Справа № 2-а-1695/2010 року  

                                                                           ПОСТАНОВА                           ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ      

                                            8 грудня  2010   року                         м. Глухів   

                  Глухівський міськрайонний суд в складі: головуючого   Сапона О.В.,                     при секретарі Самойленко О.В.  

    розглянувши матеріали справи за адміністративним позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Глухівської міської ради, треті особи – ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання частково недійсним рішення виконавчого комітету Глухівської міської ради,  -  

               В С Т А Н О В И В:

  Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, мотивуючи його тим, що він разом із дружиною та неповнолітньою дитиною постійно проживає в житловому приміщенні, яке складається із двох неізольованих кімнат № 429 та № 431 по АДРЕСА_2. Дане житло в листопаді 1992 року було надане батьку позивача - ОСОБА_4 командуванням військової частини. На той час їх сім’я в складі 4-х чоловік поселилася у вищевказаному приміщенні та прописана там з 25 листопада 1995 року.17 червня 1995 року батько позивача був поставлений на квартирний облік для покращення житлових умов. В 2004 році позивач одружився і з цього часу разом з ним також стала проживати і дружина позивача, яка була зареєстрована в кімнаті № 429. Після одруження позивача, фактично вищевказаними кімнатами стали користуватися дві сім’ї – сім’я позивача та сім’я батька позивача.  

У вересні 2009 року батько разом із своєю сім’єю в складі дружини та меншого сина отримав у користування квартиру АДРЕСА_1, а позивач разом із сім’єю  залишився проживати у кімнатах № 429 та № 431 по АДРЕСА_2. Після того як батько позивача переїхав в інше місце, позивач звернувся до Глухівської міської ради та директора Глухівського ВЖРЕКП з проханням відкрити на нього особовий рахунок та укласти з ним  договір про надання комунальних послуг на кімнати № 429 та № 431. Однак йому було відмовлено.   Потім позивачу  стало відомо, що рішенням виконавчого комітету Глухівської міської ради  № 130 від 30 червня 2010 року було затверджено протокол № 11 від 24.06.2010 року спільного засідання керівництва та профспілкового комітету Глухівського міськвиконкому та прийнято рішення про видачу ордеру на право вселення в кімнату АДРЕСА_2  відповідачці ОСОБА_2 Позивач вважає вищевказане рішення виконавчого комітету Глухівської міської ради незаконним та як воно винесене з порушенням діючого житлового законодавства. Тому він просить суд  визнати частково недійсним рішення виконавчого комітету  Глухівської міської ради  № 130 від 30 червня 2010 року, яким було затверджено протокол № 11 від 24.06.2010 року спільного засідання керівництва та профспілкового комітету Глухівського міськвиконкому та прийнято рішення про видачу ордеру на право вселення в кімнату АДРЕСА_2  відповідачці ОСОБА_2  

Відповідач  позову не визнав, пояснивши, що в 2006 році в комунальну власність територіальної громади м.Глухова був переданий військовий гуртожиток по АДРЕСА_2. У 2009 році батько позивача, який проживав у вищевказаному гуртожитку, разом із своєю сім’єю отримав у користування квартиру АДРЕСА_1.  

Після отримання квартири, батько позивача звільнив кімнату № 431 гуртожитку у якій той проживав разом із своєю сім’єю. Після цього, у червні 2010 року виконавчий комітет Глухівської міської ради, розглянувши пропозиції громадської комісії з житлових питань, прийняв рішення про виділення вищевказаної кімнати в гуртожитку для поліпшення житлових умов працівників апарату міськвиконкому, які перебувають на квартирному обліку. Потім  відбулося засідання адміністрації та профспілкового комітету міськвиконкому, на якому було прийнято рішення виділити кімнату АДРЕСА_2 ОСОБА_2, яка перебувала на квартирному обліку при міськвиконкому з 1983 року.   Після цього, виконавчий комітет Глухівської міської ради  своїм рішенням від 30 червня 2010 року затвердив вищевказаний протокол спільного засідання керівництва та профспілкового комітету Глухівського міськвиконкому та прийняв рішення про видачу ордеру на право вселення в кімнату АДРЕСА_2  ОСОБА_2  

Відповідача вважає, що вищевказане рішення виконавчого комітету Глухівської міської ради про виділення кімнати в гуртожитку ОСОБА_2 було прийняте на законних підставах, а тому підстав для його скасування немає. Також відповідач вважає, що позивач взагалі не має права ставити питання про скасування рішення виконавчого комітету від 30 червня 2010 року, оскільки він сам проживає в гуртожитку без законних підстав.  

Третя особа – ОСОБА_2 позов ОСОБА_1 також вважає необґрунтованим. Свою позицію мотивує тим, що вона більше 27 років пропрацювала у апараті виконкому Глухівської міської ради і з 1983 року перебуває в черзі на поліпшення житлових умов. В 2009 році, після того, як  батько позивача отримав квартиру, в гуртожитку по АДРЕСА_2.  В червні 2010 року відбулося засідання адміністрації та профспілкового комітету міськвиконкому, на якому було прийнято рішення виділити вищевказану кімнату  в гуртожитку її сім’ї. Гуртожиток по АДРЕСА_2 знаходиться в комунальній власності і переданий на баланс Глухівського ВЖРЕКП, а тому виконком Глухівської міської ради мав право приймати рішення про розподіл житла в цьому гуртожитку. Також ОСОБА_2 вважає повністю безпідставними вимоги позивача, оскільки той завжди був зареєстрований в кімнаті № 429 вищевказаного гуртожитку і ніколи не проживав в кімнаті № 431, а тому він взагалі немає права претендувати на цю кімнату.  

Третя особа – ОСОБА_3 в судове засідання не з’явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.  

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, третьої особи,  суд вважає, що позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з наступних підстав:       Так, судом встановлено, що житловий будинок по АДРЕСА_2  був побудований як гуртожиток для військовослужбовців і належав до сфери управління Міністерства оборони України.     Також встановлено, що батьку позивача як військовослужбовцю,  разом із  його дружиною та двома неповнолітніми дітьми на підставі ордера виданого 18 листопада 1992 року, були надані в користування АДРЕСА_2.  

Також з матеріалів справи вбачається, що батька позивач був зареєстрований в кімнаті № 431 з 1992 року, а позивач – в кімнаті № 429 з 1998 року. В 2004 році в гуртожитку були зареєстровані дружина та неповнолітній син позивача.         30 червня 2005 року Глухівська міська рада надала згоду на прийняття до комунальної власності територіальної громади міста будівель та споруд військових містечок № 1 та № 8 Глухівського гарнізону. А 22 квітня 2006 року виконавчий комітет Глухівської міської ради своїм рішенням затвердив акти приймання-передачі військового майна гуртожиток по АДРЕСА_2. Відповідно до даного рішення вищевказаний гуртожиток був переданий в комунальну власність територіальної громади м.Глухова та переданий на баланс Глухівського ВЖРЕКП.     З матеріалів справи вбачається, що у вересні 2009 року батько позивача на свою сім’ю в складі трьох чоловік отримав квартиру АДРЕСА_1, куди переїхав на постійне місце проживання разом із дружиною та меншим сином.  

Після того, як батько позивача звільнив кімнату № 431 гуртожитку,  17 червня 2010 року виконавчий комітет Глухівської міської ради, розглянувши пропозиції громадської комісії з житлових питань, прийняв рішення про виділення вищевказаної кімнати в гуртожитку для поліпшення житлових умов працівників апарату міськвиконкому, які перебувають на квартирному обліку. 24 червня 2010 року відбулося засідання адміністрації та профспілкового комітету міськвиконкому, на якому було прийнято рішення виділити кімнату АДРЕСА_2 ОСОБА_2, яка перебувала на квартирному обліку при міськвиконкому з 1983 року.   Після цього, рішенням Глухівської міської ради  № 130 від 30 червня 2010 року було затверджено протокол № 11 від 24.06.2010 року спільного засідання керівництва та профспілкового комітету Глухівського міськвиконкому та прийнято рішення про видачу ордеру на право вселення в кімнату АДРЕСА_2  ОСОБА_2  

Таким чином, суд вважає, що рішення виконавчого комітету Глухівської міської ради про виділення кімнати в гуртожитку ОСОБА_2, було прийняте на підставі діючого житлового законодавства, що регулює питання користування гуртожитками і межах повноважень, які передбачені ст.30 Закону України «Про місцеве самоврядування», а тому підстав для його скасування немає.  

Відповідно до п.п.44,45 «Положення про будинкоуправління, гуртожитки та готелі Міністерства оборони» затв.наказом заступника міністра оборони СРСР від 21.03.81 року, гуртожитки міністерства оборони створюються для тимчасового проживання військовослужбовців. Жила площа в гуртожитку надається рішенням командування військової частини, а працівникам і службовцям – спільним рішенням командування та профспілкового комітету військової частини.        

Відповідно до ст.127 ЖК України для проживання робітників, службовців, студентів учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки.  

Відповідно до ст. 127 ЖК України гуртожитки надаються для проживання робітників на період їх роботи.  

Також, відповідно до  ст.128,129 ЖК України право користування житловою площею у гуртожитку виникає у особи лише у випадку, коли вона проживає там на підставі спеціального ордера, виданого на підставі спільного рішення адміністрації та профспілкового комітету підприємства, установи, організації.             Виходячи із змісту даних статей, при втраті особою права на користування гуртожитком, який їй надавався у зв’язку із роботою, також втрачають право користування гуртожитком і члени сім’ї тієї особи, якій він надавався,  якщо ці особи в установленому законом порядку самостійно не отримали ордер на вселення в дане приміщення.        

При цьому судом встановлено,  що після отримання ордеру на квартиру АДРЕСА_1, батько позивача разом із дружиною та меншим сином виїхав із гуртожитку та став постійно проживати в отриманій квартирі. Тобто,   батько позивача, якому і надавались кімнати в гуртожитку по АДРЕСА_2, втратив право на їх користування, оскільки він переїхав на інше місце проживання.  

В той же час, судом встановлено, що рішення щодо надання окремо позивачу ОСОБА_1 у користування спірної кімнати № 431 не приймалось і ордер йому на цю кімнату не видавався.        

Таким чином,  суд приходить до висновку, що позивач взагалі не має права ставити питання про визнання незаконним рішення виконавчого комітету Глухівської міської ради щодо розподілу житла в гуртожитку, оскільки він сам проживає у гуртожитку без законних підстав, а тому  не має жодних прав на спірну кімнату.  

Враховуючи викладене, керуючись ст.8,9,11,159,160 КАС України суд,-                                         П О С Т А Н О В И В :                                       ОСОБА_1 відмовити в задоволенні позову до виконавчого комітету Глухівської міської ради, треті особи – ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання частково недійсним рішення виконавчого комітету Глухівської міської ради в зв’язку із необґрунтованістю позовних вимог.  

Апеляційна скарга на постанову може бути подана в Харківський апеляційний адміністративний суд протягом 10 днів з дня її проголошення.      

                            СУДДЯ  / підпис /                         Копія вірна :                         Суддя Глухівського міськрайонного суду                                     О.В. Сапон