Справа № 2-а-2574\10  

ПОСТАНОВА  

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ  

  01 грудня 2010 року Приморський  районний суд м. Одеси, в складі:  

головуючого судді – Науменко А.В.  

при секретарі          – Коваленко Д.А.  

розглянувши у порядку письмового провадження, в залі суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про визнання бездіяльності незаконною, зобов’язання здійснення перерахунку та виплати державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення дитиною трирічного віку, -  

ВСТАНОВИВ  

ОСОБА_1 27.10.2010 року   звернулася до суду із зазначеним позовом посилаючись на те, що вона у зв'язку з народженням дитини відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» (далі за текстом Закон) перебуває на обліку у відповідача. Відповідачем, як органом, що призначає і здійснює виплату державної допомоги сім'ям з дітьми, відповідно до  Закону була призначена допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. В обґрунтування вимог позивач посилається на те, що згідно із ст.43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»  допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі не меншому  встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, але відповідач не в повному обсязі здійснював виплату допомоги, а тому просила визнати протиправними дії та зобов’язати Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради (далі за текстом Департамент) здійснити перерахунок та виплату допомогу за період з 11   .12.2009 року по 08.06.2010   року в розмірі   4908,65 гривень   , з урахуванням прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років   за 2009-2010   роки та який в 2010 році складає з 1 квітня - 767 грн., з 1 липня - 771 грн., з 1 жовтня – 787 грн, з 1 грудня - 799 грн. та в майбутньому за період з   08.06.2010р. по 11.12.2012р   .  

Ухвалою суду від   01.12.2010   року позовні вимоги ОСОБА_1, в зв’язку з пропуском строку звернення до суду, були залишені без розгляду в частині вимог за період з 11   .12.2009р. по 27.04.2010 року.  

Від представника відповідача до суду надійшли письмові заперечення в яких вона посилаючись на безпідставність пред’явлених позовних вимог просить  відмовити в їх задоволенні в повному обсязі.  

Суд, вивчивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні до них правовідносини, прийшов до наступного висновку.  

Матеріалами справи встановлено, що   ОСОБА_1   ІНФОРМАЦІЯ_1 народила   доньку ОСОБА_2   , що підтверджується свідоцтвом про народження.  

З часу народження дитини  Управління соціального захисту населення в Приморському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради (далі Управління як структурний підрозділ Департаменту без статусу юридичної особи) нараховував допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х років, яка   до цього часу   виплачувалась в мінімальному розмірі.  

Відповідно    до   ст. 152   Конституції    України   закони  та  інші  нормативно-правові  акти,  які за рішенням Конституційного суду  України визнаються неконституційними, втрачають  чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про неконституційність.  

З 01.01.08 року Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік» від 28.12.2007 року № 107-VI внесено зміни до Закону України  «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» і ст. 15 викладено в новій редакції, яка передбачає,  що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень.  

Зазначені зміни до ст.15 Закону України  «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» чинність не втратили, неконституційними не визнавалися.  

Посилання позивачки на ст.43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», суд до уваги не приймає, оскільки його преамбулою визначено, що цей Закон відповідно до Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування визначає правові, організаційні та фінансові основи загальнообов’язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності, у зв’язку з вагітністю та пологами, народженням дитини та необхідністю догляду за нею, у разі смерті, а також надання послуг із санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованим особам та членам їх сімей. Матеріальне забезпечення та соціальні послуги, що надаються за цим Законом, є окремим видом загальнообов’язкового державного соціального страхування громадян, що здійснюється Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.  

Спеціальною нормою, а саме - Законом України  «Про державну допомогу сім’ям з дітьми»,  у преамбулі визначено, що цей Закон відповідно до Конституції України встановлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім’ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім’ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.  

Таким чином, при наявності спеціального закону, суд зобов’язаний застосовувати  спеціальний норму закону, якою є ст.15 Закону України  «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», яка на даний час є чинною, неконституційною не визнана та є обов’язковою для її застосування відповідачем.  

Враховуючи, що відповідно до положень зазначеної ст. 15 Закону позивачкою довідки про середньомісячний сукупний доход сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, як до Департаменту так і до суду не надавалися, Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради правомірно, законно та обґрунтовано виходив із вимог ст.15 Закону України  «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» та здійснював виплату в мінімальному розмірі передбаченому Законом.  

За таких обставин суд вважає, що правових підстав для задоволення позову за період з квітня 2010 року по час вирішення справи  не має.  

Щодо вимог за період з часу прийняття постанови   по 11.12.2012 року   включно, вимоги позову задоволенню не підлягають оскільки є передчасні, так як в силу ст. 6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Тобто, КАС України не передбачає звернення до суду за захистом непорушеного права на майбутнє.       

Керуючись ст. ст. 2, 6-12, 71, 160-163, 167 КАС України,  –  

ПОСТАНОВИВ  

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1  до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про визнання бездіяльності незаконною, зобов’язання здійснення перерахунку та виплати державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення дитиною трирічного віку – відмовити в повному обсязі.  

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови.  

  Суддя                                                                                                                         А.В. Науменко