Справа №11-665, 2010 року Головуюча в 1-й інстанції Логінова С.М.
Категорія :ст.286 ч.1 КК України Доповідач Цугель І.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 жовтня 2010 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Хмельницької області у складі:
головуючого – судді Бережного С.Д.
суддів Цугеля І.М., Козачка С.В.
з участю прокурора Бантюка І.М.
адвоката ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальну справу за апеляціями прокурора, що приймав участь в розгляді справи судом першої інстанції, потерпілого ОСОБА_2 на вирок Хмельницького міськрайонного суду від 26 серпня 2010 року.
Цим вироком
ОСОБА_3 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, громадянина України, українця, освіта середня, не працюючого, неодруженого, проживаючого по АДРЕСА_1, раніше не судимого,
засуджено за ст.286 ч.1 КК України на 2 роки обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 1 рік.
На підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням , встановлено іспитовий строк на 1 рік.
Відповідно до ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_3 обов’язки не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти її про зміну місця проживання, періодично з’являтись до неї для реєстрації.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу залишено попередню - підписку про невиїзд.
Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 300 грн. та 1500 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди.
В решті цивільного позову відмовлено.
Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Хмельницькій області судові витрати за проведення автотехнічної експертизи у сумі 282 грн. 36 коп.
Долю речових доказів вирішено відповідно до вимог ст.81 КПК України.
За вироком суду першої інстанції, 15.07.2009 року біля 9 год. 30 хв., у стані алкогольного сп’яніння керуючи автомобілем ВАЗ 210700-20, держномер НОМЕР_1, рухаючись по вул. М. Рибалка м. Хмельницького зі сторони проспекту Миру у напрямку вул. П. Мирного, ігноруючи червоний сигнал світлофора, ОСОБА_3 виїхав на перехрестя вулиць М. Рибалка та Озерної, де допустив зіткнення із автомобілем „Пежо Партнер”, держномер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2, який виконував маневр лівого повороту з вул. Озерної на вул. М.Рибалка для подальшого руху у напрямку проспекту Миру, рухаючись через вище вказане перехрестя на зелений сигнал світлофора.
Внаслідок зіткнення відповідно до висновку експерта № 2452 від 26.10.2009 року ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження у вигляді набряку і крововиливу м’яких тканин лівої скроневої ділянки голови, струсу головного мозку, набряку і крововиливу променево-зап’ястного суглобу і правої кисті з пошкодженням зв’язкового апарату суглобу, накопичення в порожнині суглобу крові та перелому головчастої кістки правого променево-запястного суглобу, які за своїм характером є тілесними ушкодженнями середнього ступеня важкості.
ОСОБА_3 порушив вимоги п.п. 1.3, 1.5 ( ч.1 ), 2.3(б), 2.9 (а), 8.7.3 (е), 16.1 (ч. 1 ), 16.3 „Правил дорожнього руху” України, які перебувають в прямому причинному зв’язку з ДТП та наслідками, що настали в результаті останньої.
В своїй апеляції, як вбачається з її змісту, потерпілий та цивільний позивач ОСОБА_2 просить вирок суду скасувати через м’якість призначеного покарання, оскільки вважає, що застосування ст. 75 КК України до ОСОБА_3 є незаконним та не відповідає тяжкості злочину та особі засудженого.
Просить призначити максимальне покарання, передбачене ст. 286 ч. 1 КК України.
Внаслідок зіткнення автомобілів він отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, зазнав фізичного болю та страждань у зв’язку з ушкодженням його здоров’я, неодноразово звертався за допомогою до медичних закладів. Крім того, вимушений був витрачати свій особистий та робочий час на відвідування слідчого, звертатися за юридичною допомогою, ходити у судові засідання, що порушувало його життєві плани, нормальний ритм життя.
Окрім того, вказаним злочином йому заподіяно матеріальної шкоди на загальну суму 23 000 грн. в зв’язку з пошкодженням його автомобіля.
Вказане суд першої інстанції належним чином не взяв до уваги, незаконно відмовив в цивільному позові в цій частині, хоча фактично не розглядав його в судовому засіданні. А тому просить в повному об’ємі задоволити його цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
В своїй апеляції прокурор просить вирок суду скасувати та постановити новий вирок у зв’язку із невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину і особі засудженого, у зв’язку м’якістю призначеного покарання, оскільки ОСОБА_3 вчинив злочин в стані алкогольного сп’яніння, вину у скоєному не визнав, заподіяну злочином шкоду не відшкодував, по місцю проживання характеризується негативно.
Просить визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, і призначити покарання за ч. 1 ст. 286 КК України у вигляді 3 років обмеження волі , з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від основного покарання з іспитовим строком на 3 роки та покласти на нього обов’язки, передбачені ст. 76 КК України, не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально – виконавчої інспекції, повідомляти її про зміну місця проживання, роботи та навчання, періодично з’являтись до неї для реєстрації.
Заслухавши доповідача, прокурора та потерпілого, які підтримали свої апеляції, вислухавши засудженого та його захисника, які проти їх задоволення, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що вони підлягають до задоволення частково, а вирок суду підлягає скасуванню, справа направленню на новий судовий розгляд в суд першої інстанції, оскільки при розгляді справи в суді були допущені такі істотні порушення кримінально-процесуального закону, які перешкодили суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок.
З матеріалів справи вбачається, що на рентгенограмі від 15.07.2009 року в двох проекціях правого променево-зап’ясного суглобу потерпілого ОСОБА_2 лікарем судово-медичним експертом Дунаєвським С.В. не виявлено чіткої видимої кісткової патології.
Згідно „Травмкарти потерпілого ОСОБА_2”, виданої травмпунктом Хмельницької міської лікарні 15.07.2009 року, на вище вказаній рентгенограмі ліній перелому не виявлено.
Згідно медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_2, 24.07.2009 року він оглядався лікарем-травматологом ЛКК, перелому в вище зазначеному суглобі виявлено не було.
Лише 03.08.2009 року під запитанням було постановлено діагноз: „Перелом головчастої кістки правого зап’ястку?”
Згідно консультативного висновку лікаря-рентгенолога рентген-діагностичного відділення Хмельницької обласної лікарні Кіницької А.Я. від 04.08.2009 року, на рентгенограмі правого променево-зап’ясного суглобу ОСОБА_2 від 15.07.2009 року та на контрольній рентгенограмі даного суглобу Хмельницької міської лікарні від 04.08.2009 року визначено перелом головчастої кістки правого зап’ястку без зміщення уламків.
Вказані обставини об’єктивно підтверджуються даними акту судово-медичного дослідження № 1541 від 16.07.– 14.08.2009 року та висновку судово-медичної експертизи № 2452 від 26.10.2009 року.
В зв’язку з тим, що лікарем судово-медичним експертом, лікарями травматологами травмпункту Хмельницької міської лікарні та лікарсько-консультативної комісії вище вказаний перелом головчастої кістки правого зап’ястку на рентгенограмі останнього від 15.07.2009 року виявлений не був, а був виявлений лише лікарем – рентгенологом Кіницькою А.Я., на досудовому слідстві та під час судового розгляду ОСОБА_3 та його захисник заявляли неодноразові клопотання про допит вище вказаних лікарів-травматологів та Кіницької А.Я., про призначення та проведення по справі повторної комплексної судово-медичної експертизи з залученням лікарів –травматологів та рентгенологів по рентгенограмах від 15.07.2009 року та від 04.08.2009 року, оскільки ОСОБА_3 заперечує, що в дорожньо-транспортній пригоді за його участю та участю ОСОБА_2, останній отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження, що спричинили тривалий розлад здоров’я.
Не дивлячись на те, що з’ясування даних обставин має суттєве значення для встановлення об’єктивної істини, впливає на наявність чи відсутність в діях ОСОБА_3 складу злочину, передбаченого ст. 286 КК України, досудовим слідством клопотання останнього безпідставно, необгрунтовано відхилялись.
Судом ці заявлені клопотання взагалі не розглядались, не обговорювались і не вирішувались, що об’єктивно підтверджується даними протоколів судових засідань.
Таким чином, судом першої інстанції грубо порушено права ОСОБА_3 на захист, що є неприпустимим.
Даний недолік слід усунути при новому судовому розгляді шляхом допиту вище зазначених спеціалістів, шляхом проведення відповідних експертиз.
Потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні апеляційного суду повідомив, що рентгенограми від 15.07.2009 року та від 04.08.2009 року перебувають у нього на зберіганні, а тому перешкод в проведенні експертиз не існує.
Крім того, судом першої інстанції грубо порушено законні права та інтереси потерпілого ОСОБА_2
До початку судового слідства ним заявлено цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином, зокрема про стягнення з ОСОБА_3 23 000 грн. на відновлювальний ремонт автомобіля потерпілого.
Не досліджуючи докази на підтвердження цивільного позову в цій частині, не обговорюючи його, суд безпідставно відмовив в його задоволенні, тим самим позбавив потерпілого ОСОБА_2 можливості захистити свої законні права та інтереси в майбутньому хоча би в порядку цивільного судочинства.
Вказане об’єктивно підтверджується даними цивільного позову, протоколів судових засідань, мотивувальної та резолютивної частини вироку.
Слід зазначити, що при призначенні ОСОБА_3 покарання, суд першої інстанції неправомірно застосував ст. 75 КК України до його додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, оскільки це не передбачено вказаним законом.
В разі доведеності вини ОСОБА_3 в пред’явленому обвинуваченні в повному об’ємі, при новому судовому розгляді слід врахувати, що призначене покарання за даним вироком колегія суддів вважає м’яким, як і замалою суму морального відшкодування.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 365, 366, 370, 374 КПК України, колегія суддів судової палати ,-
ухвалила:
Апеляції потерпілого ОСОБА_4 та прокурора задоволити частково.
Вирок Хмельницького міськрайонного суду від 26 серпня 2010 року стосовно ОСОБА_3 скасувати, справу направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі.
Головуючий – суддя
Судді: