивача і суперечить вимогам ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Постанова КМ України  № 562 від 12.07.2005 року, якою встановлено конкретні розміри щорічної допомоги на оздоровлення в твердій грошовій сумі, суперечить Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

В даному випадку мають враховуватися засади пріоритетності Законів України над урядовими нормативними актами та вимоги ст. 92 Конституції України, згідно якої виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина (п.1) та основи соціального захисту (п.60).

Вимоги позивача  щодо виплати щорічної допомоги на оздоровлення згідно закону за  2009 рік підлягають до задоволення з наступних підстав.

Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.2007 року визнано неконституційними положення п.30 ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет України за 2007 рік”, якими зупинено дію ч.4 ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в частині виплати компенсацій і допомог в розмірі відповідно до мінімального заробітку.  

 Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року визнані  неконституційними  внесення змін до законодавчих актів,які змінюють обсяг пільг, компенсацій і гарантій..

Поскільки судом встановлено, що відповідач  неправомірно відмовив позивачу у донарахуванні допомоги за 2009 рік, суд визнає такі дії протиправними та зобов’язує   відповідача  провести перерахунок позивачу щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік в розмірі згідно вимог  ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а саме в розмірі кратному мінімальній заробітній платі, на момент виплати щорічної допомоги.

Враховуючи, що позивач звернувся з позовом до суду в грудні 2009 року, то також підлягають до задоволення вимоги щодо перерахунку допомоги на оздоровлення з 22.05.2008 року, тобто  від  дії рішення Конституційного Суду України   від 22.05.2008 року.

Що стосується вимог щодо стягнення недоплачених сум на оздоровлення  за період до 22.05.2008 року, то щодо цих вимог позивач пропустив строк позовної давності.   На застосуванні позовної  давності наполягає представник відповідача. Суд  не знаходить підстав  для  поновлення позивачу строку позовної давності.

Вимоги про стягнення  коштів  за невикористану путівку за 2008 рік  підлягають до задоволення  в сумі 3200 гривень, як такі, що  грунтуються на законі, тому що позивач не використав путівку на оздоровлення, на яку має право.

Вимоги   про  стягнення збитків   за 2003-2006 р.р. не підлягають до задоволення за   недоведеністю вимог.

Вимоги про стягнення моральної шкоди  не підлягають до задоволення за їх недоведеністю та необгрунтованістю.

З наведених підстав позов підлягає до часткового задоволення.

На підставі ст. 19 Конституції України, ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, рішення Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.2007 року, рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року,  керуючись ст.ст. 2, 4, 9, 11, 71, 86, 99, 100, 158 – 163 КАС України, суд -

 постановив:

 Позов     задоволити  частково .

Визнати  дії   Управління праці та  соціального захисту  населення  Ірпінської міської ради Київської області  щодо   невиплати щорічної соціальної допомоги на  оздоровлення   противоправними.

Зобов’язати Управління праці та  соціального захисту  захисту населення  Ірпінської міської ради  Київської області  нарахувати та виплатити  ОСОБА_1   5 /п»ять/ мінімальних заробітних плат   відповідно до ст.48 Закону України «Про статус   і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 22 травня 2008 року   і до зміни в законодавстві.  

Зобов’язати Управління праці та  соціального захисту  захисту населення  Ірпінської міської ради  Київської області   виплатити  компенсацію за невикористану путівку        в сумі 3200 гривень.

В іншій частині позову   відмовити.  

З повним  текстом постанови  сторони вправі  ознайомитись   через 5  днів – 28 лютого   2010 року.

 Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду  через Ірпінський міський суду  шляхом подання письмової  заяви  про апеляційне оскарження   протягом  10 днів з  моменту повного виготовлення тексту  постанови  з наступним   поданням  апеляційної скарги  протягом 20 днів .

  Суддя                                                                                              П.І. Кісілевич