Справа №2-2558/10  

РІШЕННЯ  

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ  

  07 грудня 2010 року Приморський районний сул м. Одеси в складі:  

головуючого - судді Шенцевої О.П..  

при секретарі Соболевій О.М.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю  ТК «АТВ  при ОНАЗ ім. О.С. Попова» про спростування недостовірної інформації, яка порушує немайнові права фізичної особи, про відшкодування моральної шкоди, -  

ВСТАНОВИВ:  

Позивач ОСОБА_1  звернувся до суду з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю  ТК «АТВ  при ОНАЗ ім. О.С. Попова», з вимогою про спростування недостовірної інформації, яка порушує немайнові права фізичної особи, про відшкодування моральної шкоди.  

При цьому позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що 13 червня 2007 року в новинах каналу ТК «АТВ» журналістами було подано до ефіру репортаж щодо ОСОБА_1, який мешкає в будинку АДРЕСА_1, що декілька років тому був головою об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Содружество-2000».  

Позивач вважає, що даними діями відповідача було порушені його особисті немайнові права, вказуючи, що відносно нього поширена наступна інформація, а саме: «…усі чотири роки норовистий квартиронаймач не платить за квартиру», «…лихо керівник просто привласнював комунальну плату, яку вносили мешканці. Тепер громадяни вже багато років не можуть відсудити назад свої втрачені кошти», «…екс-голова товариства співвласників багатоквартирного будинку заборгував значно більше: не менше двадцяти тисяч гривень», «…у екс-голови товариства багата шарлатанська біографія», «на сегодняшний день получено решение хозяйственного суда о том, что он должен приличную сумму денег. Пока он работал управляющим, он не оплачивал просто комунальним предприятиям деньги за поставляемые ими услуги», «колишній домоправитель відомий не тільки як шахрай, але ще і хуліган. Він був оштрафований судом за напад  з кулаками на одну із своїх сусідок», «сусід звиклий жити за чужий рахунок».  

Просить  визнати інформацію недостовірною, такою, що порушує його честь, гідність та ділову  репутацію,  спростувати шляхом проголошення в ефірі резолютивної частини рішення суду за цією справою стільки ж раз, скільки була подана ця недостовірна інформація, а також у  той самий час доби, коли була подана до ефіру ця недостовірна інформація. Зобов’язати відповідача в ефірі ТК»АТВ» публічно вибачитись перед ОСОБА_1. Стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 1700 грн., судові витрати у розмірі 102 грн., по оплаті  інформаційно-технічного забезпечення 15 грн., та витрат на правову допомогу у розмірі 3000 грн. Як доказ до позовної заяви надана роздруківка репортажу каналу ТК  «АТВ».  

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги і просив їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позові.  

В судовому засіданні представник відповідача ТК «АТВ при ОНАЗ ім. О.С. Попова», заперечувала проти позову, вказуючи на відсутність належно посвідченого доказу – відеозапису новин ТК «АТВ»  від 13.06.2007 року, отриману у ТК «АТВ», чи у Національної Ради з питань телебачення та радіомовлення, яку треба було надати у попередньому судовому засіданні чи до початку розгляду справи по суті.  

Вислухавши пояснення сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи вважає, що позов не обґрунтований, не доведений та задоволенню не підлягає.  

Судом встановлено, що 13 червня 2007 року в новинах каналу ТК «АТВ» журналістами було подано до ефіру репортаж щодо ОСОБА_1.  

Згідно із ст. 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, кожний має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.  

Однак здійснення цього права може бути обмежено законом при захисті прав і свобод інших людей та юридичних осіб.  

Відповідно до ст. 68 Конституції України кожний зобов'язаний неухильно дотримуватись Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.  

Відповідно до ст. 7 ЦК України в редакції 1963 року  громадянин або організація вправі вимагати у судовому порядку спростування відомостей, що не відповідають дійсності або викладені неправдиво, які порочать честь, гідність чи ділову репутацію або завдають шкоди його інтересам, якщо той, хто поширив такі відомості, не доведе, що вони відповідають дійсності.  

Позивач надав суду рішення судів та численні заяви, які свідчать про судові тяжби між сторонами та постанову про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_1, вирок суду та постанову про зупинення карної справи від 29.01.2008 року, тобто після виходу новин ТК «АТВ» від 13.06.2007року. Позивач не довів, що поширені відомості, які стосуються  безпосередньо позивача, відносно факту існування карної справи та інших спірних правовідносин не мали місце.  

У судове засідання надана для огляду копія відеозапису новин ТК «АТВ» від 13.06.2007.  

Представник відповідача ТК «АТВ при ОНАЗ ім. О.С. Попова» заперечувала проти приєднання до матеріалів справи речового доказу, посилаючись на ст.131 ЦПК України, позивач ОСОБА_1 не надав суду пояснень, саме звідки через три роки після виходу новин у нього з’явилась копія та чому доказ подано несвоєчасно з поважних причин.  

Відповідно до ст. 47 Закону України «Про інформацію» передбачає, що відповідальність за порушення законодавства про інформацію несуть особи, винні у вчинені таких порушень, як надання інформації, що не відповідає дійсності або поширення відомостей, що не відповідають дійсності, ганьблять честь та гідність особи. Під поширенням інформації в ст..47 цього Закону розуміється розповсюдження, обнародування, реалізація у встановленому законом порядку документованої або публічно оголошуваної інформації. Під поширенням відомостей розуміється повідомлення у публічних виступах, а також в іншій формі невизначеному числу осіб або хоча б одній людині.  

Аналізуючи та оцінюючи репортаж в новинах   каналу ТК «АТВ» 13 червня 2007 року щодо ОСОБА_1, суд вважає, що   висловлювання щодо позивача не є  інформацією, яка б містила  відомості, які принижують честь, гідність та його ділову репутацію та підтверджувала б зберігання, використання і поширення інформації про її особисте життя.  

При цьому позивач, вимагаючи  спростувати недостовірні відомості  щодо нього, не надав суду будь-яких пояснень, доказів, тексту, який в його розумінні повинен бути спростований та у якій спосіб необхідно здійснити таке спростування.  

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що   ОСОБА_1   не доведено і з матеріалів справи не вбачається жодних переконливих доказів щодо поширення відповідачем образливих відомостей про позивача, в судовому засіданні не встановлений факт порушення прав позивача, а тому за таких обставин суд вважає, що вимоги є необґрунтованими і в задоволенні позову слід відмовити за його безпідставністю.  

При вирішенні позовних вимог щодо моральної шкоди, то суд виходив з положень   ст. 23  ЦК України, якою передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Згідно зі ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичної особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала.  

Отже, фактами, з якими матеріальний закон пов’язує настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння моральної шкоди, є: наявність шкоди, протиправність діяння її заподіяння, наявність причинного зв’язку між шкодою і противоправним  діянням відповідача, а також вини останнього в її заподіянні.  

Доводи позивача про стягнення моральної шкоди суд вважає непереконливими, оскільки наявні в матеріалах справи докази та встановлені на їх підставі обставини справи не підтверджують сукупність необхідних складових для притягнення   ТК «АТВ при ОНАЗ ім. О.С. Попова»   до цивільної відповідальності, а отже, не дають і достатніх правових підстав для задоволення позивних вимог в цій частині.  

Згідно з положеннями ст. 17 Закону України  «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів» моральна шкода, заподіяна поширенням неправдивої інформації, відшкодовується лише в тому випадку, коли мав місце умисел журналіста чи службових осіб засобу масової інформації.  

Оскільки позивачем  всупереч вимогам ст. 60 ЦПК України, згідно яких  кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, не доведено  умисел  відповідача, позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди суд вважає  необґрунтованими.  

Крім того, позивач просить суд стягнути   з відповідача витрати на юридичні послуги, але суд також відмовляє в цих вимогах.  

Керуючись ст.ст.   34, 68 Конституції України,   ст. ст.   10,58,59,60, 208, 209, 212, 213, 215   ЦПК України,   ст.ст. 270,275  ЦК України,     Постановою Пленуму Верховного суду України № 1 від 27.02.2009  року  «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи,  а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»,   постанова№4 від 31 березня 1995року Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайновий)шкоди», -  

  ВИРІШИВ:  

  У задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.  

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційному суду через суд першої інстанції подання апеляційної скарги  протягом десяти днів з дня проголошення рішення.  

    Суддя