Справа № 2-а-2390/10  

                                П О С Т А Н О В А  

    І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И  

09 листопада 2010 р.       Приморський районний суд м. Одеси  

у складі:                         головуючого судді –  Науменко А.В.,  

при секретарі -  Коваленко Д.А.  

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України  Приморському районі  м. Одеси  про визнання  протиправним та скасування рішення відповідача,  зобов’язання  призначити   пенсію за вислугу років незалежно від віку, з урахуванням часу проходження військової служби, суд -  

  ВСТАНОВИВ:  

До суду звернувся ОСОБА_1 з позовом  до Управління Пенсійного фонду України у Приморському районі  м. Одеси  з адміністративним позовом про визнання  протиправним та скасування рішення відповідача, зобов’язання  призначити   пенсію за вислугу років незалежно від віку, з урахуванням часу проходження військової служби.  

За позовною заявою позивач просить - визнати протиправним та скасувати рішення відповідача щодо невизнання права ОСОБА_1  на зарахування часу проходження військової служби у Збройних Силах в період з 5 серпня 1984 року по 12 липня 1995 року до 20 річного стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугою років, передбачену законодавством для прокурорів і слідчих; -  визнати право позивача на зарахування до 20 річного стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугою років, передбачену законодавством для прокурорів і слідчих, поряд зі стажем роботи на прокурорських засадах в органах прокуратури України, часу проходження військової служби у Збройних Силах в період з 5 серпня 1984 року  до 12 липня 1995 року; -  зобов’язати відповідача призначити  ОСОБА_1, пенсію за вислугу років незалежно від віку, передбачену законодавством для прокурорів і слідчих, з урахуванням часу проходження позивачем військової служби у Збройних Силах в період з 5 серпня 1984 року  до 12 липня 1995 року. Просить пенсію призначити з моменту його першого звернення  та подання заяви про призначення пенсії до відповідача – 30 липня 2007 року,   мотивуючи позовні вимоги тим, що позиція відповідача є помилковою оскільки ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, а зміни законодавства не можуть застосовуватися відповідно нього при вирішені питання про зарахування часу проходження ним служби у Збройних Силах України до стажу його роботи на прокурорських посадах, що надає право на призначення пенсії за вислугу років, оскільки це буде суперечити вимогам Конституції України.  

Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України за заявою сторін.  

Ухвалою суду від 09.11.2010  року  закрите провадження в частині позовної вимоги позивача  ОСОБА_1 щодо визнання права на пенсію, яка не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.    

Ухвалою  суду від 09.11.2010 року,  в зв’язку з пропуском строку звернення до суду, були залишені без розгляду в частині вимог по призначенню та нарахуванні пенсії з   30 липня 2007 року  по 11 квітня 2010 року.  

Суд, вивчивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні до них правовідносини, прийшов до наступного висновку.  

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 8 липня 1988 року по 12 липня 1995 року проходив військову службу у Збройних Силах СРСР, у тому числі з 5 серпня 1984 року до 8 липня 1988 року, як курсант Сімферопольського вищого військово-політичного будівного училища, що підтверджується записами у послужному списку.  

  Відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» 31789-ХІІ від 05.11.1991 року прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посаді прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80% від суми їхньої чинної заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховані  страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен період роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2%, але не більше 90% місячного (чинного) заробітку.  

Частиною 5 ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ від 05.11.1991 року визначено до 20-річного стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугою років, зараховуються роботи на прокурорських посадах,  перелічених у ст.56 вищезазначеного Закону України у тому числі у військовій прокуратурі, стажистами в органах прокуратури, слідчими, суддями, на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, офіцерських посадах Служби безпеки на посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою, в навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким присвоєно клас на виборних посада у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники мають класні чини, були направлені туди, а потім повернулися в прокуратуру,  строкова військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах,  частково оплачувана відпустка жінкам по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років.  

Судом встановлено, що з метою з’ясування питання щодо необхідності зарахування часу перебування  позивача на військовій службі у Збройних Силах до стажу роботи та призначення пенсії за вислугу років, передбачену законодавством для прокурорів і слідчих, останній  неодноразово звертався до різних установ, в тому числи  в лютому 2009 року до  Управління Пенсійного фонду України в  Приморському  районі м. Одеси.  

Перше звернення позивача до Пенсійного фонду України в  Приморському  районі м. Одеси було направлено поштовим листом 27.07.07 року та відповідно до відмітки було отримане відповідачем 30.07. 2007 року.  

Впродовж тривалого терміну відповідач на заяви позивача не надавав будь яких відповідей та не приймав відповідне рішення за його заявами. В свою чергу, позивач бездіяльність відповідача до суду не оскаржував.  

01  лютого 2010 року, позивач знову, повторно, направив заяву про призначення  йому пенсії як прокурорському працівнику, до Пенсійного фонду України в Приморському районі міста Одеси.  

15.02.10 року   позивачу було повідомлено, що за результатами розгляду його звернення Управлінням Пенсійного фонду України в Приморському  районі міста Одеси  йому відмовлено в задоволенні його заяви та  про відсутність в нього права на зарахування часу перебування на військовій службі у Збройних Силах до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, передбачену законодавством для прокурорів і слідчих, оскільки чинною редакцією статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» це не передбачено.  

Таким чином, вказану відповідь відповідача, суд розцінює, як рішення про відмову на задоволення звернення позивача, яка оскаржена згідно до вимог позовної заяви.  

Суд погоджується з думкою позивача, що позиція відповідача є помилковою, оскільки ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального  права.    

Так, оскільки законом України «Про прокуратуру»  №1789-ХІІ від 05.11.1991 року  прямо не встановлений порядок обчислення строкової військової служби для зарахування до стажу роботи, який дає право на призначення пенсій за вислугу років, суд вважає, що при такому обчисленні необхідно застосувати загальні норми законодавства України,  які регулюють дані правовідносини, а саме  містяться у Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09.04.1992 року та у   Законі України «Про військовий обов’язок і військову службу» №2232-ХІІ від 25.03.1992 року.  

Відповідно до п.п. в) ч.3 ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.991 року до стажу роботи зараховується військова служба.  

Згідно з п.1ст.2 Закону України « Про військовий обов’язок і військову службу» №2232-ХІІ від 25.03.1992 року військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров’я  і віком громадян України, пов’язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх трудового стажу, стажу роботи,стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Частиною 2 ст.2 Закону України« Про військовий обов’язок і військову службу» передбачено, що порядок проходження громадянами України військової служби їх права та обов’язки визначаються вищезазначеним Законом України, відповідними  положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.  

Статтею 24 Закону України« Про військовий обов’язок і військову службу» врегульовано питання початку  і закінчення проходження військової служби, зокрема початком є день призначення на посаду курсанта вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу – для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов’язаних, закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.  

Відповідно до ст.17-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб. Звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №1788-ХІІ від 05.11.1991 року  порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.  

Постановою Кабінету Міністрів України №393 від 17.07.1992 року «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського  складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» встановлено порядок обчислення вислуги років.  

Відповідно до п.1 даної  Постанови КМУ зараховується дійсна військова служба у Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР та інші види служби і періоди роботи, які відповідно до законодавства колишнього СРСР зараховується до вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям,  а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. Вислуга років ( у тому числі на пільгових умовах) у цьому випадку обчислюється у порядку, встановленому Законодавством колишнього СРСР,  якщо цією постановою не передбачено більш пільгових умов врахування до вислуги років часу служби для призначення пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.  

Судом встановлено, що 5 серпня 1984 року  ОСОБА_1  поступив і навчався у Сімферопольському  вищому військово-політичного будівному  училищі.    

  Відповідно до ч.5 ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ від 05.11.1991 року до стажу зараховується половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах.  

  Враховуючи вищевикладене суд вважає, що у відповідності до положень статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ  від 05.11.1991 року,     норм Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 року,  Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09.04.1992 року, Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу №2232_ХІІ від 25.03.1992 року до річного стажу роботи позивача, що дає право на пенсію за вислугою років повинен бути зарахований весь час проходження військової служби, що в сукупності надає право позивачу призначення йому пенсії за вислугою років відповідно до ст..50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ від 05.11.1991 року, адже загальний розмір стажу роботи позивача  в тому числі і на  прокурорських посадах, становить вже більше 20 років.  

  Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади  та органи  місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень  та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.  

  Відповідно до п.п.15 ч.1 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України  публічна служба – діяльність на державних  політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.  

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок  щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує  проти адміністративного позову. Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб’єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та норм законодавства.  

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, посадові і службові особи зобов’язані  діяти лише на підставі в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та Законами України.  

  На підстави вище викладеного  суд дійшов до висновку, що  відповідач, як суб’єкт  владних повноважень  не довів суду правомірність вчинених ним дій  по відмові в призначенні пенсії та не надав  доказів, які б спростували доводи позивача, щодо законності зарахування часу проходження військової служби у Збройних Силах України до 20 річного стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугою років, передбачену законодавством для прокурорів і слідчих.  

  Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги  ОСОБА_1 цілком обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства, у зв’язку з чим підлягають  задоволенню.  

Керуючись Законом України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ від 05.11.1991 року, ст..ст.2, 4,  69-71,  158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -                                              

ПОСТАНОВИВ:  

Адміністративний  позов   ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України  Приморському районі  м. Одеси  про визнання  протиправним та скасування рішення відповідача,  зобов’язання  призначити   пенсію за вислугу років незалежно від віку, з урахуванням часу проходження військової служби – задовольнити частково.  

Скасувати рішення Управління Пенсійного  фонду України в  Приморському  районі м. Одеси, яке надійшло до позивача листом № 92\п-1 від 15.02.2010 року, щодо відмови ОСОБА_1 на зарахування часу проходження військової служби у Збройних Силах України в період з 5 серпня 1984 року по 12 липня 1995 року до 20 річного стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугою років, передбачену законодавством для прокурорів і слідчих.  

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в  Приморському районі м. Одеси призначити  ОСОБА_1 пенсію за вислугу років незалежно від віку, передбачену законодавством для прокурорів і слідчих, з урахуванням часу проходження позивачем військової служби   Збройних  Силах  в  період  з 5 серпня 1984 року до 12 липня    1995 року.  Пенсію призначити з 12 квітня 2010 року.  

  Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання до Приморського районного суду міста Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови.  

  Суддя                                                                                   А.В. Науменко