Справа № 2-11078/10
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2010 року Приморський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого – судді Шенцевої О.П.
при секретарі – Соболевій О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Одеської міської ради, за участю третіх осіб товариства з обмеженою відповідальністю “ІНВЕСТНОВОСТРОЙ”, ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання права власності, -
ВСТАНОВИВ:
Позивачка звернулася до суду із позовом до Одеської міської ради та просить визнати за нею право власності на торгівельний павільйон (кафе) загальною площею 84,6 кв. м., розташований за адресою: АДРЕСА_1. Вказує, що набула право власності на вказаний павільйон 13.04.2004 р. на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Євсеєвою Л.А., реєстровий номер 1560. Вказує, що у договорі помилково вказана площа - замість 86,4 кв. м. у договорі зазначено площа павільйону 42 кв. м. Це підтверджується технічним паспортом, висновком ПП “ВІДКРИТТЯ”, а також письмовим свідченням попереднього власника ОСОБА_6 У подальшому за позивачкою за рішенням суду було визнане право власності на спірний об’єкт. У подальшому позивачка продала належний неї об’єкт ТОВ “ІНВЕСТНОВОСТРОЙ”. Після уточнення позовних вимог, позивачка просила визнати існування в неї права власності на спірний об’єкт у період з 13.04.2004 р. по 12.05.2008 р.
До суду із позовом до ОСОБА_2 та ТОВ “ІНВЕСТНОВОСТРОЙ” звернулись ОСОБА_3 та ОСОБА_4, у якому просили визнати спірний об’єкт спільною сумісною власністю чоловіка та жінки, які проживали однією сім’єю, але не перебували у зареєстрованому шлюбі, просили визнати ? частину спірного об’єкту спадковим майном, визнати договір купівлі-продажу, укладений 12.05.2008 р. між ОСОБА_2 та ТОВ “ІНВЕСТНОВОСТРОЙ” недійсним. Пізніше ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відмовились від заявленого позову, про що їх представником ОСОБА_7 було надано відповідну заяву. Ухвалою суду відмова від позову була прийнята, провадження у справі в цієї частині - закрите.
У судовому засіданні, представник позивачки підтримав уточнені позовні вимоги у повному обсягу та просив їх задовольнити.
В судове засідання представник відповідача не з’явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений завчасно в установленому законом порядку у відповідності до вимог ст. 74 ЦПК України, про причини неявки суд не повідомив, свою думку щодо позову у будь-якій формі не висловив.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів щодо взаємовідносин сторін, а також маючи згоду представника позивачки на заочний розгляд справи, суд вважає можливим заочно розглядати справу у відсутності представника відповідача, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.
Суд, вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, вважає, що позов обґрунтований, доведений та підлягає задоволенню.
Судом встановлено , що 13.04.2004 р. між позивачкою та ОСОБА_6 був укладений договір дарування, відповідно до якого ОСОБА_6 подарував, а позивачка прийняла у власність торговельний павільйон (кафе) загальною площею 42 кв. м., розташований за адресою: АДРЕСА_1, кут вулиці Семінарської. Цей договір був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Євсеєвою Л.А., реєстровий номер 1560. У договорі зазначено, що площа павільйону складає 42 кв. м.
Павільйон використовувався позивачкою як об’єкт громадського харчування – кафе. Нею був отриманий відповідний дозвіл управління торгівлі виконавчого комітету Одеської міської ради. Експлуатація кафе була узгоджена з санітарно-епідеміологічною станцією Приморського району м. Одеси, з Приморським районним відділом м. Одеси МНС України в Одеській області, про що свідчать відповідні висновки та дозволи, копії, яких знаходяться в матеріалах справи.
Відповідно технічного висновку про можливість прийняття до експлуатації кафе-бару по провулку Піроговський кут вул. Семінарської, виконаного ПП “ВІДКРИТТЯ”, яке має відповідну ліцензію, технічний стан основних несущих та огороджувальних елементів приміщення кафе-бару загальною площею 84,6 кв. м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1, кут вулиці Семінарської – нормальне. Основні конструктивні та планувальні рішення відповідають діючим будівельним, санітарним та протипожежним нормам.
Павільйон розташований на земельній ділянці, власником якої є Одеська міська рада. 29.04.2005 року між позивачкою та Одеською міською радою був укладений договір про дозвіл на експлуатацію тимчасового об’єкту торгівлі, яким передбачено оформлення документів на землекористування павільйоном. Реєстрацію права власності позивачки на спірний павільйон КП “ОМБТІ ТА РОН” проведено не було.
Відповідно до технічного паспорту, складеного КП “ОМБТІ ТА РОН” 05.12.1996 року площа павільйону складає 84,6 кв. м. Відповідно до технічного паспорту, складеного КП “ОМБТІ ТА РОН” 03.08.2006 року площа павільйону також складає 84,6 кв. м. Як вбачається із технічних паспортів об’єкту, він є торгівельним павільйоном, збудований із каміння, має фундамент та цементну підлогу.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 29.12.2006 р. позов задоволено, за позивачкою визнане право власності на торговельний павільйон загальною площею 84,6 кв. м., розташований за адресою: АДРЕСА_1.
16.01.2007 р. у справі ухвалене додаткове рішення, у якому зазначено, що спірний об’єкт є капітальною нежитловою будівлею.
13.12.2007 р. позивачка змінила прізвище з Дроворуб на ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про зміну прізвища НОМЕР_1, виданим управлінням ЗАГС адміністрації міста Сургуту Ханти-Мансійського автономного округу – Югри Тюменської області Російської Федерації 13.12.2007 року.
22.04.2008 р. рішення суду було зареєстроване КП “ОМБТІ ТА РОН” в книзі №76неж-108, номер запису 2493.
12.05.2008 р. між ОСОБА_2 та ТОВ “ІНВЕСТНОВОСТРОЙ” було укладено договір купівлі-продажу за яким ОСОБА_2 продала, а ТОВ “ІНВЕСТНОВОСТРОЙ” придбало у власність спірний об’єкт. Договір купівлі-продажу було посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Колодяжною А.В. та було зареєстровано у реєстрі за №2015. Право власності ТОВ “ІНВЕСТНОВОСТРОЙ” зареєстроване КП “ОМБТІ ТА РОН”.
За заявою представника Одеської міської ради, ухвалою суду постановлене у справі рішення було скасовано за нововиявленими обставинами, розгляд справи розпочато з початку.
Задовольняючи позов, суд виходить з наступного.
Павільйон є капітальною будівлею, збудований з дотриманням діючих технічних, будівельних, протипожежних та санітарних норм, що підтверджується відповідним технічним висновком.
Технічними паспортами павільйону підтверджується та обставина, що його ще до укладення договору дарування та в теперішній час його площа складає 84,6 кв. м., а не 42 кв. м., як зазначено у цьому договорі. Вказані письмові докази підтверджують твердження позивачки про те, що вона не здійснювала перебудову, добудову та реконструкцію павільйону. Таким чином спірний павільйон не є самочинним будівництвом. Виходячи з наведеного суд приходить до висновку, що у вказаному договорі дарування площа павільйону вказана помилково.
У відповідності до ч. 1 ст. 328 ЦК України підставою для набуття права власності є правочини.
Договір дарування від 13.04.2004 року є правочином. Зазначений договір сторонами виконаний, ними не оспорювався, недійсним у встановленому законом порядку не визнаний. Договір нотаріально посвідчений, як це передбачено ст. 657 ЦК України.
У відповідності до ч.2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Таким чином суд приходить до висновку, що право власності на спірний об’єкт набуто позивачкою правомірно.
Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред’явити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Враховуючи, що 12 травня 2008 року позивачка здійснила відчуження належного неї павільйону ТОВ “ІНВЕСТНОВОСТРОЙ”, суд вважає за можливе визнати, що у період з 13 квітня 2004 року по 12 травня 2008 року позивачка була власником спірного об’єкту нерухомості.
Керуючись ст.ст. 11, 212 – 215, 224 – 226 ЦПК України, ст.ст. 16, 328, 392, 657 ЦК України, суд,-
ВИРІШИВ :
Позов ОСОБА_2 - задовольнити.
Визнати, що у період з 13 квітня 2004 року по 12 травня 2008 року власником торговельного павільйону загальною площею 84,6 кв. м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 була ОСОБА_2.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем шляхом подання до апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які
Суддя