Справа №2-11898/10
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 листопада 2010 року Приморський районний суд м. Одеси, у складі:
головуючої судді Шенцевої О.П.,
при секретарі Соболевій О.М.,
розглянувши у письмовому провадженні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської обласної кредитної спілки „Вітязь” про стягнення коштів, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить с тягнути на свою користь з Одеської обласної кредитної спілки „Вітязь” внесок у розмірі 10000 гривень, проценти в розмірі 22312,47 гривень, а також судові витрати, у тому числі витрати на правову допомогу. Позивач також просить стягнути з відповідача три процента річних від простроченої суми грошового зобов’язання в розмірі 969,37 гривень, транспортні витрати в розмірі 104 гривень, витрати на ксерокопіювання матеріалів по справі в розмірі 15 гривень, а також моральну шкоду в розмірі 2000 гривень.
Відповідно до договору про грошовий внесок № 777 від 09 червня 2005 року його внесок складає 10000 гривень.
Термін дії договору закінчився, а відповідач не виконав свої зобов’язання перед позивачем – не виплачена сума внеску в розмірі 10000 гривень та процентів в розмірі 22312,47 гривень.
Таким чином, сума заборгованості відповідача перед позивачем по договору про грошовий внесок № 777 від 09 червня 2005 року складає 32312,47 гривень.
При його зверненні до відповідача з проханням повернути суму внеску йому в цьому було відмовлено.
Згідно умов договору та діючого законодавства основний, додатковий та інші пайові внески, а також нараховані відсотки є власністю члена к редитної спілки. Тому суд вважає, що дії відповідача порушують право власності позивача, яке захищено Конституцією України та Цивільним законодавством.
До суду також надійшла заява позивача про доповнення позовних вимог, в якому позивач також вимагає стягнути з відповідача оплату палива для поїздок в офіс кредитної спілки „Вітязь”, витрати по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 120 гривень, витрати на ксерокопію документів, вартість автобусних квитків Ізмаїл-Одеса, Одеса-Ізмаїл від 15.02.2010р. та 26.08.2010р. відповідно.
Сторони в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, тому суд вважає за можливе розглянути позов за їх відсутністю у письмовому провадженні та ухвалити заочне рішення.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено , що ОСОБА_1 є членом Одеської обласної кредитної спілки „Вітязь”.
Відповідно до договору про грошовий внесок № 777 від 09 червня 2005 року його внесок складає 10000 гривень.
Позивач звернувся до відповідача з проханням повернути суму внеску у зв’язку з закінченням строку дії договору.
Відповідачем не було надано суду жодного доказу виплати позивачу його внеску відповідно до договору про грошовий внесок № 777 від 09 червня 2005 року в розмірі 10000 гривень, а також додатковий пайовий внесок на рахунок у розмірі 5 876 грн.
Таким чином, сума заборгованості по депозитному договору відповідача перед позивачем складає 15 876 гривень.
Згідно ч. 1 ст. 23 Закону України „Про кредитні спілки", внески (вклади) членів кредитної спілки на депозитні рахунки, а також: нарахована на такі кошти та пайові внески плата (відсотків) належать членам кредитної спілки на праві приватної власності. Кожний член кредитної спілки, відповідно до п.2 ч.2 ст. 23 Закону України „Про кредитні спілки", має право одержати належні йому кошти, зазначені в частині першій цієї статті, у порядку і строки, які визначені відповідно до частини сьомої статті 10 цього Закону, статуту кредитної спілки або укладеними з членом кредитної спілки договорами.
У відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 11 Закону України „Про кредитні спілки" член кредитної спілки має право одержувати дохід на свій пайовий внесок, якщо інше не передбачено статутом кредитної спілки.
Частина 7 ст. 10 Закону України „Про кредитні спілки" передбачає, що повернення обов'язкового пайового та інших внесків , крім вступного внеску в порядку, передбаченому статутом кредитної спілки, але не пізніше ніж через один місяць після прийняття загальними зборами або спостережною радою кредитної спілки відповідного рішення. Повернення вкладів проводиться за взаємною згодою сторін або не пізніше строку, передбаченого відповідним договором.
Одеська обласна кредитна спілка „Вітязь” належним чином не виконала своїх зобов’язань, а саме не повернула грошову суму внеску на депозитний рахунок.
Відповідно до ст. 525 ЦК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом або договором.
Ст. 526 ЦК України встановлює, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), як це передбачено ст. 530 ЦК України.
Суд не приймає до уваги Розпорядження № 1203 від 15.10.2008 року „Про тимчасові заходи щодо забезпечення стабільності діяльності кредитних спілок" виданим Державною комісією по регулюванню ринку фінансових послуг України з метою нейтралізації впливу зовнішньої фінансової кризи, забезпечення стабільності, надійності і безпеки діяльності кредитних спілок, яким передбачено право кредитних спілок відмовляти в поверненні додаткових пайових внесків у разі припинення членства в кредитній спілці у разі наявності заборгованості кредитної спілки перед своїми членами за внесками на депозитні рахунки, оскільки виходячи з положень ст. 8, 64 Конституції України, якщо будь - який закон чи інший нормативно - правовий акт передбачає обмеження тих чи інших прав та свобод людини, крім тих, що визначені Конституцією України, ці обмеження не є правовими, суперечать Конституції України, а тому не повинні братися до уваги.
Відповідно до ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Також, органи виконавчої влади і за їх уповноваженням громадські організації зобов'язані видавати такі підзаконні нормативні акти, які повністю відповідають конституційним положенням про основні права, свободи й обов'язки громадян. Норми поточного, галузевого законодавства не можуть обмежувати конституційні права і обов'язки громадян при їх конкретизації й розвитку, якщо це прямо не передбачено Конституцією.
Суд відмовляє позивачу у задоволенні його позовних вимог щодо стягнення з відповідача невиплачених відсотків 22 312,47 гривень, так як позивачем не надано жодного доказу несплати йому зазначених відсотків, що суперечить положенням статті 60 ЦПК України.
Вирішуючи питання щодо стягнення моральної шкоди у розмірі 2000 гривень суд виходить з того, що позовні вимоги позивача в цій частині є безпідставними, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Згідно зі ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала.
Отже, фактами, з якими матеріальний закон пов’язує настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння моральної шкоди, є: наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправним діянням відповідача, а також вини останнього в її заподіянні.
Доводи позивача суд вважає непереконливими, оскільки наявні в матеріалах справи докази та встановлені на їх підставі обставини справи не підтверджують сукупність необхідних складових для притягнення відповідачів до цивільної відповідальності, а отже, не дають і достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди.
Суд задовольняє позовні вимоги позивача частково.
Згідно ч.1 ст. ст. 81, 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню витрати по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 120 гривень, також підлягають стягненню з відповідача на користь держави витрати по сплаті державного мита в розмірі 158,76 гривень.
У відповідності до ст. ст. 2, 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21 січня 1993 року №7-93, керуючись ст. ст. 8, 41, 64 Конституції України, ст. ст. 525, 526, 530, 610, 611, 623, 625 ЦК України, ст.ст. 81, 88, 213-215, 224-226 ЦПК України, суд –
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з Одеської обласної кредитної спілки „Вітязь” на користь ОСОБА_1 внесок по договору про грошовий внесок № 777 від 09 червня 2005 року у сумі 10000 гривень, додатковий пайовий внесок на суму 5 876,00 гривень, загальною сумою 15 876 гривень.
Стягнути з Одеської обласної кредитної спілки „Вітязь” на користь ОСОБА_1 витрати по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 120 гривень.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з Одеської обласної кредитної спілки „Вітязь” на користь держави витрати по сплаті державного мита у сумі 158,76 гривень.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10-ти днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд м. Одеси шляхом подачі в 10 –ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя