Справа №2- 1075/2007

                           Р І Ш Е Н Н Я

                          ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

     3 жовтня 2007р.

     Заводський районний суд м.Миколаєва у складі головуючого судді Павлової Ж.П., секретаря Іваненко Г.В., адвоката ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні м.Миколаєва цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на ½ частину квартири та вселення,

                         В С Т А Н О В И В

      В січні 2007 р. ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання за нею права власності на ½ частини квартири АДРЕСА_1, як на частку в спільному майні подружжя.

      В заяві позивач посилалась на те , що вона знаходилась в зареєстрованому шлюбі з відповідачем, в період якого вони разом придбали квартиру АДРЕСА_1.

У зв*язку з тим, що сімейні відносини  з відповідачем погіршились, між ними відбуваються конфлікти просила визнати за нею право власності на ½ частину квартири  як на частку в спільному майні подружжя.

      В судовому засіданні позивач та його представник позовні  вимоги підтримали та доповнили. Просили також вселити позивачку та  неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 в спірну квартиру, оскільки відповідач чинить перешкоди в користуванні спірною квартирою.

      Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав. Посилаючись на те , що спірна квартира була придбана ним в період , коли вони з позивачкою спільно не проживали, та за його особисті кошти, просив відмовити в задоволенні позову.

      Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи суд приходить до наступного.

      В судовому засіданні встановлено , що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 знаходились в зареєстрованому шлюбі з 02.09.2000 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 в них народився син, ОСОБА_4.

В період шлюбу , 12.11.2003 року сторони спільно придбали  квартиру АДРЕСА_1 та зареєстрували її на відповідача , ОСОБА_3

Рішенням Заводського районного суду  від 21 вересня 2007р.  шлюб між ними було розірвано.

      Як встановлено в судовому засіданні , дійсно, відповідач  в період з 28.07.2002р. по 21.07.2003р. проходив службу у військовій частині А0555 Міністерства Оборони та перебував у складі миротворчого контингенту місії ООН у Сьерра-Леоні (Африка) та йому було нараховано за вказаний період грошове забезпечення  в сумі еквівалентній 6924,47 доларів США, що підтверджується довідкою №21 від 18.07.2003р.

      Відповідно до вимог ч.2 ст. 61 СК України заробітна плата та інші доходи, які одержані одним із подружжям є об*єктом  права  спільної сумісної власності. У зв*язку з чим суд вважає, що квартира АДРЕСА_1 придбана ОСОБА_3 за спільні кошти подружжя.

      Згідно ст.60 Сімейного Кодексу України, майно, придбане подружжям в період шлюбу належить їм на праві спільної сумісної власності. 

     Згідно вимог ст. 69 та ст. 70 Сімейного Кодексу України , в разі поділу майна, що належить подружжю на праві спільної сумісної власності частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю.

     Тобто, суд вважає можливим розділити майно між позивачем та відповідачем по ½ частині за кожним.

     Доводи відповідача про те ,що в період придбання  спірної квартири він разом  з позивачкою спільно не проживали, суд не може прийняти до уваги, оскільки вони спростовуються поясненнями в судовому засіданні  свідків  ОСОБА_5, ОСОБА_6, які пояснили, що як до від*їзду відповідача до Африки , так і після його повернення сторони проживали разом, вели спільне господарство,підтримували сімейні стосунки, разом придбали спірну квартиру та проживали в ній.

А також вищевказане підтверджується довідкою  від 21.06.2002р. про те, що ОСОБА_2 давала свою згоду на проходження чоловіком ОСОБА_3 військової служби за кордоном.

     Показання свідка ОСОБА_7 суд не може прийняти до уваги, оскільки про стосунки між подружжям ОСОБА_2 вона знала лише зі слів ОСОБА_8, рідної сестри  відповідача, яка є заінтересованою особою, тому і її пояснення у суді суд також не приймає до уваги.

    Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_3 чинить перешкоди в користуванні позивачкою спірною квартирою, що підтверджується постановою про відмову в порушенні кримінальної справи  по заяві ОСОБА_2 до Заводського РВ ММУ України в Миколаївській області від 03.07.2007р., а також поясненнями в судовому засіданні як позивача так і відповідача. Тому,суд вважає , що на підставі положення ст. 150 ЖК України  ОСОБА_2 та її неповнолітній син ОСОБА_4 підлягають вселенню у спірну квартиру. 

     Керуючись ст.ст.10,60,212-215 ЦПК України , суд

                           В И Р І Ш И В

     Позов задовольнити.

     Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.

     Вселити ОСОБА_2 Людмилу Миколаївну та неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в АДРЕСА_1.

     Рішення вступає в законну силу через 10 днів з дня його проголошення.

     На рішення може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду в порядку , визначеному ст.294,295 ЦПК України.

 СУДДЯ                                         Ж.П.ПАВЛОВА