Справа № 2-10663/10
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 листопада 2010 р. Приморський районний суд м. Одеси
у складі: головуючого судді – Науменко А.В.,
при секретарі - Коваленко Д.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за Публічного акціонерного товариства Акціонерного банка «Південний» до ОСОБА_1 про стягнення простроченої заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Акціонерного банка «Південний» про визнання нікчемним кредитного договору,-
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, у якій просить стягнути з відповідача, заборгованість за кредитним договором, вказує, що 03 липня 2006 року між Акціонерним банком «Південний» та ОСОБА_1 було укладено кредитний № В 326, згідно умов якого позивач відкрив ОСОБА_1 кредитну лінію з максимальним лімітом у сумі 33 700,0 доларів США, строком до 01.07.2016 року, зі сплатою за користування кредитними коштами 12 % річних.
Додатковою угодою від 30.09.2008 року до кредитного договору, за домовленістю сторін, кредитний договір було викладено у новій редакції, при цьому позивач зобов'язався відкрити відповідачу кредитну лінію з максимальним лімітом, визначеним додатком № 3 до кредитного договору, а відповідач зобов'язався сплатити за користування кредитом проценти за ставкою 13 % річних і повернути кредит в строк до 01.07.2016 р.
Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав, ОСОБА_1, згідно до поданих ним заявок, було надано кредит у сумі 31 000,00 доларів США що підтверджується випискою за позичковим рахунком № НОМЕР_1.
Відповідач ОСОБА_1 отримавши гроші не виконує зобов’язання по кредитному договору, тобто не повертає їх позивачеві та не сплачує процент за їх користування.
В судовому засіданні 19 жовтня 2010 року судом ухвалено прийняти поданий зустрічний позов від боржника ОСОБА_1 про визнання нікчемним кредитного договору. В зустрічному позові ОСОБА_1 не спростовується укладення договору кредиту та отримання грошів у валюті США, але посилаючись на норми Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Закону України «Про захист прав споживача», Закону України «Про банки та банківську діяльність», Декрету КМ України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» та Цивільного Кодексу України заявлено, що якщо під час укладення кредитного договору допущене порушення законів та інших нормативно - правових актів, прийнятих відповідно до Конституції, такий кредитний договір є нікчемним. Заявив, що положення Закону України «Про захист прав споживача» підлягають застосуванню до спірних правовідношень, яки виникли з укладеного між сторонами кредитного договору, що підтверджується постановою Національного № 168 від 10.05.2007 року. Наполягав, що є підстави для визнання кредитного договору нікчемним в цілому, незважаючи на посилання в позові на неправомірність його деяких положень.
Представник позивача Андебура А.В. надав письмові заперечення на зустрічний позов та наполягав на задоволенні первинного позову. В судове засідання не з’явився, надав суду заяву про розгляд справу у його відсутність, позовні вимоги за первісним позовом підтримав.
Представник первісного відповідача – ОСОБА_4 в судове засідання не з’явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, просив в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Акціонерного банка «Південний» до ОСОБА_1 про стягнення простроченої заборгованості за кредитним договором відмовити, задовольнити зустрічний позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Акціонерного банка «Південний» про визнання недійсним кредитного договору.
Суд, ознайомившись та дослідивши матеріали справи, обґрунтування зустрічного позову, вважає позовні вимоги позивача підлягаючими задоволенню, оскільки вони засновані на вимогах законну та підтверджуються наданими доказами, на підставі встановлених фактичних обставин по справі, а вимоги по зустрічному позову такі, що не підлягають задоволенню.
03 липня 2006 року між АБ «Південний» (правонаступником якого є ПАТ АБ «Південний») та відповідачем ОСОБА_1 був укладений та підписаний кредитний договір № В326, згідно умов якого позивач відкрив ОСОБА_1 кредитну лінію з максимальним лімітом у сумі 33 700,0 доларів США, строком до 01.07.2016 року, зі сплатою за користування кредитними коштами 12 % річних.
Додатковою угодою від 30.09.2008 року до кредитного договору, за домовленістю сторін, кредитний договір було викладено у новій редакції, при цьому позивач зобов'язався відкрити відповідачу кредитну лінію з максимальним лімітом, визначеним додатком № 3 до кредитного договору, а відповідач зобов'язався сплатити за користування кредитом проценти за ставкою 13 % річних і повернути кредит в строк до 01.07.2016 р.
Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав, а саме відповідачу, згідно до поданих ним заявок, було надано кредит у сумі 31 000,00 доларів США що підтверджується випискою за позичковим рахунком № НОМЕР_1.
Згідно п. 3.2.1. кредитного договору відповідач зобов'язався повернути отриманий кредит згідно п. п. 1.1., 2.1., 2.З., 2.8. кредитного договору.
Пункт 2.1. кредитного договору передбачає, що повернення кредиту здійснюється згідно графіку платежів за кредитним договором, який є невід'ємною частиною даного договору та міститься у Додатку №1 до Кредитного договору, підтвердженням повернення сум є виписка за позичковим рахунком.
В порушення вказаних умов кредитного договору, відповідач з січня 2009 року не проводив погашення кредиту у відповідності із затвердженим графіком платежів за кредитним договором.
Відповідно до п. 3.3.3 договору в редакції додаткової угоди від 30.09.2008р., банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення суми кредиту, відсотків по ньому, сплати пені та штрафу з попередженням позичальника за 30 календарних днів до дати повернення, а вразі невиконання вимоги Банку, звернути стягнення на предмет застави чи звернутися в суд у випадку, зокрема, несплати відсотків більш ніж 30 календарних днів із дня їх нарахування, прострочених платежів у часткове повернення кредиту понад 30 календарних днів від встановлення терміну їх сплати. Згідно з цим відповідачу було спрямовано вимогу про дострокове повернення кредиту № 0-16-8353БТ від 30.03.2010 р., яку він отримав 19.05.2010 р., що підтверджується його особистим підписом на тексті вимоги, копія вимоги про дострокове погашення додається. Строк виконання вимоги банку сплив, станом на дату підписання цієї заяви, але заборгованість за кредитним договором залишається не погашеною.
Згідно п. 4.2. додаткової угоди до кредитного договору передбачає, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань, передбачених п.3.2.1 кредитного договору, відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період прострочення, від суми простроченого зобов'язання за кожний день прострочення виконання зобов'язання, враховуючи день платежу.
Також п. 4.3. додаткової угоди до кредитного договору передбачає, що за прострочення виконання зобов'язань, передбачених п.3.2.2 кредитного договору, відповідач сплачує штраф в розмірі 1% від суми за кожен день прострочення виконання зобов'язання.
У період прострочення виконання зобов'язань відповідачем по сплаті заборгованості за кредитним договором облікова ставка НБУ складала:
• - 12% річних, у період з 30 квітня 2008 рок по 15 лютого 2009 року, що підтверджується Постановою Національного банку України № 107 від 21.04.2008 року;
• - 12% річних, у період з 16 лютого 2009 року по 14 червня 2009 року, що підтверджується Листом Національного банку України № 14-011/778-2395 від 16.02.2009 року;
• - 11% річних, у період з 15 червня 2009р. по 11 серпня 2009р., що підтверджується Постановою Національного банку України № 343 від 12.06.2009 року;
- 10,25% річних, у період з 12 серпня 2009 року по 07 червня 2010 року, що підтверджується Постановою Національного банку України № 468 від 10.08.2009 року;
- 9,5% річних, у період з 08 червня 2010 року та до 22.6.2010 року, що підтверджується Постановою Національного банку України № 259 від 07.06.2010р.
Згідно ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України передбачене, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання /неналежне виконання/.
У відповідності до ст. 611 ЦК України у випадку невиконання зобов’язання боржником настають правові наслідки у виді відшкодування збитків. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.
Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з вимогами ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Відповідно до вимог ст. 1049 ЦК України боржник зобов’язаний повернути позивачеві гроші в строк та в порядку, встановленими договором.
Наслідком порушення відповідачем зобов’язань по щомісячному поверненню кредиту та сплати відсотків є можливість застосування позивачем права на дострокову вимогу повернення всієї суми заборгованості по кредиту, що вбачається з положень ч. 2 ст. 1050 ЦК України, а також пунктів 3.3.3 додаткової угоди до кредитного договору.
Відповідно до чинного законодавства неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання ( ст. 549 ч. 1,3 ЦК України).
Згідно розрахунку заборгованості, здійсненого позивачем, заборгованість відповідача за кредитом та штрафні санкції складає: 25 576,88 доларів США - прострочена заборгованість за кредитом; 3 079,06 доларів США - прострочена заборгованість за процентами по кредиту; 885,56 доларів США - пеня за прострочення повернення заборгованості за кредитом; 6 224,48 доларів США - штраф за прострочення сплати процентів за користування кредитними коштами; 230,90 доларів США - сума нарахованих відсотків за кредитним договором за період з 29.05.2010 року по 22.06.2010 року. Таким чином, загальна заборгованість по кредиту складає 35 996,88 доларів США.
Суд враховує, що розрахунок заборгованості по вказаному договору кредиту здійсненний за використанням відповідної банківської комп’ютерної програми, що виключає помилку в обчисленні заборгованості.
Частин 2 ст.192 ЦК України встановлює, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Відповідно до ст.193 ЦК України порядок вчинення правочинів з валютними цінностями встановлюється законом. Згідно до ч. 3 ст. 533 ЦК України, використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземної валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Відповідно до діючого Декрету КМ України от 19.02.1993 р. № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю":
ст.5- НБУ видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій зокрема: пункт в) надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті; пункт г) використання іноземної валюти на території України як засобу платежу.
ст.8- для валютних операцій використовуються валютні (обмінні) курси іноземних валют, виражені у валюті України. Зазначені курси встановлюються НБУ за погодженням з КМ України.
Таким чином, згідно діючого законодавства України операції з валютними цінностями (іноземною валютою) є саме «валютними операціями», які здійснюються банками на підставі відповідної ліцензії.
Згідно матеріалів справи, на час укладення договору кредиту ПАТ АБ «Південний» мав Банківську ліцензію за № 65 видану НБУ 04.11.2002 року, та дозвіл на здійснення операцій № 65-4 з додатком № 65-4, яким зокрема надане право на залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України, тобто на видачу кредитів у валюті.
Листом № 13-210/7871-22612 від 07.12.2009 року Національний банк України роз’яснив, що у п. 4 ст. 5 Декрету КМ України передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземної валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Банк зазначив, що на сьогодні законодавець не визначив межі термінів і сум надання/одержання кредитів в іноземної валюті. Таким чином, операція з наданням банками кредитів в іноземної валюті не потребує індивідуальної ліцензії.
Суд вважає, що порядок та підстави видачі індивідуальних ліцензій не врегульовані діючим законодавством та факт відсутності даної ліцензії не є підтвердженням неправомірної діяльності позивача, тому укладення кредитного договору між сторонами з умовами в валюті не є порушенням законодавства.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» ( ч. 1 п. 23 та 19), споживчий кредит – кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції. Продукція – будь-які виріб (товар) робота чи послуга, що виготовляються виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб.
Пунктом 2 Пленуму ВСУ «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» передбачене, що оскільки закон не визначає певних меж своєї дії, судам слід мати на увазі, що до відносин які ним регулюються належать, зокрема ті що виникають із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян.
На підставі викладеного, суд керуючись положеннями Закону України «Про захист прав споживачів» вважає, що надання коштів за умовами договору на придбання житла не відноситься до побутових потреб, тому не є «споживчим кредитом» й «продукцією» на придбання якої видавався кредит, а сторони договору не є «виконавцем» (продавцем) та «споживачем» в розумінні ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів». Таким чином, положення норм Закону України «Про захист прав споживачів» не застосуються до спірних правовідносин.
З матеріалів справи слідує, що первісний відповідач ОСОБА_1 не довів обґрунтованість вимог по зустрічному позову та наявність підстав для визнання вказаного кредитного договору недійсним відповідно до ст. 203, 215 ЦК України.
Суд враховує, що виконання п.3.3.3. договору кредиту в редакції додаткової угоди від 30.09.2008 року, позивач направив 30.03.2010 року з описом вкладення цінним листом звернення до відповідача ОСОБА_1 (вих. 0-16-8353бт) з вимогою дострокового повернення заборгованості, але відповідач не повернув позивачу кредитні кошти та не сплатив прострочені відсотки, за користування кредитними коштами.
Суд приймає до уваги пояснення представника позивача, що за час після звернення банка з вимогою погасити заборгованість та подальшого розгляду справи у суді відповідач не здійснив жодних дій щодо погашення будь-якої частини заборгованості й врегулювання виниклого спору. На день винесення рішення курс НБУ до долара складає 7,9377 грн., за 1долар США, тому заявлена заборгованість у розмірі 35 996,88 доларів США складає 285 732, 43 грн.
Розглянувши справу повно, всебічно, об’єктивно та неупереджено, суд вважає правомірними заявлені позивачем вимоги, які є обґрунтованими, тому вважає за можливе їх задовольнити у повному обсязі, стягнувши на користь позивача з відповідача зазначену в позові заборгованість за кредитним договором. В свою чергу вимога заявлена відповідачем в зустрічному позові суд визнає необґрунтованою та неправомірною, тому не підлягаючої задоволенню.
Крім того, у судовому засіданні доведено, що внаслідок невиконання відповідачем кредитного договору позивач поніс додаткові витрати по сплаті судового збору та за ІТЗ судового процесу.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212-215, 223 ЦПК України, ст.ст. 526, 554, 610, 614, 623, 1049, 1050, 1054 ЦК України ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність», ст. 5 Декрету КМ України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю (1993), суд, -
ВИРІШИВ:
Позов Публічного акціонерного товариства Акціонерного банка «Південний» до ОСОБА_1 про стягнення простроченої заборгованості за кредитним договором - задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерного банка «Південний» прострочену заборгованість за кредитним договором № В-326 від 03.07.2006 року у сумі 35 996,88 (тридцять п'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто шість, 88) доларів США, що по курсу НБУ на 18.11.2010 року складає 285 732, 43 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерного банка «Південний» суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 120,0 грн. та суму сплаченого судового збору в розмірі 1700,00 грн.
В задоволені зустрічного позову ОСОБА_1 до користь Публічного акціонерного товариства Акціонерного банка «Південний» про визнання недійсним кредитного договору – відмовити в повному обсязі.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги на рішення до Приморського районного суду м. Одеси протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя А.В. Науменко