Справа № 2а-451/10  

УКРАЇНА  

ПОСТАНОВА  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

      22 грудня 2010 року   суддя Царичанського районного суду Дніпропетровської області Сорока Б.М.       розглянувши у порядку скороченого провадження в смт Царичанка Дніпропетровської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Царичанському районі Дніпропетровської області про визнання протиправною бездіяльності відповідача та про зобов»язання здійснити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

      ОСОБА_1 звернувся з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Царичанському районі посилаючись на наступні обставини:

- відповідно до ст..1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» йому надано статус дитини війни;

- статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» встановлено державну соціальну підтримку дітей війни, зокрема дітям війни встановлено підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, на 30% мінімальної пенсії за віком;

- вказана соціальна допомога повинна виплачуватися щомісячно, починаючи з 1 січня 2006 року;

- вказана допомога йому не нараховувалась та не виплачувалась взагалі.

 Прохає визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Царичанському районі Дніпропетровської області  по невиконанню з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 25 листопада 2010 року приписів статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Зобов»язати Управління Пенсійного фонду України в Царичанському районі Дніпропетровської області нарахувати та виплатити соціальну допомогу за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 25 листопада 2010 року приписів статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

 Представник відповідача на обґрунтування невизнання адміністративного позову у письмових запереченнях посилається на наступні обставини:  

- позивачем пропущено строк позовної давності, діючим законодавством (ст. 99 КАС України) встановлено шестимісячний строк позовної давності, позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав після опублікування рішень Конституційного суду у офіційних вісниках;

 - ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлено у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Однак, ч. 3 тієї ж ст. 28 того ж Закону встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений ч. 1 ст. 28 Закону, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених відповідно до того ж Закону. Постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів трудових пенсій» від 15 квітня 2003 року № 544 також встановлено мінімальний розмір пенсії, передбачений для обчислення трудових пенсій за віком, а саме у розмірі 50 грн. Саме таке підвищення до пенсії і виплачується позивачу в даній справі з 1 січня 2008 року;

- Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік» дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була призупинена;

- відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов’язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, які встановлюються законом про Державний бюджет чи рішенням про місцевий бюджет.

 Ухвалою суду від 06 грудня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов’язання вчинити певні дії за період з 09.07.2007р.  року по 29.05.2010р.  залишені без розгляду в зв’язку із пропуском строку звернення до суду.

В даній справі розглядаються позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов’язання вчинити певні дії за період з 30.05.2010 року по 25 листопада 2010р.

 Вивчивши надані сторонами докази, даючи їм оцінку у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

 Позивачу в даній справі у встановленому порядку надано статус дитини війни,  що підтверджується копією паспорта, копією пенсійного посвідчення (а.с.6).

 Вказані обставини не оспорюються відповідачем.

 Нормами ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» встановлено, що діти війни мають право на підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, на 30% мінімальної пенсії за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а саме – у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Законом України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» від 20 жовтня 2009 року для осіб, які втратили працездатність, з 1 січня 2010 року встановленому прожитковий мінімум 695 грн., з 1 квітня 2010 року – 706 грн.

На думку суду, УПФУ повинно було призначити та виплачувати позивачу в даній справі підвищення до пенсії у розмірі 30% саме зазначених вище розмірів.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача стосовно того, що відповідно до норм ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком, як розрахункова величина, застосовується лише до правовідносин, що регулюються цим Законом, і до такої категорії громадян, як «діти війни», не застосовуються. До такого висновку суд приходить з наступних обставин. Нормами ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», на думку суду, не є перешкодою для застосування мінімального розміру пенсії за віком для обрахування пенсій та доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого в Законі України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

 У 2010-му році будь-яких обмежень дії ст. 6  Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не встановлювалося, тому, на думку суду, позовні вимоги підлягають  задоволенню.

 Відповідно до норм п. 34 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» Пенсійний фонд України та його місцеві органи звільнені від сплати державного мита.

 На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163, 183-2 КАС України, суд

 П О С Т А Н О В И В :

 Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Царичанському районі Дніпропетровської області про  визнання протиправною бездіяльності відповідача та про зобов»язання здійснити певні дії, задовольнити в повному обсязі .

 Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у Царичанському районі Дніпропетровської області, яка виразилася у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1, як дитині війни, підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за період з 30 травня 2010року по 25 листопада 2010 року.

 Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Царичанському районі Дніпропетровської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1, як дитині війни, підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за період з 30 травня 2010року по 25 листопада 2010 року.

 Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі до районного суду апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії даної постанови.

      Головуючий:                                         Б.М.Сорока