Справа № 2А-795/2010 р.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

 14 грудня 2010 року                       Суддя Южноукраїнського міського суду                                                                              

Миколаївської області Франчук О.Д.

розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу  за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Южноукраїнську Миколаївської області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни,  

 ВСТАНОВИВ:

 25 листопада 2010 року ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Южноукраїнську Миколаївської області, в якому просить поновити їй строк на звернення до суду, визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в м. Южноукраїнську Миколаївської області щодо перерахунку щомісячної соціальної допомоги дітям війни; зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м. Южноукраїнську Миколаївської області здійснити їй нарахування та виплату щомісячної соціальної допомоги як дитині війни, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальну допомогу дітям війни» в сумі 7351 грн. 20 коп..  

Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», є дитиною війни.  Згідно ст. 6 зазначеного Закону, з 1 січня 2006 року їй мало виплачуватись щомісячне підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Але у період з 2007 року по листопад 2010 року включно виплачувалось у значно меншому розмірі. Вважає, що такі дії Пенсійного Фонду України в м. Южноукраїнську Миколаївської області є неправомірними та такими, що суперечать  Конституції  та Законам України, оскільки рішенням Конституційного суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року, вищезазначені положення Законів України "Про Державний бюджет на 2007 рік" визнані неконституційними, а також рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, вищезазначені положення Законів України "Про Державний бюджет на 2008 рік." визнані неконституційними.

Відповідач надав суду заперечення проти позову, в яких зазначив, що хоча ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» й передбачає підвищення пенсії позивача на            30 відсотків мінімальної пенсії за віком, але протягом 2006-2007 років, щомісячне підвищення до пенсії дітям війни, Управлінням Пенсійного фонду України в м. Южноукраїнську не нараховувалась і не виплачувалась, на підставі Законів України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» та «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено. Пенсія за віком виплачується за рахунок коштів Пенсійного фонду України, які використовувати на інші цілі забороняється цим же Законом. В той же час, Законом України "Про соціальний захист дітей війни" передбачається фінансування встановлених ним державних соціальних гарантій за рахунок коштів Державного бюджету України, до якого кошти Пенсійного фонду України не включаються. Крім цього вважає, що не має під собою підґрунтя застосовувати Закон України N 1058-IV від 9 липня 2003 року “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ” при визначенні цього підвищення, оскільки ч. 3 ст. 28 вказаного Закону встановлює, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Починаючи із 22 травня 2008 року нарахування соціальної допомоги дітям війни проводиться відповідно до п.8 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» №530. Дана постанова діє у 2009-2010 роках. І саме в такому розмірі передбачено державне фінансування. Вважає, що позивачем пропущено строк для звернення до суду за захистом своїх прав та просить відмовити в задоволенні її позову.  

Дослідивши матеріали справи, заперечення відповідача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 183-2 КАС України справи щодо  оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, розглядаються в порядку скороченого провадження.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», останнім, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" №2195-IV від 18 листопада 2004 року (далі по тексту Закон), ОСОБА_2 має статус дитини війни (а.с. 6), а тому, згідно ч. 3 ст. 72 КАС України, ця обставина не підлягає доказуванню в суді. Відповідно до  ст. 6 зазначеного Закону позивачка має право на підвищення мінімальної пенсії за віком на 30 %.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які мають статус дитини війни, на їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України «Про соціальний захист дітей війни».

Дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 рік було зупинено статтею 111 Закону України від 19 грудня 2006 року «Про Державний бюджет України на        2007 рік» (з урахуванням положень п. 12 ст. 71 цього закону) та визначено, що у 2007 році підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону, виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») у розмірі 50 % від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 р. № 6-рп/2007 визнано неконституційним положення п.12 ст.71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, щодо зупинення на 2007 рік дії ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням ст.111 цього Закону, згідно з якою у 2007 році підвищення дітям війни пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виплачується особам які є інвалідами, (крім тих на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

22 травня 2008 року Конституційним Судом України прийнято рішення № 10-рп/2008, згідно якого положення п. 36-100 роздiлу II Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рiк та про внесення змiн до деяких законодавчих актів України” визнані неконституційними, дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» відновлено.

З ухваленням Конституційним Судом України рішень про визнання неконституційними положень Законів України про Державний бюджет України на 2007, 2008 роки ці норми втрачають чинність та не підлягають застосуванню з дня ухвалення рішення про їх неконституційність.

Враховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей» у редакції 2004 року поновили свою дію у 2007 році – з 09 липня 2007 року, у 2008 році – з 22 травня 2008 року, отже, право на здійснення перерахунку підвищення до пенсії у розмірах, визначених Законом України «Про соціальний захист дітей війни», мають діти війни за 2007 рік – з 09 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року, за 2008 рік – з 22 травня 2008 року до 31 грудня 2008 року.

Відповідно у 2007 році у період з 01 січня 2007 року до 08 липня 2007 року та у 2008 році – з 01 січня 2008 року до 21 травня 2008 року положення законів про Державний бюджет на ці роки були чинними та підлягали виконанню.

Згідно ст. 71 Закону України «Про Державний Бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.  

Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати.  

Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.  

Таким чином, з 01 січня 2007 року була передбачена виплата підвищення до пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни, які є інвалідами, у розмірі 50 % від розміру надбавки, встановленої для учасників війни (половина від 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність), а з 09 липня 2007 року передбачена виплата підвищення до пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. З 01 січня 2008 року, відповідно до пункту 41 розділу ІІ Закону України від 19 грудня 20076 року «Про Державний бюджет України на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладена у новій редакції, згідно з якою дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачувалось підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, яка, згідно з ч. 4 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», становить 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а з 22 травня 2008 року була передбачена виплата підвищення до пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії повинні здійснюватися відповідно до норм ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.  

Законом України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не зупинено. Відповідно до ч.2 ст. 52 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" розміри державних соціальних гарантій на 2010 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. Законом, який встановлює доплату до пенсії дітям війни є Закон України "Про соціальний захист дітей війни".  

З урахуванням Рішень Конституційного Суду України, позивач мав право отримувати підвищення до пенсії як дитина війни з 09 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня по 31 грудня 2008 року, з 01 січня по 31 грудня 2009 року та з 01 січня 2010 року по день пред’явлення позову до суду.

Однак, відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що адміністративний позов подано до суду 25 листопада 2010 року.

В позові позивач просить розглянути його вимоги за період з січня 2007 року по листопад 2010 року включно. Предметом позову є дія (бездіяльність) суб’єкта владних повноважень, пов’язана із соціальними виплатами – підвищеннями до пенсії, які є регулярними щомісячними платежами. У зв’язку з цим, визначений шестимісячний строк звернення до суду слід застосовувати відносно кожного місяця, в якому внаслідок невиплати (виплати не у повному обсязі) порушувалось право позивача на тримання належного до пенсії підвищення.

Відповідно до ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, в запереченнях на позовну заяву відповідач посилався на необхідність у відмові в задоволенні позову у зв’язку з пропуском позивачем строку звернення до суду.

Право позивача на отримання підвищення до пенсії у 2007 році виникло після винесення рішення Конституційним Судом України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007. Вказане рішення Конституційного Суду України було у встановленому порядку опубліковано у липні 2007 року, а тому позивач повинен був дізнатися про порушення свого права саме у липні 2007 року.

Отже, з огляду на відсутність правових підстав для поновлення пропущеного позивачем строку звернення до суду, порушене право позивача підлягає захисту за період з 25 травня       2010 року по 25 листопада 2010 року, шляхом зобов’язання відповідача провести перерахунок та виплату позивачу підвищення до пенсії як дитині війни за відповідний період, з урахуванням виплачених сум.

Відповідач, заперечуючи проти позову, не надав належних доказів та не довів суду правомірність невиплати позивачу щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни за 2010 рік.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню частково.  

Відповідно до ч. 1 ст. 256 КАС постанови суду, прийняті в порядку скороченого провадження виконуються негайно.

Керуючись ст.ст. 11, 71, 86, 158-163, 167, 1832 КАС України, суд  

 ПОСТАНОВИВ:

 Адміністративний позов ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Южноукраїнську Миколаївської області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни задовольнити частково.    

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Южноукраїнську Миколаївської області щодо нездійснення перерахунку та виплат ОСОБА_2 щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 25 травня 2010 року по 25 листопада 2010 року.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у м. Южноукраїнську Миколаївської області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_2 доплату до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за період з 25 травня 2010 року по      25 листопада 2010 року, з урахуванням фактично виплачених сум.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.  

В силу ч. 1 ст. 256 КАС України допустити негайне виконання постанови суду, в межах суми стягнення за один місяць.    

Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного  суду через Южноукраїнський міський суд протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови.  

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.  

 Суддя Южноукраїнського  

міського  суду                                                                                                                 О.Д. Франчук