Справа № 2а-302
2010 р.
П О С Т А Н О В А
Іменем України
04 листопада 2010 року Баришівський районний суд Київської області в складі головуючого судді Єременка В.М.
при секретарі Котенко Л.О.
розглянувши у відкритому судовому засiданнi в смт. Баришівка справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Баришівському районі Київської області про визнання дій органу владних повноважень неправомірними, зобов’язання відповідача провести перерахування пенсії та стягнення недотриманих сум,-
В с т а н о в и в :
11 жовтня 2010 року ОСОБА_1Ф . звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Баришівському районі ( надалі Управління), мотивуючи тим, що вона є евакуйованою із зони відчуження в 1986 році в зв,язку із наслідками аварії на ЧАЕС та має посвідчення 2-ї категорії громадян, які постраждали від наслідків аварії на ЧАЕС. Окрім того має посвідчення дружини померлого громадянина із числа ліквідаторів категорії 1, смерть якого пов,язана з Чорнобильською катастрофою. Просить суд визнати дії відповідача протиправними, зобов'язати Управління провести перерахунок та виплату призначеної їй додаткової пенсії за шкоду причинену здоров,ю та щомісячної компенсації за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірах, менших ніж установлено ст. 51, 52 Закону України " Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи", де розмір додаткової пенсії становить 30% та 50% пенсії за віком, виходячи із розмірів мінімальної пенсії за віком з подальшим її перерахунком до внесення відповідних змін до законодавства, з проведенням доплати недоотриманих сум за шість місяців.
Відповідно до ст..49 "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», пенсія особам, віднесеним до категорії 1,2,3,4 встановлюється у вигляді:
а). державної пенсії,
б).додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров,ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно ст.51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи", особам віднесеним до 2 категорії призначається пенсія за шкоду, заподіяну здоров,ю у розмірі 30% відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до ст.52 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи» щомісячна компенсація в разі втрати годувальника призначається на кожного непрацездатного члена сім,ї, який був на його утриманні, в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком незалежно від пенсії передбаченої законодавством України.
Однак, відповідач не проводить зазначені виплати, що і змусило його звернутися з названим позовом до суду.
В судове засідання позивач ОСОБА_1Ф . на розгляд справи не з,явилася, просить суд розглядати справу без її участі.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про день та час розгляду справи належним чином повідомлений. На адресу суду надійшло повідомлення згідно якого вбачається, що оскаржувані позивачем дії вчинені відповідно із чинним законодавством, в межах повноваження Пенсійного фонду, без порушень прав та інтересів позивача. Просять суд справу розглянути у відсутність представника Управління та застосувавши ст.99 КАС України і в задоволенні позову відмовити.
Дослідивши матеріали справи суд вважає, що вимоги позивача щодо перерахунку та виплати призначеної додаткової пенсії за шкоду причинену здоров,ю в розмірі 30% та щомісячної компенсації за втрату годувальника в розмірі 50% пенсій за віком, виходячи із розмірів мінімальної пенсії за віком з урахуванням вимог ст. 49,51, 52 Закону України " Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи" підлягають до задоволення.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом .
З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України " Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування " від 9 липня 2003 року № 1058-4, який відповідно до його преамбули визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.
Абзацом другим преамбули цього Закону передбачено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Частиною 3 статті 4 даного Закону передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення.
Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг визначене статтею 8 Закону України " Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ " Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є особою, яка евакуйована із зони відчуження Чорнобильської АЕС у 1986 році, має посвідчення 2 категорії, як постраждала від наслідків аварії на ЧАЕС та має посвідчення серії НОМЕР_1. Позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Баришівському районі.
Положеннями статті 14 Закону № 796-ХІІ позивачка віднесена до першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Розділ 8 Закону України " Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачає правила призначення та виплати пенсій і компенсацій особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4. Стаття 49 цього розділу визначає пенсії особам, віднесеним до вказаних категорій у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до частини третьої статті 67 Закону № 796-ХІІ, яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України " Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року № 966-14, а також Законом України " Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 5 жовтня 2000 року № 2017-Ш, згідно статті 1 якого, прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України " Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Частиною 3 статті 4 даного Закону (в редакції Закону № 2505-4 від 25 березня 2005 і діє з 31 березня 2005 року) передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
Конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право па пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, 3, частиною 2 статті 6, статтею 8, частиною 2 статті 19, статтями 22, 23, частиною 1 статті 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого статтею 8 Конституції України.
Конституційний Суд України неодноразово зазначав щодо неприпустимості обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та Закони України відокремлюють деякі категорії громадян України, які потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.
В п. 28 розділу II Закону України 28.12.2007 р. № 107-УІ " Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" були внесені зміни, у тому числі, до ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та встановлено розмір щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.2008 року, положення п. 28 розділу II Закону України " Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Відповідно до вимог п.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність .
За правилами частини першої статті 50 Закону № 796-ХІІ особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами 2 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.
На підставі частини четвертої статті 54 Закону № 796-ХІІ в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів 2 групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд вважає, що при визначенні позивачеві розміру державної та додаткової пенсій застосуванню підлягають частина перша статті 50 та частина четверта статті 54 Закону № 796-ХІІ, а не постанова Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року № 1 " Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету", яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Відповідно до ст.ст. 50 та 54 Закону № 796-ХІІ випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону України " Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
Згідно ч.2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.(ЗУ від 07.07.2010 року).
Статтею 100 ч.1 КАС України передбачено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала. (ЗУ від 07.07.2010 року).
Позивач в позовній заяві не ставить питання про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав, а тому суд не вправі вийти за межі Закону, відповідно до ч.2 ст.99 КАС України.
В письмових запереченнях, які містяться в матеріалах справи, відповідач наполягав на застосування до спірних правовідносин положення ст.99 КАС України, зокрема в частині зобов'язання проведення перерахунку та виплати недоотриманої позивачем суми щомісячного підвищення до її пенсії.
Враховуючи, що інших строків для звернення до адміністративного суду з таким позовом Кодексом адміністративного судочинства та іншими Законами України не передбачено, суд приходить до висновку, що позивач не пропустив без поважних причин шестимісячного терміну для звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів, передбаченого ч. 2 ст.99 КАС України, і це є підставою для задоволення позову та визнання неправомірними дій УПФ та зобов'язання проведення перерахунку та виплати недоотриманої позивачем суми додаткової пенсії з 11.04.2010 року, до моменту звернення до суду.
З урахуванням вищенаведеного, суд визнає протиправною відмову відповідача щодо проведення перерахунку додаткової пенсії у відповідності до ст.ст. 49, 51 Закону України " Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та вважає за необхідне , застосувати передбачений ч.2 ст.99 КАС України прав, свобод та інтересів та зобов'язати відповідача здійснити нарахування позивачеві названих пенсій з врахуванням наведених вище розмірів, починаючи з 11.04.2010 року.
Керуючись ст.ст. 19, 46 Конституції України, ст.ст.49, 50, 54 Закону № 796-ХІІ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ч.1 ст.28 Закону України " Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування",ст.ст.8,9,12,19,158,159,160-163,167 Кодексу Адміністративного судочинства України, суд ,-
В и р і ш и в :
Позов задовольнити.
Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Баришівському районі Київської області щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 додаткової пенсії за шкоду, причинену здоров,ю та щомісячної компенсації за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірах, менших ніж передбачено ст.ст. 51, 52 Закону України " Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", протиправною.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Баришівському районі Київської області здійснити перерахунок та виплату призначеної ОСОБА_1 додаткову пенсію за шкоду причинену здоров,ю, установивши її в розмірі 30% пенсії за віком, та щомісячної компенсації за втрату годувальника в розмірі 50% пенсій за віком, виходячи із розмірів мінімальної пенсії за віком з урахуванням вимог ст. 49,51, 52 Закону України " Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи», починаючи з 11.04.2010 року з урахуванням проведених виплат та в подальшому послідуючою щомісячною виплатою до проведення відповідних змін в законодавстві.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення через Баришівський районний суд Київської області.
Суддя Єременко В.М.