ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01025,  м. Київ,  вул. Десятинна,  4/6

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

18.10.2007 р.                                                   14:45                                                  № 9/2  

    Товариства з обмеженою відповідальністю "Розчерк пера"      

до    Державної податкової інспекції в Оболонському районі м.Києва                 

про       визнання недійсним повідомлення - рішення № 0000342302/2 від 22.06.2007 р.

Суддя          Кротюк О.В.,

Секретар судового засідання: Рудик Т.О.

Представники:

Від позивача:           Коберник А.М. (довіреність б/н від 15ю08ю2007 р.)

Від відповідача:           Сизоненко С.В. (довіреність № 7984/9/10-02 від 11.09.2007 р.)

Обставини справи:

          Позивач звернувся до суду із позовом Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000342302/0 від 22.06.2007 р.

          Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва № 9/2 від 05.09.2007 р. відкрито провадження в адміністративній справі № 9/2 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Розчерк пера»до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000342302/2 від 22.06.2007 р., яким визначено суму податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінансових) з податку на додану вартість.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з 27.04.2007 р. по 03.05.2007 р. ДПІ у Оболонському районі міста Києва було проведено документальну невиїзну перевірку достовірності, повноти нарахування і сплати податку на додану вартість Товариством з обмеженою відповідальністю «Розчерк пера»при взаємовідносинах з Приватним підприємством «Трестекс». За результатами перевірки було встановлено порушення п.п. 7.4.5., п. 7.4., ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість за квітень 2004 року на суму 7 567, 32 гри., за травень 2004 року - на суму 21 403, 92 грн. позовні вимоги обґрунтовані ти, що 22.06.2007 р. державною податковою інспекцією у Оболонському районі міста Києва було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000342302/0, згідно якого визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем податок на додану вартість у сумі 43 456 грн. 86 коп. (сорок три тисячі чотириста п'ятдесят шість гривень вісімдесят шість копійок). Підставою для винесення податкового повідомлення-рішення № 0000342302/0 від стало рішення Святошинського районного суду міста Києва від 15.09.2005 р. по справі № 2-2958/05, яким визнано статут Приватного підприємства «Трестекс», зареєстрованого 30.09.2003 року за номером 12570 Святошинською районною у місті Києві державною адміністрацією та свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 36368075 від 11.11.2003 року, недійсними, відповідно, з моменту реєстрації статуту та з моменту внесення в реєстр платників податку на додану вартість.

Також позивач зазначає, що податкове повідомлення-рішення № 0000342302/0 від 22.06.2007 р. винесене із порушенням норм законодавства, тому є таким, що порушує права Позивача та повинно бути скасовано, оскільки оформлене з порушенням Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій,    затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 р. № 253, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 6.07.2001 р. за № 567/5758, яким передбачено, що до податкового повідомлення додається розрахунок податкового зобов'язання (штрафних (фінансових) санкцій).

Крім того, рекомендовані листи Відповідачем надсилалися на юридичну адресу позивача, хоча відомості про поштову адресу останнього знаходяться у відповідача.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що ДПІ у Оболонському районі м. Києва проведена документальна невиїздна перевірка достовірності, повноти нарахування і сплати податку на додану вартість ТОВ "Розчерк пера" при взаємовідносинах ПП " Трестекс" за період з 02.04.2004 р. по 04.05.200 4р. та складено акт від 17.05.2007 року за № 385-23-2-24087827. 03.05.2007 року ДПІ у Оболонському районі м. Києва направлено лист "Про ознайомлення та підписання акту" за № 28578/10/23-205 на юридичну адресу ТОВ " Розчерк пера".

Згідно до п. 4.9 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року № 327, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за N 925/11205 у разі неявки посадових осіб суб'єкта господарювання до органу державної податкової служби для ознайомлення та підписання акта невиїзної документальної перевірки у строки,, визначені у пункті 4.2 цього розділу, складається акт щодо неявки посадових осіб суб'єкта господарювання до органу державної податкової служби.

У разі неможливості вручення для ознайомлення та підписання акта планової чи позапланової виїзної перевірок у строки, визначені у пункті 4.2 цього розділу, у зв'язку з відсутністю посадових осіб суб'єкта господарювання за його місцезнаходженням, службовими особами органу державної податкової служби складається акт довільної форми, що засвідчує факт такої відсутності, який підписується не менш як трьома службовими особами та в день його складання реєструється в єдиному спеціальному журналі органу державної податкової служби. В зв’язку з неявкою посадових осіб до ДПІ для ознайомлення та підписання акту перевірки було складено акт від 16.05.2007р. № 176 " Про неявку посадових осіб ТОВ " Розчерк пера". 16.07.2007 року ДПІ складено акт про неможливість вручення ТОВ " Розчерк пера" податкового повідомлення - рішення за № 0000342302/0 від 22.06.2007 року. Оскаржуване податкове повідомлення-рішення було розміщено на дошці податкових оголошень ( повідомлень ) 16.07.007р.

п.п. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників

податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли податковий орган  або пошта не може вручити платнику податків  податкове  повідомлення  або податкові вимоги у зв'язку з незнаходженням посадових осіб, їх відмовою прийняти податкове повідомлення або податкову вимогу, незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, податковий орган розміщує податкове  повідомлення або податкові вимоги на дошці податкових оголошень, встановленій на вільному для огляду місці біля входу до приміщення податкового органу. При цьому день розміщення такої податкової вимоги вважається днем її вручення відповідно абз.  6 ст. 1 Закону України від 15.05.2003р. № 755 -IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" до місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (далі - виконавчий орган).

          Відповідач зазначає, що за рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 15.09.2005р. ПП " Тестекс" не мало права на складання податкових накладних, тому Позивач в порушення вимог пп. 7.4.5 п.п. 7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" неправомірно включив до складу податкового кредиту податок на додану вартість в загальному розмірі 28 971,24 грн.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив, що відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, регулюються Конституцією України, Законом «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців»(далі –«Закон про державну реєстрацію») та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.

Частиною першою статі 3 Закону про державну реєстрацію встановлено,  що дія цього закону поширюється на державну реєстрацію всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, а також фізичних осіб - підприємців.

Статтею 4 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців»визначено, що державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців –є засвідченням факту створення або припинення юридичної особи, засвідченням факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

У відповідності до ст. 16 Закону про державну реєстрацію, Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

У відповідності до частини 5 та 6 статті 25 Закону про державну реєстрацію  Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи повинно бути оформлено і видано (надіслано рекомендованим листом за описом вкладення) засновнику або уповноваженій ним особі державним реєстратором не пізніше наступного робочого дня з дати державної реєстрації юридичної особи. Разом із свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи засновнику або уповноваженій ним особі видається (надсилається рекомендованим листом) один примірник оригіналу установчих документів з відміткою державного реєстратора про проведення державної реєстрації юридичної особи. Дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації юридичної особи є датою державної реєстрації юридичної особи.

Статтею 22 Закону про державну реєстрацію визначено, що інформація про проведення державної реєстрації юридичної особи, про постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, якщо таке рішення не пов'язане з банкрутством юридичної особи, про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи, підлягає обов'язковому опублікуванню в спеціалізованому друкованому засобі масової інформації.

Статтею 18 Закону про державну реєстрацію визначено статус відомостей Єдиного державного реєстру, у відповідності до якої:

- Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

- Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Частиною 4 статті 87 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) встановлено, що юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.

Частиною 4 статті 91 ЦКУ передбачено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.  Юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

У відповідності до статті 204 ЦКУ правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 215 ЦКУ встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу. При цьому ЦКУ визначається, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Законом України «Про податок на додану вартість»визначено як поставка товарів, так і поставка послуг –це операції які здійснюються на підставі договорів.

Податкові зобов’язання з податку на додану вартість виникають з поставки товарів (робіт, послуг) в термін протягом якого відбувається будь-яка з подій визначена Законом «Про податок на додану вартість»(далі –«Закон про ПДВ»).

Підпунктом 7.2.3. Закону про ПДВ встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому Законом про ПДВ.

У відповідності до п 7.2.6. Закону про ПДВ податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпункт 7.4.5. визначає, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями

Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про те, позивач укладав відповідну угоду з юридичною особою яка мала цивільну право-, та дієздатність на підтвердження чого позивачу було надано статутні документи з відміткою держаного реєстратора про проведення державної реєстрації юридичної особи та свідоцтво про державну реєстрацію ПП «Трестекс». Будь-яких публікувань в період часу з 02.04.2004 по 04.05.2004 про постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи ПП «Трестекс» не було. Відповідне судове рішення за позовом відповідача від 27.05.2005 року  про визнання недійсним статуту ПП «Трестекс»було винесено Святошинським районним судом м. Києва  15 вересня 2005 року.

Укладаючи відповідні правочини з ПП «Трестекс», на підставі зареєстрованих статутних документів та свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість приватного підприємства «Трестекс»№36368076 від 11.11.2003 року, позивач користувався достовірними відомостями про правовий статус, та правосуб’єктність ПП «Трестекс».

На час укладання відповідних угод ПП «Трестекс»було зареєстроване як платник податку на додану вартість, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №36368076 від 11.11.2003 року.

На підставі укладених угод, свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №36368076 від 11.11.2003 року ПП «Трестекс»надало позивачу відповідні податкові накладні № 99 від 02.04.2004, №113 від 26.04.2004р., №121 від 04.05.2004р.

Відповідачем не заявлено про недійсність відповідних податкових накладних ПП «Трестекс».

Правочини, на виконання податкових зобов’язань з яких позивачу видано ПП «Трестекс»відповідні податкові накладні, судом не були визнані недійсними.

При цьому підставою для визнання недійсним правочину може бути недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦКУ. Крім того, недійсність правочину не пов’язується як Цивільним кодексом України так і іншими законами України з фактом припиненням юридичної особи за будь-яких форм і підстав такого припинення.

Враховуючи вищезазначене, а також підпункти 7.2.3., 7.2.6, 7.4.5. Закону про ПДВ,  суд вважає, що позивачем було правомірно віднесено до податкового кредиту відображені суми в податкових накладних № 99 від 02.04.2004, №113 від 26.04.2004р., №121 від 04.05.2004р., які зазначені у відповідному акті перевірки №385-23-2-24087827 від 17.05.2007 року, складеному відповідачем.

Крім того, підпунктом 15.1.1. статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»встановлено, що податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Граничний строк подачі податкової декларації позивача за квітень 2004 року –це 20 травня 2004 року, а за травень 2004 року –21 червня, так як 20 червня 2004 року припадає на неділю. Розраховуючи строк давності за декларацією за травень місяць 2004 року починаючи з наступного дня за останнім строком подання відповідної декларації яким є 21 червня 2004 року по дату  формування податкового повідомлення-рішення № 0000342302/0 від 22 червня 2007 року, видно, що строк давності становить 1096 днів. Тобто останнім днем можливого самостійного визначення відповідачем податкового зобов’язання позивача є 21 червня 2007 року.

Таким чином, нараховуючи податкове зобов’язання шляхом формування відповідного податкового повідомлення рішення №0000342302/0 від 22 червня 2007 року відповідач порушив вимоги підпункту 15.1.1. статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд також бере до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9)  з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10)  своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.  2 ст. 71  КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Доказів, які б спростовували доводи позивача відповідач суду не надав.

Згідно з ч.  2 ст. 71  КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності    суб'єкта   владних   повноважень обов'язок   щодо доказування правомірності свого рішення, дії  чи  бездіяльності покладається  на    відповідача,    якщо    він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Таким чином, судові витрати позивача підлягають відшкодуванню йому з Державного бюджету України в розмірі 3,40 грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 9, 69-71, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позовні  вимоги задовольнити повністю.

2.          Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва № 0000342302/0 від 22 червня 2007 року.

3.          Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Розчерк пера»витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 (три) грн. 40 (сорок) коп.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.  ст.  185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                                                    О.В.Кротюк

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі – 23.10.2007 р.