справа № 2ц – 4897/10
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 грудня 2010 року Антрацитівський міськрайонний суд Луганської області в складі:
судді Філіпенко Л.П.
при секретарі Щербак А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 до Дубівської селищної ради м. Антрацит Луганської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Дубівської селищної ради м. Антрацит Луганської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування, в якому просить визнати за неї право приватної власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилається на то, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік – ОСОБА_2 у віці 68 років, з якім у 1986 році вони створили з одну сім’ю і проживали разом до самої його смерті, хоча були зареєстровані за різними адресами, переслідуючи ціль отримання вугілля на побутові потреби, бо кожен із них мав на це право. 11 березня 1993 року позивачка та ОСОБА_2 купили будинок за адресою АДРЕСА_1, зареєструвавши право власності порівну на кожного із нас, що підтверджується договором купівлі - продажу, посвідченого 11 березня 1993 року секретарем Дубівської селищної ради за реєстром №46, який зареєстровано в БТІ м. Антрацит 05 травня 1993 року під №228 в книзі №2. Факт проживання однією сім’єю 23 роки до смерті чоловіка у цьому будинку підтверджується також актом депутата. Після смерті ОСОБА_2 відкрився спадок на Ѕ частину будинку за адресою АДРЕСА_1. ОСОБА_1 вчасно звернулася з заявою до державної нотаріальної контори про прийняття спадку, крім того що і фактично його прийняла після смерті ОСОБА_2 Але отримати свідоцтво про спадкування частки будинку, якій є в спільній власності, вона не може, її рекомендовано звернутися до суду, оскільки як спадкоємець четвертої черги вона отримати спадок може згідно з рішення суду, оскільки згідно зі ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років до часу відкриття спадщини. Позивачка ж прожила 23 роки, тому при відсутності інших спадкоємців, на її думку, має право спадкувати за законом Ѕ частину будинку, яка належить ОСОБА_2
У судове засідання сторони не з’явилися, просять розглянути справу без їх присутствія, позивачка ОСОБА_1 позов підтримує, відповідач – Дубівська селищна ради м. Антрацит Луганської області позов визнала (а.с.20,23).
Дослідивши матеріали справи, суд вважає вимоги ОСОБА_1 підлягаючими задоволенню, оскільки сукупність добутих у суді доказів вірогідно підтверджується їхня законність і обґрунтованість.
При цьому суд виходить із диспозитивності прав сторін за того, що згідно зі ст. 10 ЦПК України, обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом загальності. Суд же, зберігаючи об’єктивність та неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При досліджені і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб. Згідно ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того, згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.
Судом установлено, що дійсно ОСОБА_1 з ОСОБА_2 у 1986 році створили одну сім’ю і проживали разом до самої його смерті, хоча були зареєстровані за різними адресами, переслідуючи ціль отримання вугілля на побутові потреби, бо кожен із них мав на це право. 11 березня 1993 року позивачка та ОСОБА_2 купили будинок за адресою АДРЕСА_1, зареєструвавши право власності порівну на кожного із нас, що підтверджується договором купівлі - продажу, посвідченого 11 березня 1993 року секретарем Дубівської селищної ради за реєстром №46, який зареєстровано в БТІ м. Антрацит 05 травня 1993 року під №228 в книзі №2 (а.с. 5-15). Факт проживання однією сім’єю 23 роки ОСОБА_1 з ОСОБА_2, тобто до його смерті у цьому будинку підтверджується актом депутата Дубівської селищної ради м. Антрацит Луганської області (а.с.14). ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2, його смерть зареєстрована відділом ЗАГСу виконкому Антрацитівської міської Ради народних депутатів Ворошиловградської області 25 липня 1984 року, актовий запис № 406 (а.с.6).
Згідно статті 1264 Цивільного кодексу України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини, тобто позивачка дійсно має право на спадщину після смерті ОСОБА_2, оскільки згідно довідки держнотконтори інших спадкодавцев не має (а.с.26). Як свідчить ч. 1 ст. 334 Цивільного кодексу України, право власності у набувача майна виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом, а ОСОБА_1 фактично прийняла спадщину. Як вбачається із ст. 392 Цивільного кодексу України: „Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності”.
Тобто даний позов спрямовано на усунення перешкод у здійсненні власником свого права і виключення домагань на приналежне власнику майно за допомогою підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Підставою такого позову є обставини, що підтверджують право власності на майно та ст. 16 Цивільного кодексу України, яка визначає визнання права, як способу захисту цивільних прав та інтересів.
На підставі вищевикладений суд доходить висновку, що зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для задоволення позовної заяви ОСОБА_1
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 15, 30, 62 ЦПК України, ст. ст. 16, 328, 334, 392,1264 ЦК України
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на нерухоме майно в порядку спадкування - на Ѕ частку житлового будинку загальною площею 34,7 кв.м., житловою площею 19,2 кв.м., якій позначений у плані під літерою «А» з тамбуром літ. «а», ганок літ. «а1» та слідуючими господарчими і побутовими будівлями та спорудами: сарай літ. «Б», кухні літ. «В», погріб літ. «Г», споруди № 1-4, за адресою АДРЕСА_1.
Договір купівлі – продажу цього будинку, посвідчений 11 березня 1993 року секретарем Дубівської селищної ради м. Антрацит за реєстром №46, який зареєстровано в БТІ м. Антрацит 05 травня 1993 року під №228 в книзі №2, в части визнання права на Ѕ частку за ОСОБА_2 вважати таким, що втратив чинність.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області через Антрацитівський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь в справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя
рішення надруковане у дорадчій кімнати