Справа№751/7134/24

Провадження №2-а/751/143/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2024 року                                                 місто Чернігів

Суддя Новозаводського районного суду міста Чернігова

Діденко А. О.

розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

                                                                   ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №2633536 від 19.07.2024, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 121 КУпАП.

Новозаводський районний суд м. Чернігова ухвалою від 12.08.2024 року вищевказаний позов залишив без руху, оскільки вказані позивачем причини пропуску звернення до суду визнані не поважними та позов подано з порушенням положень ст. 161 КАС України та ст. 123 КАС України, а саме: не надано оригіналу документа про сплату судового збору або доказів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору (відстрочення або розстрочення сплати судового збору) відповідно до закону; не засвідчено належним чином копії доданих до позовної заяви документів; не надано доказів для підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду з даним позовом. Одночасно встановив позивачу десятиденний строк з дня отримання копії ухвали суду для виправлення вказаних недоліків.

Вищевказану ухвалу суду позивач отримав 22.08.2024, що підтверджується підписом на зворотному поштовому рекомендованому повідомленні та трекінгом відправлень з сайту «Укрпошта».

Відтак останній день строку виправлення недоліків припадав на 01.09.2024. Оскільки 01 вересня 2024 року було вихідним днем, то у відповідності до ч. 6 ст. 120 КАС України останнім днем строку виправлення недоліків є 02.09.2024 як перший робочий день після вихідного дня.

Проте виправлену позовну заяву ОСОБА_1 подав засобами поштового зв`язку 04.09.2024, тобто з пропущенням встановленого судом в ухвалі від 12.08.2024 строку.

При цьому позивачем як підстави поновлення строку звернення до суду зазначені перебування у відрядження, що ухвалою суду від 12.08.2024 визнано неповажною причиною, а також нові підстави: захворювання та отримання довідки про доходи тільки 04.09.2024.

Втім зазначені позивачем підстави пропуску строку звернення до адміністративного суду не можуть бути визнані судом поважними з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 118 КАС України передбачено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Відповідно до частини 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з положеннями пункту 3 частини першої статті 288 КУпАП, постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі)  або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Відповідно до ст. 286 ч.2 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Дотримання строків звернення до суду з адміністративним позовом є однією з обов`язкових передумов ефективності адміністративних проваджень щодо строку розгляду адміністративних справ, оскільки захист прав, свобод та інтересів осіб безпосередньо залежить від меж їх реалізації у часі. Провадження в адміністративних судах, як спосіб захисту цих прав, базується на процесуальних принципах та забезпечується чітко регламентованими строками. Дотримання цих строків впливає на права та обов`язки учасників адміністративних правовідносин, спонукаючи їх до своєчасного здійснення наданих їм прав чи виконання покладених на них обов`язків. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс та інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).

У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (AFFAIRE PEREZ DE RADA CAVANILLES c. ESPAGNE № 116/1997/900/1112).

Поважними причинами пропуску строку визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії.

У своєму клопотанні позивач вказує, що причиною пропуску звернення до суду є те, що він перебував у відрядженні. Проте така причина вже була визнано судом неповажною, зокрема в аспекті того, що позивач звертався для отримання правничої допомоги для підготовки скарги до вищестоящого органу під час його відрядження та початку відрядженні за 4 дні до закінчення строку звернення до суду. 

Беручи до уваги отримання позивачем правничої допомоги щодо оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, а також можливість дистанційного подання до суду позовної заяви як засобами поштового зв`язку ДП «Укрпошта», так і за допомогою підсистеми «Електронний суд», суд не вбачає підстав для перегляду свого попереднього висновку про те, що відрядження позивача в межах Чернігівської області не є об`єктивною та поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Більше того, дані фактичні обставини – перебування позивача у відрядженні, вже були предметом розгляду суду в межах даної справи, і подання позивачем нових доказів в аспекті уже розглянутих судом обставин не є згаданими в ч. 1 ст. 123 КАС України іншими підставами, які можуть бути покладені в основу висновку суду про наявність поважних причин пропуску строку звернення до суду після відмови у задоволення першого клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду.

На підтвердження захворювання як підстави пропуску строку звернення до суду позивач надає виписку №5091 із медичної карти стаціонарного хворого. Проте з неї вбачається перебування ОСОБА_1 на лікуванні з 14.03.2023 до 22.03.2023, тобто більше як за рік до винесення відносно нього оскаржуваної постанови.

За наведених умов вказана виписка не може бути визнана судом доказом підтвердження обставин, що свідчать про поважність причин пропуску строку звернення до суду.

Жодних інших доказів, які свідчили би про погіршення стану здоров`я позивача у період, що відноситься до фактичних обставин даної справи, позивачем не надано.

Більше того, твердження позивача про погіршення стану здоров`я у період, що припадає на період перебігу строку оскарження, перебуває у суперечності із твердженнями позивача щодо його виконання робочих завдань у відрядженні у цей же період.

Також послання позивача на отримання довідки про доходи від роботодавця тільки 04.09.2024 не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду, оскільки позивачем не обґрунтовано неможливість отримання її раніше, до моменту звернення до суду.

У первинній редакції позовної заяви позивач не повідомляв суд про наявність складнощів із самостійним витребуванням певних доказів та не просив суд витребувати такі докази в разі наявності обставин, що перешкоджають самостійному їх отриманню позивачем.

Попри дату, яка вказана в заяві про отримання цієї довідки -  09.08.2024, вказана заява до роботодавця щодо видачі довідки не містить відмітки про прийняття її відповідним підрозділом або працівником підприємства, а тому в суду відсутні відомості про те, коли позивач фактично звернувся до роботодавця щодо отримання цієї довідки.

Законодавець визнав строк в 10 днів достатнім для того, щоб у справах цієї категорії особа визначилась, чи реалізуватиме своє право на звернення до суду.

Отже, після отримання 19.07.2024 копії оскаржуваної постанови позивач не був позбавлений можливості протягом 10 днів реалізувати своє право на оскарження постанови в судовому порядку.

Суд зазначає, що судочинство в адміністративних справах здійснюється згідно із принципом верховенства права, складовими якого, серед інших, є принцип юридичної визначеності та рівності перед законом і судом. Принцип юридичної визначеності вимагає чіткого, передбачуваного й послідового застосування вимог процесуального закону, що регламентують порядок вчинення процесуальних дій в судовому процесі. Принцип рівності перед законом та судом означає, що норми права повинні застосовуватися судом в однаковий спосіб щодо всіх учасників процесу, без надання певним учасникам процесу необґрунтованих переваг, формою яких може бути нереагування з боку суду на суттєві порушення учасниками процесу вимог процесуального закону при здійсненні процесуальних дій.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що строк подання позовної заяви був пропущений через відсутність достатніх зусиль позивача і належної старанності щодо своєчасного звернення до суду за захистом своїх прав.

Крім того, однією з підстав залишення позову без руху було не надання оригіналу документа про сплату судового збору або доказів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору (відстрочення або розстрочення сплати судового збору) відповідно до закону. При цьому в ухвалі суду від 12.08.2024 чітко зазначено, які саме докази підтверджують звільнення від сплати судового збору (відстрочення або розстрочення сплати судового збору) відповідно до закону: довідка з органу Державної податкової служби України про розмір доходів за попередній календарний рік, яка підтверджує, що розмір судового збору в цій справі перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача за попередній календарний рік, тобто за 2023 рік.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.

На підтвердження тяжкого майнового стану позивач надає довідку про доходи за період з березня 2024 року до серпня 2024 року, які він отримав у ДП «Пассервіс» ВАТ «Чернігівавтосервіс».

Проте дана довідка не може бути визнаною належним та достатнім доказом для відстрочення сплати судового збору, оскільки не охоплює попередній (2023) календарний рік та видана не органом Державної податкової служби України. У цьому контексті суд додатково зауважує, що позивач може отримувати й інші доходи, які не враховані у довідці ДП «Пассервіс» ВАТ «Чернігівавтосервіс» від 03.09.2024.

Беручи до уваги те, що позивачу надавався достатній строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом сплати судового збору, суд не вбачає правових підстав для надання нового строку сплати судового збору, про що своєму клопотанні просить позивач.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку було залишено без руху, у встановлений судом строк.

Також згідно з п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених ч. 2 ст. 123 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Ураховуючи, що причини пропуску строку звернення до суду, на які посилається позивач, визнані неповажними, а позивач у встановлений десятиденний строк з дня отримання ухвали не виправив всі недоліки позовної заяви, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до суду та про повернення позовної заяви на підставі ч. 2 ст. 123, ч. 4 ст. 169 КАС України.

Відповідно до ч. 8 ст. 169 КАС України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 118, 120, ч. 2 ст. 123, п.п. 1, 9 ч. 4 ст. 169, ст.ст. 248, 294, 295, 297 КАС України, суддя

У Х В А Л И В

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до суду – відмовити.

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору – відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення – повернути позивачу.

Копію ухвали направити позивачу і роз`яснити, що згідно з ч. 8 ст. 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. 

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 299 цього Кодексу.   

Суддя                         А.О. Діденко