Справа № 2-2467/10  

Р І Ш Е Н Н Я  

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ  

 07 грудня 2010 року Приморський районний суд м. Одеси  у складі:

головуючого - судді Шенцевої О.П.

при секретарі - Соболевій О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

  ВСТАНОВИВ:  

ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом  до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

При цьому позивачі посилаються на те, що вони є власниками квартири АДРЕСА_1, поверхом вище у кв. 10 проживає відповідачка, яка неодноразово затоплювала їх квартиру, оскільки у її квартирі був невірно виконаний монтаж розводки каналізації. В результаті затоплення були пошкоджені стеля, стіни приміщень кімнат, санвузла, коридору по усій площі. Позивачі, посилаючись на ст. 1166 ЦК України, просять суд стягнути з відповідачки вартість ремонтно-відновлюваних робіт, необхідних для усунення пошкоджень внаслідок затоплення квартири, визначений експертизою в розміри 15008 гривень, а також, відповідно до ст. 23, 1167 ЦК України, позивачі просять стягнути з відповідачки моральну шкоду по 3000 грн. на користь кожного, посилаючись на те, що був порушений їх звичайний спосіб життя, створені умови неможливого мешкання в квартирі із-за вогкості, їх сім’я  випробує дискомфорт і побутові труднощі. Крім того, позивачі просять повернути їм судові витрати у суми 1705 грн.18 коп.

У судовому засіданні представник позивачів та позивач ОСОБА_1 позов підтримали у повному обсязі та просили його задовольнити.  

Відповідачка та її представник  позов не визнали, посилаючись на те, що акт затоплення не відповідає установленої законом формі й змісту, він не має дати, в акті відсутні підписи власників квартир № 8 і № 10, тому він не може бути доказом по справі. Згідно висновку експертизи встановити причину затоки АДРЕСА_1 не представляється можливим. Тому просили в задоволені позову відмовити.

Вислухавши пояснення  сторін та їх представників, допитавши свідків та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню за наступних обставин.

Судом встановлено  , що згідно до свідоцтва про право  власності на житло від 19 грудня 1996 року, виданого Управлінням житлово-комунального господарства міськім  виконкомом Одеської міської ради на підставі розпорядження № 90081 від 19.12.1996 р. та зареєстрованого  в КП „ОМБТИ та РОН” 20.12.1996 р. під № 372 стр. 87 кн. 174 пр. позивачам на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1.

Квартира № 10 у цьому будинку, яка знаходиться поверхом вище над квартирою позивачів, належить на праві власності ОСОБА_4 на підстав договору купівлі-продажу від 14 квітня 2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5.

04 січня 2008 р.  був складень акт комісією Дільниці № 6  КП ЖКС „Порто-Франківський” про те, що відбулася затока квартири №8, у зв'язку з тим, що в кв. 10 невірно був виконаний монтаж розводки.

В результаті затоки пошкоджені приміщення квартири № 8: стеля та стіни санвузла затоплені по усій площі, пошкоджені приміщення кімнат та коридору, чим причинена майнова шкода позивачам.  

Згідно з висновком судової експертизи № 4962 від 25 серпня 2009 р. на час проведення експертизи у квартири АДРЕСА_1 є пошкодження, які виникли внаслідок затоплення. Вартість ремонтно-відновлюваних робіт приміщення  складає 15008 грн.

Суд вважає, що затоплення квартири позивачів відбулося з вини відповідачки, оскільки факт затоки квартири № 8, підтверджений актом від 04.01.2008 року, складеним комісією ділянки № 6 КП ЖКС „Порто-Франківський”, на обслуговуванні якого знаходиться будинок у якому проживають сторони по справі.

Свідки: ОСОБА_6 і ОСОБА_7, яки складали цей акт, були допитані у судовому засіданні та вони підтвердили, що такій факт мав місто. Сторони проживають в двох поверховому  будинку. Позивачі мешкають на першому поверсі, а відповідачка на другому. Інших квартир над квартирою  позивачів, де мало  місто затоплення приміщень, немає. Причиною затоки квартирі № 8 було те, що невірно був виконав монтаж розводки каналізації у квартири № 10, власником якою є відповідачка.  

Суд не приймає до уваги надані представником відповідачки заперечення, які факт затоплення не спростовують. Посилання представника відповідачки на те, що акт про затоплення квартири не відповідає формі, не може бути підставою для відмови у позиві, оскільки в акті наданим позивачами є комісія, яка його складала, вказана причина затоплення, наслідки затоплення. Особі які його складали допитані судом і вони підтвердили факт затоплення квартири. Та обставина, що  експерт не був допущень до підвального приміщення у вересні 2009 року (через один рік і вісім місяців) після затоплення квартири  не мають правового значення для справі та жодним чином не свідчать про відсутність вини відповідачки у затопленні квартири позивачів. Крім того, підвального приміщення під квартирою позивачів, за виключеним частково під кімнатою пл. 24,75 кв.м. (в розмірі 1,70 м. на 5,3 м.). Ця кімната від затоплення не постраждала, вона  у акті не зазначена.  

Суд також не приймає до уваги представлене  відповідачкою  технічний висновок від 27.11.2008 р. про стан каналізаційної системи у її квартири, оскільки він зроблений через 10 місяців після затоплення і не може бути доказом справності каналізації у її квартири, на час затоплення.  

Допитані у судовому засіданні свідки: ОСОБА_8 з приводу затоплення квартирі  нічого не пояснила, а свідок ОСОБА_9 пояснив, що він був присутнім при проведенні експертизі, експерт робив  фотознімки наслідків затоплення квартири позивачів.

Такі фотознімки є у матеріалах справі.

Ствердження представника відповідачки про те, що вини ОСОБА_4 в затопленні квартири позивачів немає, оскільки експертиза не змогла визначити її причину, суд не приймає до уваги, так як  відповідно до ст. 147 ЦПК України  висновок експерта для суду не є обов’язковим і оцінюється  судом за правилами, встановленими статтею 212 цього Кодексу.      

Розмір шкоди – якій необхідний для придбання будівельних матеріалів та вартість відновлювання це вартість  ремонтно-будівельних   робіт для усунення пошкоджень унаслідок затоплення квартири,  визначений  судовим експертом в сумі 15008 грн. Крім того, він підтверджений  дефектним актом про оцінку вартості ремонтно-відновних робіт і величини збитку, складеним  Приватним підприємством „Будівельна компанія „СПМК -14”.  

При таких обставинах, відповідно до вимог ст. 1166 ЦК України,  відповідачка зобов'язана відшкодувати позивачам майнову шкоду, заподіяний з  її вини.  

Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана  неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.  

Вирішуючи  питання щодо стягнення моральної  шкоди, суд виходить з того, що позовні вимоги ОСОБА_1,  ОСОБА_2, ОСОБА_3 в цій частині є безпідставними, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 23  ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно зі ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичної особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала.

Отже, фактами, з якими матеріальний закон пов’язує настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння моральної шкоди, є: наявність шкоди, протиправність діяння її заподіяння, наявність причинного зв’язку між шкодою і противоправним  діянням відповідачки, а також вини останній в її заподіянні.  

Доводи позивачів про стягнення моральної шкоди суд вважає непереконливими, оскільки наявні в матеріалах справи докази та встановлені на їх підставі обставини справи не підтверджують сукупність необхідних складових для притягнення ОСОБА_4 до цивільної відповідальності, а отже, не дають і достатніх правових підстав для задоволення позивних вимог в цей частини.

Відповідно до  ст. 88 ЦПК України з відповідачки на користь позивачів підлягають стягненню судові витрати – судовий збір в розмірі, пропорційно до розміру задоволених позивних вимог, тобто у сумі  150 грн.  та  витрати на інформаційно-технічне забезпечення – 30 гр., а також оплату вартості  експертизи – 1516 грн. 68 коп., а всього  1696гривень 68 коп.        

Таким чином, стягненню з відповідачки на користь позивачів  підлягає матеріальна шкода у сумі  15008 гр. та судові витрати у сумі  1696гривень 68 коп.

Керуючись ст.ст. 8, 10, 60,  88, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 23,  1166, 1167 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:  

 Позив ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4  на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 матеріальну шкоду у сумі  15008 гривень та судові витрати у сумі 1696 гривень 68 коп.      

В іншій частині позову відмовити.

Рішення  може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд м. Одеси шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення.

   Суддя