Справа №2-2753/10  

          Р І Ш Е Н Н Я  

          іменем України  

  9 листопада   2010 р.                       м.Харків  

    Червонозаводський районний суд м.Харкова у складі головуючого: судді  Протасової О.М., при секретарі - Тарановій А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2  про стягнення заборгованості за договором позики   та відшкодування моральної шкоди, -  

          В С Т А Н О В И В:  

  Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду до  відповідача ОСОБА_2  з позовом про стягнення заборгованості за договором позики   та відшкодування моральної шкоди, зазначивши, що 29.02.08  він  передав  останній  40 тисяч грн. зі строком повернення 01.07.08,  що підтверджується розпискою, однак  відповідач свого обов"язку повернути борг не виконала. Така поведінка  відповідача в умовах знецінення гривні  негативно відобразилась на його психологічному стані та погіршила матеріальне становище   родини.  

Посилаючись на наведене, просив стягнути з відповідача  40000 грн. боргу, 6000 грн. моральної шкоди та судові витрати.  

У судовому засіданні  позивач та його представник – адвокат ОСОБА_3, який діє на підставі угоди, підтримали позов, посилаючись на наведені у ньому обставини, а позивач повідомив, що  потребу у коштах  ОСОБА_2 пояснила необхідністю  поїздки до Китаю за товаром. Оскільки  ОСОБА_4,  якому він довіряв,  відрекомендував її як людину, що займається бізнесом,  він повірив ОСОБА_2 та передав їй гроші, однак в обумовлений строк вона борг не повернула.  

Представник відповідача – ОСОБА_5, який діє за довіреністю,   позов  не  визнав, посилаючись на безгрошовість  договору, та пояснив, що  розписку  відповідач написала під тиском  ОСОБА_4  

Суд,  вислухавши позивача, представників сторін та допитавши свідка ОСОБА_4,  а також дослідивши матеріали справи,  вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, з урахуванням такого.  

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов"язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) (ст.1046 ЦК України).  

Відповідно до п.3 ч.1  ст.208,  ст. 1047 ЦК України,   правочини фізичних осіб  між собою на суму, що перевищує  у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного  мінімуму доходів громадян  належить вчиняти в письмовій  формі, а договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як  у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян; на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника.  

Згідно зі ст.526, ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.  

З розписки відповідача  та пояснень позивача вбачається, що  29.02.08  ОСОБА_2   позичила у  ОСОБА_1  гроші у сумі  40 тис. грн. та зобов'язалась повернути їх  у строк до 01.07.08, однак свого зобов"язання не виконала.  

Заперечення відповідача суд до уваги не бере,  у  зв"язку з таким.  

Відповідно до ч.1 ст.1051 ЦК України,  якщо договір позики має бути укладений   у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватись на свідченнях свідків для підтвердження того,  що гроші або речі насправді  не були одержані позичальником від позикодавця.  

Свідок ОСОБА_4 показав суду, що  познайомив  ОСОБА_2, яка торгувала на ринці Барабашово шапками, з ОСОБА_1 за її проханням,  коли вона шукала кошти, щоб  викупити товар та привезти його з Китаю. Він особисто привіз її до ОСОБА_1 і той передав їй 40 тис. грн. у його присутності. Ніхто ніякого тиску на ОСОБА_2 не чинив.  

З  постанови  дільничного інспектора міліції  від 23.03.09 про відмову у порушенні кримінальної справи за ст.ст.126, 296 КК України вбачається, що  заява ОСОБА_2 про словесні погрози з боку ОСОБА_4  голослівна, а факти нанесення їй  тілесних пошкоджень  свого підтвердження не знайшли.  

За таких обставин суд вважає, що відповідач не виконала обов"язку по доказуванню своїх заперечень, передбаченого  ч.3 ст.10 ЦПК України, а  вимога позивача стягнути з відповідача 40000 грн. ґрунтується на законі та підтверджується належними та допустимими доказами, а тому підлягає задоволенню,  

Однак у задоволенні вимоги стягнути моральну шкоду  суд відмовляє, оскільки, відповідно до  ч.1 ст.611 ЦК України,  правові наслідки порушення зобов"язання, у тому числі, шляхом  відшкодування моральної шкоди,  встановлюються договором або законом.  

З наданої позивачем розписки вбачається, що сторонами у  договорі такий вид відповідальності зазначений  не був, а законом моральна шкода як правовий наслідок  порушення зобов"язання за договором позики  не передбачена.  

Питання судових витрат суд вирішує на підставі ст.88 ЦПК України.  

На підставі зазначеного, керуючись ст.526,530, 1046,1047,1049,1050 ЦК України, ст.ст. 10,60,88,212, 214,215,218, 223, 293-296 ЦПК України, суд,-  

          В И Р І Ш И В:  

  Позов   ОСОБА_1 до ОСОБА_2  про стягнення заборгованості за договором позики   та відшкодування моральної шкоди  задовольнити частково.  

Стягнути з   ОСОБА_2    на користь   ОСОБА_1    40000 грн.   за договором позики    та   447 грн.  судових витрат, а всього -    40447 (сорок тисяч  чотириста сорок сім) грн.  

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.  

    Рішення може бути оскаржене.  

Апеляційна скарга на рішення суду подається апеляційному суду Харківської області через Червонозаводський районний суд м.Харкова протягом десяти  днів з дня його проголошення.  

  Рішення суду набирає законної сили   після закінчення строку для подання  апеляційної скарги , якщо   апеляційну скаргу  не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.  

          Головуючий             суддя Протасова О.М.