Справа № 1-223/2010 р.

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

        28.10.2010 р.                                 Тиврівський районний суд Вінницької області

    в складі: головуючого судді Ратушняка І.О. ,

                     при секретарі Чорній Н. М. ,

                       з участю прокурора  Вальчишена В .П.,

           розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Тиврів справу про обвинувачення  ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Вінниці, українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, на утриманні має трьох неповнолітніх дітей, працюючого водієм – експедитором ФОП ОСОБА_2, жителя м. АДРЕСА_1, раніше несудимого,

 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.286 КК України, -

встановив:

            12.06.2010 р., біля 11.00 год. на автодорозі Вороновиця -Тиврів - Шаргород, неподалік с. Нове Місто Тиврівського району, ОСОБА_1, керуючи автомобілем марки «Зіл - 130 д.н. НОМЕР_1, в порушення вимог п. п. 12.1, 12,3 Правил дорожнього руху України, відповідно до яких: «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен урахувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним», «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості, аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди» не переконавшись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, не вибравши безпечну швидкість і не врахувавши дорожню обстановку та особливості вантажу, не впорався з керуванням, в результаті чого допустив з'їзд транспортного засобу у лівий кювет по напрямку свого руху, внаслідок чого пасажир ОСОБА_3 отримав  тяжкі тілесні ушкодження.

         В судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 винність у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України визнав повністю та показав, що 12.06.2010 р., о 11.00 год. на автодорозі  Вороновиця-Тиврів-Шаргород, за селом Н. Місто він,  керуючи автомобілем «ЗІЛ-130», д.н. НОМЕР_1, який був наполовину завантажений спиртними напоями, не вибрав безпечну швидкість та не врахував дорожню обстановку, а саме, що на дорожньому покритті були асфальтні пагорби, висотою 10-15 см. Коли він під’їжджав до вказаної ділянки дороги, то скинув газ,  автомобіль почав інерційно гальмувати, на гальмо він не тиснув. Однак на даній ділянці дороги, на асфальтних пагорбах задню частину автомобіля розпочало хитати, з метою вирівняти автомобіль він натиснув на гальма та в цей час у нього вирвалось з рук кермо, керувати автомобілем він вже не міг, внаслідок чого автомобіль з'їхав в лівий кювет по напрямку його руху. Коли він зрозумів, що ця ситуація є небезпечною і він не зможе безпечно зупинити транспортний засіб він крикнув до ОСОБА_3, щоб він вистрибнув з автомобіля, однак ОСОБА_3 не встиг та отримав тяжкі тілесні ушкодження. У вчиненому кається.

          Потерпілий ОСОБА_3  показав, що  на автодорозі  Вороновиця-Тиврів-Шаргород, за селом Н. Місто автомобіль раптово розпочало кидати по сторонам, потім автомобіль  почав рухатися в кювет. ОСОБА_1 крикнув йому, щоб він вистрибнув із автомобіля, але він не встиг. ОСОБА_1 витягнув його з автомобіля та викликав швидку медичну допомогу.  Просить суд ОСОБА_1  суворо не карати, претензій до нього не має.

Підсудний визнав фактичні обставини справи в повному обсязі, просить свідків по справі не допитувати.

 Відповідно до вимог ч. 3 ст. 299 КПК України суд вважає за недоцільне досліджувати докази тих фактичних обставин справи, які не оспорюються підсудним та обмежитись дослідженням доказів по справі допитом підсудного та перевіркою матеріалів справи.

           Крім визнання винуватості підсудним, його винність доведена матеріалами справи, а саме: протоколами огляду місця пригоди  (а. с. 4); план схемою до протоколу огляду місця пригоди ( а. с. 5); протоколом огляду транспортного засобу – автомобіля марки «ЗИЛ-130», д.н. НОМЕР_1 (а. с. 7); висновком судово-медичної експертизи № 159 від 19.08.2010 р (а. с. 49-50), відповідно до якої  ОСОБА_3 отримав тяжкі тілесні ушкодження, а саме - полі травми:  струсу   головного мозку, не повної травматичної ампутації лівого передпліччя у верхній-середній третинах, відкриті багато-уламкові переломи обох кісток лівого передпліччя зі зміщенням, рвано-розчавлені рани лівого передпліччя, пошкодження м'язів судин нервів, тромбоз артерій кисті та променевої артерії, ішемія 4-го ступеня, закритий трьох-кісточковий перелом лівої гомілки, переломи 6,7,8 ребер справа, уламковий перелом нижньої щелепи з дефектом кістки в ділянці підборіддя, рвано-роздавлені рани обличчя, травматичний шок 2,3-го ступеня»;  висновком судово-автотехнічної експертизи № 176 а від 26.08.2010 р. (а. с. 55-63), відповідно до якої водій ОСОБА_1 порушив правила дорожнього руху;  протоколом огляду речового доказу (а. с. 77-78).

           Сукупність наведених доказів свідчить про винність ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, оскільки він порушив правила дорожнього руху, що заподіяло тяжкі тілесні ушкодження.

  Призначаючи покарання, суд враховує  характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу  підсудного, обставини, що  пом'якшують та обтяжують покарання.

 Як обставини, що пом'якшують покарання підсудного, суд враховує те, що ОСОБА_1  свою винуватість визнав, щиро розкаявся у вчиненому, сприяв розкриттю злочину, позитивну характеристику за місцем проживання та те, що потерпілий  ОСОБА_3 просить суд його суворо не карати, претензій до нього не має.

            Обставини, що обтяжують покарання підсудному по справі, не встановлено.

             Суд вважає, що виправлення та перевиховання підсудного можливе без відбування покарання та застосовує ст.. 75 КК України і звільняє його від відбування покарання у виді позбавлення волі із випробуванням та не застосовує додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки підсудний ОСОБА_1 працює водієм-експедитором,  одружений,  на утриманні має трьох неповнолітніх дітей, що є основним і єдиним джерелом його доходу, а застосування обов’язкового додаткового покарання позбавить його та  його сім’ю засобів для існування.

Керуючись ст.ст.323, 324 КПК України, -

засудив :

ОСОБА_1  визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та  призначити покарання 4 (чотири) роки позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами.

На підставі ст.. 75 КК України звільнити  ОСОБА_1 від відбування покарання, якщо протягом  іспитового строку терміном  1 (одного) року і 6 (шести) місяців не вчинить нового злочину.

Н. Місто запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу залишити ОСОБА_1 підписку про невиїзд.

Стягнути з ОСОБА_1 в прибуток держави витрати за проведення судово-автотехнічної експертизи № 176 а від 26.08.2010 р.  в сумі 515,52 грн.

Речовий  доказ по справі, а саме :   автомобіль марки «ЗИЛ», д.н.з. НОМЕР_1   повернути  власнику.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду  Вінницької області через Тиврівський районний суд  протягом п’ятнадцяти діб з моменту його проголошення.      

Суддя                                                                                               І.О.Ратушняк