Справа № 2-а-632/10  

  П О С Т А Н О В А  

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И  

 15.12.2010 року                                м. Виноградів  

 Суддя Виноградівського районного суду Закарпатської області Леньо В.В., розглянувши в порядку скороченого провадження справа за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Виноградівському районі про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії,  

  В С Т А Н О В И В :  

 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України у Виноградівському районі про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії.  

Позовні вимоги мотивує тим, що позивачка є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням робіт із ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС її визнано інвалідом 2 групи з квітня 1995р. Відповідно до положень статті 14 Закону №796-ХІІ його віднесено до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Стаття 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», передбачає, що вона має право на додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, та відповідно до ст. 53 цього Закону додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров'ю виплачується в повному обсязі незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу. Тоді як позивачці виплачувалася державна пенсія та щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, розмір яких відповідач визначив не виходячи з мінімальної пенсії, встановленої Законом.

Представник відповідача по справі 10.12.2010 року подав до суду письмове заперечення на позовні вимоги позивача, в якому відповідачем позовні вимоги не визнаються, просить  відмовити у їх задоволенні, з підстав наведених в запереченні.

З врахуванням того, що у справі наявні та достатні докази, суд приходить до висновку про можливість ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення без проведення судового засідання, а відтак у відповідності до ч.4 ст.183-2 КАС України справа підлягає розгляду в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.  

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по  суті,  суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачка є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням робіт із ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС її визнано інвалідом 2-ї групи з 1995 року. У підтвердженні цього слугує посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (серія НОМЕР_1, виданого 06.03.1995 р.), довідка МСЕК (сер. МСЕ№ 029928, від 31.01.1995 р.).  

Ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», передбачає, що позивачка має право мати додаткову пенсію у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, та відповідно до ст. 53 цього Закону додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров'ю виплачується в повному обсязі незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу. Також згідно ст. 54 даного Закону, розмір пенсії позивачки з вказаного часу не міг бути меншим 8 мінімальних пенсій за віком. Відповідно до ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст.54 Закону №796-ХІІ, а також розмір додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, особам віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорії. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму. Стаття 54 ч.4 Закону гласить, що особам, віднесеним до 1 категорії, у всіх випадках розмір пенсії для інвалідів 3 групи, щодо яких встановлено причинний зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 6 мінімальних пенсій за віком, а 2 групи - 8 мінімальних пенсій за віком. Відповідно до статті 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виключно даним Законом визначається розмір мінімальної пенсії за віком, яка відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Як встановлено судом, що випливає з обставин заперечень відповідача за вказаний період позивачці виплачувалась державна пенсія та щомісячна додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров»ю, розмір якої відповідач визначив не виходячи з мінімальної пенсії встановленої Законом, а згідно Постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення розміру пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» від 03.01.2002 № 1 виходячи з базової величини 19,91 грн.

Законом України «Про державний бюджет на 2007 рік» дію абзацу третього частини першої та дію абзацу третього частини четвертої статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зупинено на 2007 рів в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.

Рішенням Конституційного Суду України  від 09.07.2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України положення п.5 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік  дію ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати із вказівкою на те, що дане рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.  

Верховна Рада України п. 28 розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів» від 28.12.2007 року №107-УІ внесла зміни до ст.50, ч.4 54 та ст.67 Закону, а саме ч.4 ст.54 викладено в такій редакції "У всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році по 3 групі інвалідності— 140 процентів, по 2 групі - 180 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність», а ч.3 ст.67 в такій «Максимальний розмір пенсій, призначених відповідно до цього Закону (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством) не може перевищувати дванадцять мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"».

 Однак Конституційний Суд України своїм рішенням №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року по справі №1-28/2008 року, керуючись статтями 147,150,152 Конституції України та статтями 45,51,61, 63,65 Закону України «Про Конституційний Суд України», вирішив: пункт 2 визнати таким, що не відповідають Конституції України і є неконституційним положення пункт 28 розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів» яким внесено зміни до статей 50, 54 та 67 Закону України №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно - правового акта Конституції України, Закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Крім того відповідачем згідно поданого до суду заперечення на позов, так і жодним чином і не доведено правомірність його дій, хоча відповідно до ч.2 ст.71 КАС України саме на відповідача покладається обов'язок доказування  правомірності його рішення чи дії, а застосування постанов Кабінету Міністрів України, на підставі яких відбувалось нарахування пенсії позивачу, не вбачається можливим, внаслідок їх явної суперечності Закону N 796-XII, та порушення загальних засад пріоритету законів над підзаконними нормативно-правовими актами.  

Згідно ч.1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди України при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколи до неї і практику Європейського Суду, як джерело права.  Відповідно до ст.1 Протоколу № 1 до Конвенції кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як  в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. При розгляді справи "Кечко проти України"  Європейський суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету.  Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату  надбавок, вносячи відповідно зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих випадках, доки відповідні положення є чинними. При цьому органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання свої зобов'язань. Оскільки правові положення, які передбачають виплату   компенсації за шкоду,  заподіяну здоров’ю, щорічну допомогу на оздоровлення  не скасовані, не змінені і позивач має право на їх отримання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати ці виплати.  

Згідно ч. 1 ст. 76 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» від 8 лютого 1995 року № 39/95-ВР, в якій передбачено, що право на подання позову про відшкодування ядерної шкоди, заподіяної життю і здоров'ю особи, не обмежується строком давності. Також згідно п.3 ч. 1 ст. 268 Цивільного кодексу України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.  

Таким чином, з виходячи з викладеного та із системного аналізу приписів Конституції України, наведених нормативно-правових актів, суд відхиляє заперечення УПФ України у Виноградівському районі і визнає, що дії відповідача щодо відмови позивачу у перерахунку пенсії є неправомірними.

За таких встановлених обставин, суддя, розглядаючи вказану справу в межах заявлених позивачкою вимог та наданих сторонами доказів, які оцінені судом в їх сукупності, вважає, що заявлені вимоги  підлягають  до часткового задоволення.  

Вимоги щодо стягнення судових витрат позивачка не ставить.

Керуючись вищенаведеним та ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.ст. 8, 22, 55, 95 Конституції України, ст. 183-2 КАС України,  суддя, -

  П О С Т А Н О В И В :  

 Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати дії управління Пенсійного фонду України в Виноградівському районі Закарпатської області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку основної та додаткової пенсії, як особі, яка постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС 1 категорії, інваліду 2 групи відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, - неправомірними.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Виноградівському районі Закарпатської області  (м. Виноградів, вул. Миру, 43, код ЄДРПОУ 20449630) здійснити перерахунок та забезпечити виплату ОСОБА_1 пенсії з 22.05.2008 року по  день постановлення рішення по даній справі згідно ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров’ю у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» по день постановлення рішення у справі.

В решті позову відмовити.

Апеляційна скарга на постанову  може бути подана сторонами протягом десяти днів з дня  отримання копії постанови до Львівського апеляційного адміністративного суду через Виноградівський районний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції .  

  Головуючий:                                                                     Леньо В.В.