Жовтневий  районний суд міста Харкова  

  Справа № 2-3386/10  

РІШЕННЯ  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

       10  грудня  2010  року

            Суддя Жовтневого  районного   суду м. Харкова  Кицюк В.П., при секретарях  Редіної Ю.М.,  Кондратенко (  Матерновській)  Г.М. , розглянувши у відкритому судовому  засіданні в м. Харкові  цивільну  справу  за позовом  ОСОБА_1  до  Публічного акціонерного товариства  «КРЕДОБАНК»  в особі    Харківської  Філії  ПАТ « КРЕДОБАНК» про  визнання  дій  з  підвищення  кредитної  ставки незаконними,  підвищення  процентної  ставки недійсним,-

  ВСТАНОВИВ:  

             У травні 2010 року  ОСОБА_1  пред’явив позов до  Публічного акціонерного товариства  «КРЕДОБАНК»  в особі    Харківської  Філії  ПАТ

« КРЕДОБАНК», в якому ,  з урахуванням  уточнень  від 17 серпня 2010 року , просив   визнати неправомірними  дії  банку   з  підвищення  кредитної  ставки,  підвищення  процентної  ставки недійсним.

В обґрунтування  позовних вимог зазначив,  що  23 листопада 2006 року між ним та  Публічним  акціонерним  товариством  «КРЕДОБАНК»  в особі    Харківської  Філії  ПАТ « КРЕДОБАНК»  був укладений кредитний договір № Ф2035/11-06 (А010149) , у відповідності до умов якого банк  надав йому кредит  у розмірі 25 000 доларів  США на придбання житла  зі строком  повернення  до 01 листопада 2016 року  під 12%  річних.

В червні 2008 року  банк  письмово повідомив його  про збільшення  відсоткової ставки  за користування кредитом ,  при цьому будь-якого правового  обґрунтування  збільшення  відсоткової ставки за кредитом  не надав.    Вважає, що  збільшення  банком в односторонньому порядку   відсоткової  ставки  за кредитом суперечить  п. 8 укладеного договору, згідно якого  будь-які  зміни та доповнення  до цього  договору  вносяться  лише за згодою сторін,  шляхом укладення  додаткових   договорів,  та Закону України  « Про захист  прав споживачів».

В судовому засіданні  позивач та його представники  за письмовим дорученням  ОСОБА_2 та  ОСОБА_3  підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити  з підстав, викладених у позовній заяві та уточненнях  до неї.

Відповідач  в особі свого представника  Суховій Т.М.   просив  відмовити  у задоволенні позову за безпідставністю  позовних вимог,  надав письмові заперечення.  

Суд,  заслухавши пояснення сторін,  розглянувши подані ними документи і матеріали,  всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,  приходить до наступного  висновку.

Згідно ст. 11 ЦПК України, суд  розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до ч. 1 ст. 179 ЦПК України  предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.    Кожна сторона зобов’язана довести  ті обставини, на які вона посилається як на підставу  своїх вимог і заперечень,  крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. ( ст. 60 ЦПК  України).

Судовим розглядом встановлено, що  23 листопада 2006 року  між  ВАТ «  КРЕДОБАК» та  ОСОБА_1  був укладений  кредитний договір  № Ф2035/11-06 (А0101149), згідно умов якого  банк надав ОСОБА_1  кредит  в сумі 25 000, 00 доларів США   для  придбання  нерухомості на умовах сплати 12% річних зі строком повернення  до 01 листопада 2016 року.

Статтею  627  ЦК  України передбачено, що  відповідно  до ст. 6  цього  Кодексу сторони є вільними в укладенні  договору, виборі  контрагента  та визначенні умов договору з урахуванням   вимог цього  Кодексу, інших актів цивільного  законодавства, звичаїв  ділового  обороту, вимог  розумності та  справедливості.

Відповідно  до ст. 629 ЦК  України договір  є обов’язковим для  виконання сторонами.  

Згідно  з ч. 3 ст. 653  ЦПК  України  у разі зміни  договору  зобов’язання  змінюються  з моменту  досягнення  домовленості  про зміну договору , якщо інше не встановлено  договором чи  не  обумовлено  характером  його зміни.  

Пунктом 3.7  Кредитного  договору передбачено, що у разі  змін  законодавства України щодо здійснення  кредитування, облікової ставки НБУ, економічних умов Банк має право  самостійно змінити розмір  процентної ставки, за  кредитом попередивши про це письмово рекомендованим листом позичальника  протягом  7 днів з дати внесення  таких змін.  

Зазначене узгоджується  з положеннями,  статей 207, 640  ЦК  України, згідно яких якщо сторони   уклади  кредитний договір, в якому передбачили  умови  зміни ( підвищення)  процентної ставки, то вони мають  виконуватися,  а момент  досягнення  домовленості  вважається  таки, що настав. Тобто  спочатку  відбувається  зміна процентної ставки, а потів надсилається  повідомлення  про це.

З наданих суду матеріалів вбачається,   про підвищення  процентної  ставки  банк двічі  надсилав  ОСОБА_1 відповідні повідомлення  за вих. 2015 від  15 травня 2008 року  та вих. №4377 від 22  серпня 2008 року .

Що стосується  отримання  ОСОБА_1  цих повідомлення,  то сам  ОСОБА_1 в уточнені до позову   зазначив, що   «в червні  2008 року  банк повідомив мене письмово про збільшення відсоткової ставки за користування  кредитом» .  

Згідно з  п. 3.8  кредитного  договору  позичальник  зобов’язаний протягом 10 днів від дати  надіслання  банком  повідомлення  з’явитися  до   Банку  для укладення  додаткового  договору.    Пунктом  3.9  договору  передбачено, що  при незгоді  позичальника з пропозицією  Банку  на зміну  розміру процентної  ставки  та/або  нез’явлення  позичальника  до  Банку, в порядку та   в строк  встановлений п. 3.8 цього договору,  позичальник  зобов’язаний  в 10-денний  строк  з часу  надіслання  повідомлення  повністю  повернути  суму  кредиту  та сплатити  проценти, комісію за користування кредитом на день повернення.

ОСОБА_1, не погодившись зі збільшенням відсоткової ставки, умови   п. 3.8 кредитного  договору  не виконав.  

Зважаючи на викладене,  посилання  позивача на п. 8 договору суд вважає безпідставним. Окрім того,  зазначеним пунктом договору не   передбачено,  що вирішенню   питання про   зміну  процентної ставки має  передувати  оформлення сторонами  додаткової  угоди.  

Закон України «  Про захист прав споживачів»  від 12  травня  1991 року , на який  посилається  позивач як   на одну з правових підстав задоволення позовних вимог,   застосуванню не підлягає,  оскільки   між сторонами склалися  правовідносини  щодо виконання  умов  кредитного  договору,   а тому до спірних правовідносин  підлягає застосуванню  спеціальне  законодавство, що регулює  кредитні  правовідносини.

Що  стосується  правового обґрунтування  збільшення  процентної ставки, то з  заперечень  відповідача, не спростованих  позивачем, слідує, що  при  вирішені питання   про збільшення  процентної ставки Банк виходив з того,  що  з моменту  видачі кредиту  облікова ставка НБУ збільшилася з 8,5 річних до 12 річних  у 2009 році,   внаслідок чого збільшилася вартість  кредитних ресурсів  на 2%,  вартість  кредитів на міжбанківському ринку  протягом  року збільшилася з 7-10% до 30-40% відсотків, тобто настали умови прямо передбачені  п. 3.7 договору.

Зважаючи на викладене, а також враховуючи, що    рішення  банку щодо  підвищення   процентної ставки  мало місце  до  набрання  чинності  Закону  України « Про внесення  змін до  деяких законодавчих актів щодо  заборони банкам  змінювати  умови  договору  банківського кладу  та кредитного договору  в односторонньому  порядку», суд  не вбачає  підстав  для  задоволення  позовних вимог.

Керуючись  ст. ст. 11, 15, 60, 61, 179, 209-213 ЦПК  України,  ст.ст. 16, 629, 627, 653, 640, 207 ЦК  України,-

ВИРІШИВ:  

       ОСОБА_1    у задоволенні  позову  відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області шляхом подачі протягом 10 днів після проголошення рішення через суд першої  інстанції  апеляційної  скарги. Особи, які  приймали участь у розгляді справи,  але не були присутні  при проголошенні  рішення  можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів  зі дня отримання  його копії.

  Суддя  –