Рішення  

іменем України  

КОПІЯ  

Справа №2-1229/10   2010 рік  

  16 грудня 2010 року     м.Володимир-Волинський  

  Володимир-Волинський міський суд Волинської області в складі:  

  головуючого: судді Лященка О.В.  

при секретарі: Шафатинській О.В.  

з участю позивача: ОСОБА_1  

відповідача: ОСОБА_2  

  розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Володимир-Волинський цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,-  

  встановив:  

  ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.  

  В позовній заяві покликається на ту обставину, що між ним та відповідачкою ОСОБА_2 17 квітня 2010 року було укладено договір позики грошей, за яким він надав їй у позику 14 128 грн. та які остання зобов»язалась повернути до 01 липня 2010 року. На підтвердження даного зобов»язання відповідачка по справі в день укладення між ними договору позики власноручно написала письмову розписку.  Свої зобов»язання за даним договором відповідачка виконала частково, сплативши йому лише 200 грн.  

Таким чином, невиплаченою залишилась сума коштів у розмірі 13 928 грн., яку відповідач відмовляється виплачувати в добровільному порядку. Просить стягнути з неї в його користь борг в сумі 13 928 грн.  

В судовому засіданні під час розгляду справи позивач ОСОБА_1 позов підтримав, просить його задовільнити з викладених у позовній заяві підстав. Додатково суду пояснив, що відповідачка раніше працювала у нього і кошти попросила на термінове лікування батька, але згодом звільнилась з роботи. Борг не повернула, лише сплатила на рахунок його  дружини  200 грн.  

Відповідачка ОСОБА_2 позов не визнала, суду пояснила, що працювала у позивача в його магазині продавцем. Оскільки в магазині постійно виникала нестача товаро-матеріальних цінностей, то попередньо домовившись із своєю напарницею, всю цю суму в розмірі 14 128 грн. вона зобов»язалась повернути сама особисто, про що написала власноручно розписку, але зазначила суму нестачі як позику. Дійсно нею було повернуто на рахунок дружини позивача 200 грн. як погашення цієї суми. Ствердила, що не має можливості сплатити таку суму.  

Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.  

Згідно ст. 1046 ЦК України, за  договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти  або  інші речі,  визначені  родовими ознаками,  а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму  позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики  є  укладеним  з  моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.  

Згідно ст.1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій  формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.  

    Згідно ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув  суму  позики,  він зобов'язаний  сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.  

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.  

Як пояснив позивач по справі, відповідачка була його найманим працівником і на її прохання про необхідність позики значної суми коштів на лікування батька, 17 квітня 2010 року він позичив їй кошти в сумі 14 128 грн., які відповідачка зобов»язалась повернути до 01 липня 2010 року.  Факт позики коштів на вказану суму стверджується розпискою, написання якої відповідачкою не оспорюється.  

Посилання відповідачки ОСОБА_2 на написання даної розписки внаслідок нестачі у магазині, не знайшло свого підтвердження в суді, оскільки  в підтвердження цієї обставини не було подано жодних доказів.  

Як вбачається із змісту розписки, відповідачка взяла на себе зобов»язання повернути позичені кошти в строк до 01 липня 2010 року.  

Відповідачка не заперечила тієї обставини, що не змогла повернути позичену суму коштів у вказаний строк, сплативши при цьому на рахунок дружини позивача лише 200 грн. Дана обставина стверджується також банківською квитанцією.  

Належних доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідачка суду не подала.  

За таких обставин справи суд приходить до висновку про доведеність, обгрунтованість та підставність позовних вимог, а тому задовільняє позов повністю.  

У відповідності до вимог ст.88 ЦПК України, судові витрати суд покладає на відповідача.  

На підставі ст.ст.625, 1046, 1047, 1050 ЦК України, керуючись ст.ст.10,  60, 88, 214, 215 ЦПК України, суд –  

вирішив:  

Позов задовільнити повністю.  

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 13 928 грн. боргу за договором позики, витрати по сплаті судового збору в сумі 139 грн. 28 коп. та витрати по сплаті з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн., а всього стягнути в його користь 14 187 грн. 28 коп.  

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області шляхом подачі апеляційної скарги, яка подається на протязі 10 днів з дня його проголошення.  

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги.  

  Головуючий:                        / підпис /                                О.В.Лященко  

  З оригіналом вірно:  

  Суддя Володимир-Волинського міського суду               О.В.Лященко