Справа № 2-а-1589/10     

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

03 грудня 2010 року Приморський районний суд міста Одеси в складі:  

головуючого судді – Шенцевої О.П.,  

при секретарі - Соболевій О.М.,

розглянувши в письмовому провадженні в місті Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про визнання дій протиправними та виплату державної допомоги, -  

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась до суду із позовом й просила визнати дії відповідача по нарахуванню і виплаті сум допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку – неправомірними, зобов'язати відповідача, визнати і призначити решту суми недоотриманої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку в сумі 2 854,58 грн., зобов’язати відповідача призначити та сплачувати відповідно cт. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» - щомісячну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в майбутньому в розмірі - прожиткового мінімуму для дітей віком до 6-років щомісяця, до закінчення строку передбаченої законом виплати.

Позивач до судового засідання не з’явилась, надала заяву про розгляд справи у її відсутність, вимоги позову підтримує та просить їх задовольнити, посилаючись на викладені в позовній заяві обставини, при цьому  

Представник відповідача в судове засідання не з’явився.

Суд, вивчивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні до них правовідносини, прийшов до висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.     

Судом встановлено, що позивачка ІНФОРМАЦІЯ_1 народила дитину – ОСОБА_2, внаслідок звернення до відповідного державного органу отримує державну допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Згідно зі статтею 4 Закону України № 2240-ІІІ право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, мають застраховані громадяни України. Відповідно до статті 9 вказаного Закону України фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, провадить збір та акумуляцію страхових внесків та інших коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг, види яких передбачені статтею 34 Закону, та забезпечує їх надання, а також здійснює контроль за використання цих коштів. Право на  вищевказану допомогу відповідно до ст.42 Закону України № 2240-ІІІ має застрахована особа (один із батьків дитини, усиновитель, баба, дід, інший родич або опікун), яка фактично здійснює догляд за дитиною. Вказана допомога надається застрахованим особам у формі матеріального  забезпечення у період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку і частково компенсує  втрату  заробітної  плати (доходу) у період  цієї  відпустки.    

Відповідно до статті 43 Закону України № 2240-ІІІ допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом. Зазначена норма закону введена в дію з  01 січня 2002 року Законом України  від 11.01.2001 року № 2213-ІІІ.    

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 06.12.2006р. №453 "Про передачу функцій призначення та виплати допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку застрахованим особам від страхувальників та робочих органів виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасовою втратою працездатності та його відділень органам праці та соціального захисту населення, прийнятим з метою врегулювання питання передачі зазначених функцій та своєчасного надання застрахованим особам зазначених виплат за рахунок коштів державного бюджету, зобов'язано органи праці та соціального захисту населення з 01 січня 2007р. забезпечити призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на підставі документів, визначених Законом України № 2240-ІІІ у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а також своєчасного формування заявок по коштам державного бюджету, необхідних на виплату застрахованим особам зазначених видів допомоги.

Тому, починаючи з 2007 року здійснення виплати допомоги як застрахованим, так і не застрахованим особам проводиться органами соціального захисту населення.    

Суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до ч.3 ст.46, ст.54 Закону України "Про державний бюджет на 2009 рік" та ст.45  Закону України "Про державний бюджет на 2010 рік" встановлено, що допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" та Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" призначаються і здійснюються в розмірах та в порядку, визначених Кабінетом Міністрів України. Розміри соціальних гарантій на 2009р. та 2010 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, Законами України "Про державний бюджет на 2009 рік", "Про державний бюджет на 2010 рік" та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. Постановою КМУ від 27.12.2001р. №1751 із змінами від 20.08.2008р. встановлений розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років та порядок їх нарахування, співпадає з положеннями викладеними в ч.3 Перехідних положень Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми".  

Норми законодавства, згідно яких були внесені вищевказані зміни в ст.15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" не визнані неконституційними, а відтак є чинними, тому застосуванню підлягає редакція ст.15 Закону, яка діяла в 2008, 2009 роках та в 2010 році. Саме в такому розмірі відповідач виплачував, а позивач отримувала допомогу по догляду за дитиною в 2008, 2009 та 2010 роках, що відповідає чинному в цей період законодавству.  

Таким чином, у суду відсутні правові підстави для визнання дій відповідача неправомірними, оскільки права позивача в 2008 - 2010 роках не порушені.  

Крім того в задоволенні решти позовних вимог має бути відмовлено, так як не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо проведення перерахунку та доплати допомоги на майбутнє, оскільки рішення суду не може забезпечувати охорону порушених, невизнаних або оспорюваних прав на майбутнє з урахуванням можливих змін в діючому законодавстві, яке регулює виникле спірне питання.     

Керуючись ст. ст. 10, 11, 76, 79, 160, 161, 163 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

     В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 – відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

 Суддя