Справа № 2-8402/10
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Донецьк 24 грудня 2010 р.
Пролетарський районний суд м. Донецька в складі:
головуючого судді Лебеденко С.В.
при секретарі Орловій О.В.
за участі позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Пролетарської районної в м. Донецьку ради про визнання права власності на самовільно побудовані прибудови -
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з позовом, в обґрунтування якого зазначив, що на підставі договору дарування від 25.01.1995 р. йому належить квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Вказана квартира входить в склад будинку з 4-х подібних квартир. У 2008 році з метою поліпшення житлових умов ним, за власні кошти були побудовані прибудови (на технічному паспорті літери а-4, а-5). З метою вводу вказаних побудов в експлуатацію, він звернувся в інспекцію державного архітектурного контролю у Донецькій області з зверненням. 17.11.2010 р. інспекція видала довідку про те, що діючим законодавством не передбачено порядок прийняття в експлуатацію самовільно реконструйованої квартири у будинку барачного типу. ТОВ «Хозхімсервіс» був виготовлений технічний звіт з технічного огляду та оцінки стану будівельних конструкцій будівель та споруд та інженерних мереж, згідно з яким стан вказаних прибудов літ. а-4, а-5 задовільний, вони знаходяться в працездатному стані. Вважає, що у зв’язку з тим, що вказані прибудови були побудовані за власні кошти, то у нього виникло право власності на вказані прибудови з моменту закінчення будівництва. Просив визнати за ним право власності на прибудови літ. 4-4, а-5 до квартири посімейного заселення № 4, розташованої на 1 поверсі будинку АДРЕСА_1.
В судовому засіданні позивач підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити, надавши пояснення, аналогічні тим, що викладені в позовній заяві.
Представник відповідача - Пролетарської районної в м. Донецьку ради до судового засідання не з’явився, про дату, час та місце судового засідання, повідомлявся належним чином. Відповідно до заяви просили розглядати справу за їх відсутності. (а.с. 23).
Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про наступне.
Згідно вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за заявою (скаргою) осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін, які беруть участь у справі.
Відповідно до договору дарування від 25.01.1995 року позивачу належить 26\100 часток житлового будинку з відповідною частиною надвірних побудов та споруд, розташованих в АДРЕСА_1. (а.с. 6).
Станом на 27.02.2009 виготовлено технічний паспорт на АДРЕСА_1, з якого вбачається, що будови літ а-4, а-5 самовільно побудовані. (а.с. 7-8).
Ст. 319 ЦК України передбачає, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Згідно позовної заяви ОСОБА_1 посилається на ст. 331 ЦК України, відповідно до якої право власності на нову річ, виготовлену (створену) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.
Листом від 17.11.2010 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області ОСОБА_1 була надана відповідь, що діючим законодавством не передбачено порядок прийняття в експлуатацію самовільно реконструйованої квартири у будинку барачного типу. (а.с. 18).
За загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (ч.2 ст.376 ЦК України).
Відповідно до вимог ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Крім того, здійснення будівельних робіт без дозволу на виконання будівельних робіт, виданого інспекціями державного архітектурного будівельного контролю, відповідно до ст. 29 Закону України „Про планування і забудову територій ” від 20 квітня 2000 року, або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт, вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до ст.30-1 Закону України «Про планування і забудову територій» прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів здійснюється приймальними комісіями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, як визначено частиною другою пункту першого Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, затвердженого постановою кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004 року № 1234, полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації об’єктів нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту будівель і споруд, транспортних магістралей, окремих черг пускових комплексів, їх інженерно - технічного оснащення відповідно до затвердженої у встановленому порядку проектної документації, нормативних вимог, вихідних даних на проектування.
Згідно з пунктом 29 зазначеного Порядку датою введення в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта є дата затвердження акта державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію цього об’єкта органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування. Частина третя статті 18 Закону України «Про основи містобудування» забороняє експлуатацію цього об’єкта органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування. Відповідно до частини другої статті 331 Цивільного кодексу України, якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Враховуючи, що будівля або споруда являє собою нерухоме майно, пов’язане фундаментом із землею і створене з відповідних будівельних матеріалів, поєднаних між собою в певній технологічній послідовності, визначеній проектною документацією, державними будівельними стандартами, нормами і правилами, приймальна комісія несе відповідальність за: правильне інженерно-конструктивне поєднання між собою будівельних матеріалів і конструкцій відповідно до технологічних процесів, результатом яких є створення нерухомого майна; те, що створена будівля, споруда відповідає державним будівельним стандартам, нормам і правилам; відповідність матеріалів, виробів і конструкцій, які використані при будівництві нерухомого майна, державним стандартам, технічним умовам та технологічним регламентам; забезпечення у створеній будівлі, споруди необхідної міцності, стійкості та експлуатаційної надійності.
Тобто, це ті питання, які засвідчуються підписами членів державної приймальної комісії в акті про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта. Відповідно до статті 10 Закону України «Про архітектурну діяльність» державний архітектурно - будівельний контроль та нагляд здійснює центральний орган виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури. Державний контроль та нагляд у системі центрального органу виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури здійснює державна архітектурно – будівельна інспекція та її територіальні органи.
За зазначених обставин, позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки в суду відсутні відомості щодо того, чи відповідають самовільно зведені будови вимогам діючих державних будівельних норм, санітарного законодавства та пожежного нагляду, чи не порушує самочинне будівництво права інших осіб.
Крім того, ст. 3 Цивільно-процесуального кодексу України встановлює, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Однак, в даному випадку не вбачається, що права позивача порушені, невизнані або оспорювані.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 81, 82, 213, 214, 215 ЦПК України, суд -
В И Р І Ш И В:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Пролетарської районної в м. Донецьку ради про визнання права власності на самовільно побудовані прибудови – відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя /підпис/ С.В. Лебеденко
З оригіналом згідно
Суддя: Секретар: