Справа №2а-8639/10
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2010 року Бердянський міськрайонний суд Запорізької області
У складі: головуючого судді Пустовіт З.П.,
при секретарі Гоноболіної О.І.
з участю позивача ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2, представника відповідача Гавриленко З.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Бердянську адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Бердянську про визнання неправомірними дій по відмові у перерахунку пенсії, зобов’язання здійснити перерахунок пенсії,
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом. Зазначала, що вона є інвалідом ІІ групи захворювання, яке пов’язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, та віднесена до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у зв’язку з чим їй була призначена пенсія. Посилалася на те, що розміри призначених і виплачуваних їй пенсій не відповідають розмірам, передбаченим ст.50, ч.4 ст.54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», проте управління Пенсійного фонду України в місті Бердянську Запорізької області на її заяву від 30.03.2010 року відмовилося привести їх у відповідність до вказаного Закону. Вважає відмову УПФУ в м.Бердянську незаконною, виходячи із засад пріоритетності законів над підзаконними актами, оскільки застосуванню підлягають саме норми Законів, а не постанови КМУ №530 від 28.05.2008 року та №654 від 16.07.2008 року, на які посилається відповідач. Вважає, що до даних правовідносин позовна давність не поширюється як на вимогу про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю як встановлено п.3 ч.1 ст.268 ЦК України. Просила визнати дії управління ПФУ в м.Бердянську протиправними, визнати за нею право на отримання державної пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком і додатково пенсії в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, як це передбачено ст.50 та ч.4 ст.54 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням прожиткового мінімуму, встановлено ст.28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та зобов’язати відповідача здійснити перерахунок пенсії з 28.10.1993р., встановивши її в розмірі 8 мінімальних розмірів пенсій за віком та додатково щомісячно 75% мінімальної пенсії за віком за шкоду, заподіяну здоров’ю.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримала позов, а її представник за ордером та договором адвокат ОСОБА_2 доповів по його суті.
Представник відповідача за довіреністю Гавриленко З.В. позов не визнала, вважає, що пенсія позивачу розрахована згідно вимог законодавства. Відповідно до пенсійної справи ОСОБА_1 у 2008 році обчислення пенсій та підвищень, передбачених ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» здійснювалося відповідно до постанови КМУ від 28.05.2008 року №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян». З травня 2008 року розмір пенсії позивача склав 869,30 грн. Окрім цього, особам віднесеним до першої категорії, яким встановлено ІІ групу інвалідності, призначається додаткова пенсія в розмірі 20% від прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатністю. З 01.11.2009 року додаткова пенсія позивачу встановлена в розмірі 114,60 грн. На сьогоднішній день розмір пенсії позивача становить 1027,80 грн. з урахуванням інших надбавок. Просила в позові відмовити.
Заслухавши позивача, представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку щодо наявності підстав для його часткового задоволення.
Судом встановлено, що позивач є інвалідом ІІ групи професійного захворювання, пов’язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесена до першої категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується копією посвідчення НОМЕР_1 від 28.10.1993 року.
У зв’язку з цим їй була призначена державна пенсія відповідно до ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а також щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, відповідно до ст.50 цього Закону.
В судовому засіданні встановлено, що 30.03.2010 року позивач звернулася до УПФУ в м.Бердянську з письмовою заявою про перерахунок її пенсії у відповідності з вищезазначеними нормами Закону, на яку отримала відповідь №817/14-4 від 08.04.2010 року, в якій їй було відмовлено з посиланням на те, що розмір її пенсії розрахований правильно, відповідно до постанов КМУ України №530 від 28.05.2008 року, №654 від 16.07.2008 року, а ст..28 ЗУ «Про загальнообов’язкове держане пенсійне страхування» не розповсюджується на пенсіонерів, яким призначена пенсія згідно ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Суд вважає за необхідне зазначити, що право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг визначене ст.8 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Пунктом 2 ч. 1 ст. 8 зазначеного Закону таке право закріплене за особами, яким до дня набрання чинності цим законом була призначена пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) за іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за Законом України «Про пенсійне забезпечення» - за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел, а також у випадках, передбачених цим Законом, - члени їхніх сімей.
У разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який має право особа відповідно до зазначених законодавчих актів, та розміром пенсії із солідарної системи відповідно до цього Закону фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Статтею 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Статтею 50 Закону передбачено, що особам, віднесеним до категорії 1, зокрема інвалідам ІІ групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком. Виплата додаткової пенсії відповідно до статті 53 зазначеного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Таким чином, вихідним критерієм обчислення державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком згідно статті 28 Закону України від 9 липня 2003 року «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Нормами ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначені підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв’язку з втратою годувальника. Зазначені норми розповсюджуються на позивача як на особу, віднесену до категорії 1.
Відповідно до частини четвертої статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка визначає підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв’язку з втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по ІІ групі інвалідності –8 мінімальних пенсій за віком.
Цією нормою визначений для даної категорії мінімальний розмір державних пенсій. Таким чином, якщо нормами ст. 49 передбачений максимальний розмір, то ч. 4 ст. 54 –мінімальний розмір державної пенсії для інвалідів, віднесених виключно до категорії 1, та у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.
При розрахунку державної та додаткової пенсій позивачу як інваліду ІІ групи, особі, постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи, 1 категорії , передбачених статтями 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосуванню при їх обчисленні підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Крім того, у відповідності до ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивачу, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, повинна призначатися додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.
При обґрунтуванні відмови у проведенні перерахунку пенсії позивача, відповідач посилався на постанову КМУ від 28.05.2008 року №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян». Проте, всупереч положень статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Кабінет Міністрів України установив розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій, при тому що ці суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком.
Ст. 19 ч. 2 Конституції України, вказує, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Частиною 3 ст. 22 Конституції України передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, суд приходить до висновку, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями 50, 54 Закону України Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Положення ч. 3 ст. 28 Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого частиною 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком, тому суд приходить до висновку, що суб’єкт владних повноважень порушив права та законні інтереси позивача та незаконно відмовив в перерахунку пенсії відповідно до вимог ч.4 ст.54, ст..50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч.2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Позивач звернулася до УПФУ в м.Бердянську із заявою про перерахунок пенсії 30.03.2010 року, на яку отримала відповідь від 08.04.2010 року, проте до суду звернулася лише 28.10.2010 року, тому суд вважає, що позовні вимоги мають бути задоволені з 28.04.2001 року, в межах 6-місячного строку звернення до суду з позовом.
Відповідно до ст.45 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» якщо заява про перерахунок пенсії подана до 15 числа місяця, то перерахунок проводиться з 1-го числа цього місяця, а якщо після 15 – з 1 числа наступного місяця.
Однак, враховуючи, що позивач звернулася до суду лише 28.10.2010 року, то суд вважає правильним зобов’язати відповідача зробити перерахунок її пенсії не з 01.04.2010 року, а з 28.04.2010 року, тобто за півроку до дня звернення до суду з цим позовом.
Суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача в частині визнання за ОСОБА_1 права на отримання державної пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, оскільки дане право гарантоване нормами Закону, - ст.50 та ч.4 ст54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а тому не потребують їх додаткового визнання за рішенням суду, а тому позивачем по справі обрано спосіб захисту, який не ґрунтується на нормах законодавства, що регулюють спірні правовідносини, так як ч. 2 ст. 162 КАС України не передбачає можливості визнання права на отримання державної та додаткової пенсії ліквідатору аварії на ЧАЕС у разі задоволення позову.
Крім цього, відсутні також підстави для задоволення вимог позивача щодо зобов’язання відповідача у подальшому збільшувати та виплачувати пенсію у відповідності із змінами чинного законодавства, оскільки захисту в судовому порядку підлягають лише порушені права, а не можливість їх порушення в майбутньому.
Отже суд приходить до висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.
Оскільки відповідач є суб’єктом владних повноважень, а відповідно до п. 34 ст. 4 Декрету КМУ від 21.01.1993 року № 7-93 Пенсійний Фонд України, його підприємства, установи та організації звільнені від сплати державного мита, так само як і позивач, оскільки є інвалідом ІІ групи, судові витрати слід віднести за рахунок держави.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 50,54,67,70,71 ЗУ «Про статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про прожитковий мінімум», рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008, ст. ст. 3, 8, 19, 22, 46, 55 Конституції України, ст.ст. 6, 11, 17, 69, 70, 71, 72, 99,104, 105, 158, 159-164, 167, 182-3 КАС України , суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Бердянську про визнання неправомірн6ими дій по відмові у перерахунку пенсії, зобов’язання здійснити перерахунок пенсії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в м.Бердянську Запорізької області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії і додаткової пенсії з урахуванням мінімальної пенсії за віком.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м.Бердянську Запорізької області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 основної пенсії відповідно до ч. 4 ст. 54 та ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначеного залежно від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність відповідно до ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та ч.3 ст.67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 28 квітня 2010 року за виключенням сум фактично проведеної виплати.
В задоволенні іншої частини заявлених вимог – відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо постанову було прийнято без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя З.П.Пустовіт