АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11 -257-2007 Головуючий у 1 -й інстанції: Мачула О.М.
Категорія: ст.307 ч.2 КК України Доповідач: Пустовар М.Л.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області
у складі:
головуючої Погорєлової Г.М.,
суддів Олещук Т.Л., Пустовара М.Л.,
за участю прокурора Осипенко О.М.,
захисника ОСОБА_1.,
5 квітня 2007 року розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляцією захисника ОСОБА_1. в інтересах засудженого ОСОБА_2. на вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 6 лютого 2007 року, яким:
- ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженець м. Миколаєва, громадянин України, не судимий відповідно до ст.89
КК України;
- засуджений за ч.2 ст.307 КК України на 5 років позбавлення волі з
конфіскацією 1/2 частини належного засудженому майна.
За вироком ОСОБА_2. визнано винним у тому, що 27 жовтня 2006 року, приблизно об 11 годині, він, знаходячись за місцем свого тимчасового проживання за адресою: АДРЕСА_1, придбав у невстановленої особи з метою подальшого незаконного збуту порошок із вмістом амфетаміну (метифенетілину) у кількості 1,701 грама, який є психотропною речовиною, та 14 пігулок із вмістом МДМА (3,4 метилендіоксіметамфетаміну), загальною вагою 0,0555 грама, що є особливо небезпечною психотропною речовиною, і зберігав їх за вказаною адресою.
З листопада 2006 року, о 14 год. 30 хв., він же за тією ж адресою незаконно збув громадянину під псевдонімом ОСОБА_3. 0,088 грама порошку з
2
амфетаміном (метифенетіліном) і 2 пігулки з МДМА (3,4 метилендіоксіметамфетаміном).
9 листопада 2006 року, приблизно о 15 годині, він же, знаходячи біля того ж будинку, незаконно збув громадянину під псевдонімом ОСОБА_4. 1,496 грама порошку з амфетаміном (метифенетіліном) і 7 пігулок з МДМА (3,4 метилендіоксіметамфетаміном).
Залишок порошку і пігулок був вилучений працівниками міліції при проведенні обшуку у будинку засудженого.
В апеляції захисник просить змінити вирок, обравши засудженому покарання, не пов'язане з позбавленням волі.
Посилається на те, що суд недостатньо врахував обставини, що пом'якшують покарання, та позитивні дані про особу ОСОБА_2., а саме: щире каяття, визнання вини, активне сприяння розкриттю злочину, відсутність судимості, позитивну характеристику за місцем проживання, склад сім'ї (утримує матір та неповнолітнього брата-студента, вагітну співмешканку), стан здоров'я (тривале захворювання у зв'язку з травмою ноги), вкрай важке матеріальне становище сім'ї.
Ці обставини, на думку апелянта, є достатніми для застосування до призначеного покарання положень ст.75 КК України.
Заслухавши доповідача, пояснення захисника на підтримку апеляції, думку прокурора про залишення вироку без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів визнає апеляцію такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.
Винність ОСОБА_2. у визнаному судом обвинуваченні за обставин, викладених у вироку, підтверджена дослідженими в судовому засіданні доказами. Встановленим фактичним обставинам справи судом першої інстанції надана належна оцінка. Дії засудженого правильно кваліфіковані за ч.2 ст.307 КК України.
У цій частині вирок ні апелянтом, ні іншими учасниками процесу не оспорюється.
Що стосується призначеного засудженому покарання, то воно визначене у межах санкції ч.2 ст.307 КК України, у відповідності з вимогами ст.ст. 65-67 КК України, з урахуванням суспільної небезпеки скоєного (тяжкий злочин), обставини, що пом'якшує покарання (щире каяття) та даних про особу засудженого (відсутності судимості, задовільної характеристики за місцем проживання, утримання вагітної співмешканки, стан здоров'я - тяжка травма ноги).
Тому рішення районного суду про необхідність обрання йому покарання у виді позбавлення волі та на визначений у вироку строк є достатньо вмотивованим.
3
Відносно доводів апелянта про необхідність врахування обставин, що пом'якшують покарання та характеристики особи засудженого, які, на думку апелянта, є підставами для застосування ст. 75 КК України, то вони є безпідставними, оскільки більшість із них враховані судом 1-ї інстанції при постановлены вироку і, зважаючи на них, судом ОСОБА_2. покарання у нижчій межі санкції кримінального закону.
Щодо доводів про утримання матері-пенсіонерки та неповнолітнього брата-студента, а також вчинення злочинів внаслідок тяжкого матеріального стану сім'ї засудженого, то ці обставини колегія суддів не визнає таким, що значно знижують суспільну небезпеку особи засудженого та наслідки вчиненого ним злочину.
Виходячи з наведеного, колегія суддів не вбачає підстав для пом'якшення ОСОБА_2. призначеного покарання.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів
Ухвалила:
Апеляцію захисника ОСОБА_1. залишити без задоволення, а вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 6 лютого 2007 року у відношенні засудженого ОСОБА_2 - без зміни.