Справа №22ц-7429, 2010р. Головуючий в 1-й інстанції
Палькова В.М.
Категорія: 27 Доповідач – Пузанова Л.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2010 року грудня місяця “07” дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого Пузанової Л.В.
Суддів: Стародубця М.П., Воронцової Л.П.
при секретарі Третьяковій І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 06 вересня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про визнання неправомірними дій та витребування майна з чужого незаконного володіння,
в с т а н о в и л а:
В грудні 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до закритого акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», про витребування рухомого майна з чужого незаконного володіння, зазначаючи, що 18 серпня 2008 року він уклав з відповідачем кредитно-заставний договір, за умовами якого отримав кредитні кошти на придбання автомобіля в розмірі 41 863,49 доларів США, які були перераховані банком в автомагазин «Автопланета».
Виконання зобов’язань за договором кредиту забезпечено заставою придбаного ним, позивачем, автомобіля марки «HYUNDAI VERACRUZ», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, яким він як заставодавець користувався відповідно до його призначення.
Посилаючись на те, що у вересні 2009 року відповідач в порушення передбаченого ст.ст.589,590 ЦК України та ст.20 Закону України «Про заставу» порядку звернення стягнення на предмет застави, вилучив у нього вказаний вище автомобіль, позивач просив суд визнати незаконними дії представників банку щодо вилучення у нього транспортного засобу, вилучити у товариства КБ «Приватбанк» та повернути йому в користування незаконно утримуваний банком автомобіль «HYUNDAI VERACRUZ», 2008 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, а також вилучити у відповідача свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу – спірного автомобіля та номер його державної реєстрації.
Рішенням суду від 06 вересня 2010 року постановлено позовні вимоги задовольнити частково.
Визнати дії ПАТ КБ «Приватбанк» щодо вилучення з володіння ОСОБА_2 автомобіля «HYUNDAI VERACRUZ», 2008 року випуску, № кузова/шасі НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_1, двох державних номерів на зазначений автомобіль та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 – неправомірними.
Зобов’язати ПАТ КБ «Приватбанк» повернути ОСОБА_2 два державних номери НОМЕР_1 на автомобіль «HYUNDAI VERACRUZ», 2008 року випуску, № кузова/шасі НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_1 та свідоцтво про реєстрацію зазначеного транспортного засобу НОМЕР_3.
В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.
В апеляційній скарзі публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» просить рішення суду скасувати і постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, зазначаючи, що висновки суду щодо неправомірності дій банку у спірних правовідносинах не відповідають обставинам справи та вимогам ст.ст.509,526,1054 ЦК України та ст.ст.44,45 Закону України «Про заставу».
У письмових запереченнях на апеляційну скаргу представник позивача - ОСОБА_3 її доводи не визнає, а рішення суду вважає законним та обґрунтованим.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судом встановлено, що 18 серпня 2008 року сторони уклали кредитно-заставний договір, за умовами якого банк надав ОСОБА_2 кредит на придбання автомобіля у розмірі 41 863 доларів США на умовах, встановлених договором, а ОСОБА_2 зобов’язувався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами, здійснюючи необхідні платежі щомісячно.
Виконання ОСОБА_2 зобов’язань за кредитним договором забезпечено заставою рухомого майна – автомобіля марки «HYUNDAI VERACRUZ», 2008 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який за умовами договору залишався у заставодавця – позивача в даному спорі.
Позивач порушив зобов’язання, прострочивши повернення чергових платежів, внаслідок чого утворилася заборгованість, що за умовами договору вважається дефолтом.
Згідно п.12.2 укладеного сторонами кредитно-заставного договору, у разі настання події дефолту банк надає позичальнику письмове повідомлення про настання дефолту та реєструє у Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет застави. У повідомленні про дефолт банк також ставить вимогу про повернення наданої суми кредиту в повному обсязі, виплати винагороди, процентів за фактичний строк користування наданим кредитом, виконання в повному обсязі усіх інших грошових зобов’язань за договором.
Позичальник зобов’язаний усунути подію дефолту негайно або передати предмет застави у володіння банку за актом приймання-передачі за адресою, вказаною в договорі, протягом 30 днів з моменту реєстрації відомостей про звернення стягнення на предмет застави у Державному реєстрі.
Якщо протягом 30 календарних днів з моменту отримання позичальником повідомлення про дефолт (або з моменту реєстрації у Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет застави, якщо дата такої реєстрації буде пізнішою) позичальник усуне подію дефолту, вимоги банку, зазначені у повідомленні про дефолт, втрачають чинність.
Сторони домовились, що, якщо подію дефолту позичальник у вказаний вище строк не усуне і заставлений автомобіль у володіння банку у передбаченому договором порядку не передасть, позичальник надає банку право здійснити доставку предмета застави за вказаною в договорі адресою у володіння банку для забезпечення його схоронності, як власними силами, так і на договірних засадах з третіми особами (п.12.2.3 договору).
У серпні 2009 року відповідач вилучив із користування ОСОБА_2 як заставлений автомобіль, так і правовстановлюючі документи на нього.
Вилучення здійснено без направлення ОСОБА_2 письмового повідомлення про дефолт, без реєстрації у Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет застави, а також помимо волі ОСОБА_2 при вказаних ним у позовній заяві обставинах, в той час, як відповідно до вимог ч.3 ст.28 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», якщо боржник, у володінні якого знаходиться предмет забезпечувального обтяження, не виконує обов’язок щодо передачі предмета забезпечувального обтяження у володіння обтяжувача, звернення стягнення здійснюється на підставі рішення суду.
Враховуючи встановлені обставини справи, які підтверджені дослідженими судом належними доказами, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач не дотримався встановленого договором та Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» порядку передачі йому предмета застави і про те, що банк, як заставодержатель не наділений законом повноваженням примусового (помимо волі заставодавця, навіть, якщо він не виконує зобов’язання щодо передачі предмета застави, заявленого в установленому порядку) вилучення та утримання предмета застави і правовстановлюючих документів на нього, а має право лише на одержання задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами в порядку, визначеному законом та договором.
За таких обставин суд обґрунтовано вважав, що вилучення автомобіля, реєстраційних державних номерів на нього та правовстановлюючого документа – свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, виданого на ім’я позивача здійснено відповідачем всупереч укладеного сторонами договору та вимог закону, є передчасним, а позовні вимоги – такими, що підлягають до задоволення відповідно до обраного позивачем способу захисту своїх порушених прав.
Доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на законі, належних доказах і, як такі, що висновки суду не спростовують, підлягають відхиленню.
Посилання апелянта на порушення позивачем умов кредитно-заставного договору щодо повернення кредитних коштів та процентів за користування ними, на думку колегії суддів, не можуть бути підставою для скасування судового рішення, оскільки зазначені обставини не мають правового значення для вирішення спору щодо дій банку при вилученні предмета застави.
Ухвалене в даній справі рішення не позбавляє банк можливості одержати задоволення за рахунок заставленого майна з дотриманням вимог закону та умов договору.
Рішення суду в оскаржуваній частині постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303,307,308 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» відхилити.
Рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 06 вересня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: підпис
Судді: два підписи
Копія вірна:
Суддя Л.В.Пузанова