Справа №11-131,2010 року Головуючий в 1-й інстанції Антонюк В.В.
Категорія ст.ст. 364ч.1, 366 ч.1 КК України Доповідач Козачок С.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 березня 2010 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Хмельницької області у складі:
головуючого – судді Козачка С.В.
суддів Бойко Л.В., Латюка П.Я.
з участю прокурора Марцинкевича С.А.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому кримінальну справу за апеляціями засудженої ОСОБА_1, прокурора, який приймав участь в її розгляді на вирок Ізяславського районного суду від 28 грудня 2009 року.
Цим вироком ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку та жительку АДРЕСА_1 українку, громадянку України, освіта вища, не одружену, маючу на утриманні одну неповнолітню дитину, працюючу Двірецьким сільським головою, раніше не судиму;
засуджено за:
- ч.1 ст. 364 КК України на 2 роки обмеження волі, з позбавленням права займати посади пов’язані з організаційно – розпорядчими функціями строком на 2 роки;
- ч.1 ст. 366 КК України на 1 рік обмеження волі, з позбавленням права займати посади пов’язані з організаційно – розпорядчими функціями строком на 2 роки.
На підставі ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань остаточно призначено покарання 2 роки обмеження волі з позбавленням права займати посади пов’язані з організаційно – розпорядчими функціями строком на 2 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання з іспитовим строком на 2 роки.
Згідно із вимогами ст. 76 КК України ОСОБА_1 зобов’язано не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально – виконавчої системи та повідомляти цей орган про зміну місці проживання.
Запобіжний захід – підписка про невиїзд.
Долю речових доказів вирішено відповідно до ст.81 КПК України.
За вироком суду, ОСОБА_1 обіймаючи посаду Двірецького сільського голови, в червні 2008 року звернулась до своєї знайомої ОСОБА_2, яка працювала продавцем у фізичної особи – підприємця ОСОБА_3 з проханням оформлення кредиту на її ім’я в кредитній спілці „Альянс Україна”. При цьому, згідно усної домовленості ОСОБА_2 мала віддати отримані в кредитній спілці гроші для ОСОБА_1, яка взяла на себе обов’язок погашення вказаного кредиту. Після отримання усної згоди від ОСОБА_2, ОСОБА_1, як сільський голова, зобов’язалась оформити всі необхідні для отримання кредиту документи. Для цього, вона придбала бланк трудової книжки ПР № 197443, яку заповнила на ім’я ОСОБА_2 та виконала в ній записи, що ОСОБА_2 21.07.1993 року прийнята на посаду касира Двірецької сільської ради, 10.05.2006 року звільнена з посади касира в зв’язку із переходом на іншу роботу. 11.05.2006 року прийнята на посаду землевпорядника Двірецької сільської ради, що не відповідало дійсності. Всі записи в трудовій книжці ОСОБА_1 засвідчила відтисками гербової печатки Двірецької сільської ради, власним підписом та розписалась від імені попереднього сільського голови Гудзь В.В.
Крім того, ОСОБА_1 власноручно написала довідку на ім’я ОСОБА_2, в якій вказала, що та працює землевпорядником Двірецької сільської ради з 11.05.2006 року і її заробітна плата складала в грудні 2007 року та січні 2008 року – 1100 грн., в лютому – травні 2008 року – 1400 грн. Вказану довідку ОСОБА_1 підписала від свого імені, власноручно розписалась в ній від імені головного бухгалтера сільської ради ОСОБА_6, завірила довідку відтиском гербової печатки та кутового штампу Двірецької сільської ради, поставивши на відтиску штампу дату 23 червня 2008 року та номер 484.
Про написання вказаних документів ОСОБА_1 не повідомила ОСОБА_2 однак, запевнивши ту у власній обізнаності щодо пакету необхідних для оформлення кредиту документів, пообіцяла їй особисто подати до кредитної спілки всі необхідні документи.
Після цього, 24 червня 2008 року ОСОБА_1 разом із ОСОБА_2 звернулась до Ізяславського відділення кредитної спілки „ОСОБА_4 Україна”, керівник якої знала її як сільського голову, представила її як особу, яка має бажання оформити кредит та подала пакет документів, необхідних для оформлення кредиту, завіривши в усній формі достовірність вказаної в документах інформації, що стало підставою для видачі ОСОБА_2 кредиту в розмірі 4800 грн.
Аналогічним чином ОСОБА_1 склала завідомо неправдиву довідку №438 від 04.09.2008 року на ім’я своєї матері ОСОБА_7, в якій вказала, що вона працює прибиральницею сільської ради та внесла відповідний запис в її дійсну трудову книжку, що стало підставою для видачі ОСОБА_7 кредиту в розмірі 2800 грн., а також склала завідомо неправдиву довідку №526 від 09.10.2008 року в якій вказала, що ОСОБА_4 працює бібліотекарем сільської ради та внесла відповідні неправдиві дані в придбаний бланк трудової книжки, яку заповнила на ім’я ОСОБА_4, що стало підставою для видачі кредиту в розмірі 4700 грн.
В апеляційній скарзі засуджена ОСОБА_1 просить вирок суду скасувати, а справу закрити із – за відсутності в її діях складу злочину.
В апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду скасувати у зв’язку із невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особи засудженої.
При розгляді справи в апеляційній інстанції не був проти застосування амністії.
В запереченні на апеляційну скаргу прокурора, який приймав участь в її розгляді, засуджена ОСОБА_1 посилається на те, що ця апеляція є необґрунтованою. Зазначає, що в судовому засіданні вона вину визнала повністю, сприяла судовому слідству, розкаялась.
В суд апеляційної інстанції подала заяву у якій просила застосувати до неї Закон України „Про амністію” від 12.12.2008 року.
Заслухавши доповідь судді, міркування прокурора про скасування вироку, заяву засудженої про застосування до неї акту амністії, перевіривши матеріали справи, колегія суддів частково задовольняє апеляції прокурора і засудженої.
Із матеріалів справи вбачається, що кримінальна справа щодо ОСОБА_1 порушена за ст.ст. 364 ч.1, 366 ч.1 КК України 12 серпня 2009 року, за злочини вчинені нею у червні, вересні, жовтні 2008 року, тобто до дня набрання чинності Законом України „Про амністію” від 12.12.2008 року.
Згідно із п. „в” ст. 1 Закону України „Про амністію” підлягають звільненню від покарання особи не позбавлені батьківських прав, що мають дітей віком до 18 років.
ОСОБА_1 вчинила злочин до набрання чинності Законом України „Про амністію” від. 12.12.2008 року, має на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3 дала згоду на застосування до неї акта амністії.
Перешкод у застосуванні до неї амністії колегія суддів не вбачає.
Відповідно до вимог ст. 376 КПК України апеляційний суд встановивши обставини передбачені п. 4 ст. 6 цього Кодексу, скасовує обвинувачений вирок чи постанову і закриває справу.
Тому із врахуванням вимог ч.1 п.4 ст. 6 ст. 376 КПК України, колегія суддів дійшла висновку про те, що вирок місцевого суду необхідно скасувати, а справу відносно ОСОБА_1 закрити звільнивши її від кримінальної відповідальності.
Керуючись ст.ст. 365, 366, 76 КПК України, колегія суддів, -
У х в а л и л а :
Апеляції прокурора, засудженої задоволити частково.
Вирок Ізяславського районного суду від 28 грудня 2009 року стосовно ОСОБА_1 скасувати, справу закрити на підставі ст. 6 п. 4 КПК України звільнивши її від кримінальної відповідальності згідно із п. „в” ст. 1 Закону України „Про амністію” від 12.12.2008 року.
Запобіжний захід підписку про невиїзд скасувати.
Головуючий - суддя
Судді