справа № 2- 875/10
Рішення копія
Іменем України
21.12.2010 р. Любашівський районний суд Одеської області
у складі : головуючого судді Гнатюка В.О.
при секретарі Гончар В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в с.м.т. Любашівка справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення факту спільного проживання однією сім»єю та визнання права власності на ? частину будинку ,
встановив:
19.11.2010 р. позивачка звернулась до суду з зазначеним позовом . На обґрунтування своїх вимог зазначила , що з січня 2000 року по січень 2010 року проживала з ОСОБА_5 однією сім»єю без реєстрації шлюбу. З 2001 року проживали спільно однією сім»єю в будинку , розташованому в АДРЕСА_1 . Вели спільне господарство . За час проживання в указаному будинку за кошти сімейного бюджету провели газове опалення та зробили капітальний ремонт. В серпні 2006 року за обоюдною домовленістю продали вказаний будинок і придбали будинок , розташований в АДРЕСА_2. Для придбання даного будинку ними були взяті кредити у Банку . У зазначеному будинку спільно проживали однією сім»єю до липня 2009 р. В липні 2009 року за обоюдною згодою продали будинок , розташований по АДРЕСА_2 , і придбали будинок , що знаходиться в АДРЕСА_3 ,. В указаному будинку за кошти сімейного бюджету зробили ремонт .
У січні 2010 р. ОСОБА_5 при невстановлених обставинах загинув. Відповідачі по справі як спадкоємці першої черги вважають , що вона не має права на даний будинок.
Тому вона просила встановити факт спільного проживання її з ОСОБА_5 однією сім»єю на протязі десяти років і посилаючись на ст. 74 СК України , визнати її право власності на ? частину будинку , розташованого в АДРЕСА_3 , як на частину у спільній сумісній власності , придбаній за час спільного проживання однією сім»єю.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з»явився , надавши суду заяву про розгляд справи у його відсутність та вказавши , що позов не визнає.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав , підтримавши заперечення проти позову представника відповідачки ОСОБА_4. ОСОБА_6
Представник відповідачки ОСОБА_4 ОСОБА_6, що діяла за належно оформленим дорученням, в судовому засіданні позов не визнала і заперечуючи проти нього пояснила , що ОСОБА_5 разом з позивачкою ніколи не проживали разом. Будинок , розташований в АДРЕСА_1 був куплений за гроші матері ОСОБА_5 , потім подарований. Будинок , розташований в АДРЕСА_2 , був проданий ОСОБА_5 за 5000 доларів США .Будинок , що знаходиться по вулиці Ломоносова , 13 , був оцінений в 7500 доларів США. Тому вона як сестра ОСОБА_5 2500 доларів США за даний будинок сплачувала самостійно. З березня 2009 р. ОСОБА_1 – позивачка по справі взагалі не з»являлась до ОСОБА_5 , оскільки він її прогнав. Після чого ОСОБА_5 проживав з іншими жінками. Після того як ОСОБА_5 пропав позивачка стала
2
самостійно проживати у його будинку по АДРЕСА_3 , у якому вони без участі позивачки зробили ремонт.
Вислухавши сторони , допитавши свідків , дослідивши матеріали справи , суд вважає , що позов підлягає задоволенню за слідуючими підставами
Відповідно до статті 74 СК України , якщо жінка та чоловік проживають однією сім»єю , але не перебувають у шлюбі між собою або в будь- якому іншому шлюбі , майно набуте ними за час спільного проживання ,належить їм на праві спільної сумісної власності , якщо інше не встановлено письмовим договором між ними . На майно , що є об»єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка , які не перебувають у шлюбі між собою або в будь- якому іншому шлюбі , поширюються положення глави 8 цього Кодексу .
Позивачка, допитана в якості свідка , в судовому засіданні пояснила що з січня 2000 року по січень 2010 року проживала з ОСОБА_5 однією сім»єю без реєстрації шлюбу. З 2001 року проживали спільно однією сім»єю в будинку , розташованому в АДРЕСА_1 . Вели спільне господарство . За час проживання в указаному будинку за кошти сімейного бюджету провели газове опалення та зробили капітальний ремонт. В серпні 2006 року за обоюдною домовленістю продали вказаний будинок і придбали будинок , розташований в АДРЕСА_2. Для придбання даного будинку ними були взяті кредити у Банку . У зазначеному будинку спільно проживали однією сім»єю до липня 2009 р. В липні 2009 року за обоюдною згодою продали будинок , розташований по АДРЕСА_2 , і придбали будинок , що знаходиться в АДРЕСА_3 ,. В указаному будинку за кошти сімейного бюджету зробили ремонт .У січні 2010 р. ОСОБА_5 при невстановлених обставинах загинув.
Пояснення позивачки узгоджуються з показанням допитаних за її клопотанням в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 , ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13,ОСОБА_14
Так , свідок ОСОБА_7 пояснила ,що її сім»я товаришувала з сім»єю позивачки . ОСОБА_1 постійно проживала однією сім»єю з ОСОБА_5 спочатку в будинку на вулиці Щорса , потім після продажу даного будинку вони проживали у будинку по вулиці Шевченко , а потім - у будинку по АДРЕСА_3. У вересні 2009 року вона була в гостях у позивачки . В той час вона з ОСОБА_5 робили ремонт у будинку по АДРЕСА_3 .
27.11.2009 року , коли ремонт уже був зроблений , вона була на день народженні позивачки , де були присутні батьки ОСОБА_5 , чоловік сестри покійного, діти , сусідка з дочкою та інші.
Свідок ОСОБА_10 пояснив , що він з 1974 року проживає в с.м.т. Любашівка на вулиці Щорса і добре пам»ятає як приблизно з 2000 року ОСОБА_1 з ОСОБА_5 спільно проживали однією сім»єю у будинку на вулиці Щорса. Разом провели газ до даного будинку ,разом їздили до батьків , обробляли город і т.і.
Показання свідка ОСОБА_10 узгоджуються з показаннями допитаних свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , які пояснили , що у 2005 році працювали у газовому господарстві і приймали безпосередню участь у проведенні газу до будинку по АДРЕСА_1 , де в той час проживали ОСОБА_1 та ОСОБА_5 однією сім»єю.
Свідок ОСОБА_8 пояснила , що їй, як колишній сусідці позивачки, відомо , що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 разом проживали однією сім»єю в будинку по вулиці Шевченко з вересня 2006 р. по червень 2009 р. ОСОБА_5 з ОСОБА_1 часто приходили до них як до сусідів . Коли в квітні 2009 року ОСОБА_5 посварився з ОСОБА_1, остання пішла проживати до сина і приблизно до липня 2009 року з ним проживала. Після чого вони помирились і , за обоюдною згодою продавши будинок по вулиці Шевченко , придбали будинок по вулиці Ломоносова ,
3
де разом зробили ремонт і спільно проживали однією сім»єю до січня 2010 р. , коли ОСОБА_5 при невстановлених обставинах пропав.
Свідки ОСОБА_9 , ОСОБА_11 – сусіди позивачки , які проживають по вулиці Ломоносова , пояснили , що в серпні 2009 р. ОСОБА_1 і ОСОБА_15 разом придбали будинок по АДРЕСА_3. Проживали в ньому спільно однією сім»єю , знаходячись в теплих стосунках. Разом зробили ремонт. В період проживання у вказаному будинку з серпня 2009 р. до січня 2010 р. запрошували до себе гостей , зокрема на день народження позивачки 27.11.2009 , де були батьки ОСОБА_5. та інші добре знайомі люди.
Свідок ОСОБА_16 пояснив ,що він як спів службовець ОСОБА_5 добре знає сім»ю ОСОБА_1 ОСОБА_17 та ОСОБА_5 спільно проживали однією сім»єю з 2000 року по день загадкового зникнення ОСОБА_5 Він часто зустрічався з вказаною сім»єю , коли вони проживали в районі вулиць Тургєнєва , Гоголя , Шевченко , Ломоносова .
Пояснення позивачки стосовно того , що проживаючи однією сім»єю з ОСОБА_5 вони брали кредит у зв»язку з придбанням будинку по вулиці Шевченко узгоджується з договорами на обслуговування кредитної карти ( а.с.10-13 ) , з яких видно що 26.07.2006 р. вказані договора були укладені між ними та ПриватБанком.
Суд детально проаналізувавши показання , допитаної в якості свідка представника відповідачки ОСОБА_4 ОСОБА_6, свідків з боку відповідачки ,а саме : ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 ОСОБА_21 ОСОБА_22 , ОСОБА_23 ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , прийшов до висновку , що їх свідчення не спростовують того , що позивачка на протязі десяти років проживала спільно однією сім»єю з ОСОБА_5 Їх показання стосуються морального обліку ОСОБА_5 , його намірів , грошової допомоги , яку надавали батьки ОСОБА_5 і т.і. В ході допиту свідків з боку позивачки представник відповідачки ОСОБА_4. не заперечувала факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_5 Її запитання до вказаних свідків стосувались зазначених питань.
В судовому засіданні позивачка не заперечувала , що у зв»язку з вживанням алкогольних напоїв ОСОБА_5 вона посварилась з останнім і з квітня до липня 2009 року з ним не проживала .Вона також не заперечувала той факт , що будинок по АДРЕСА_1 в 2001 році був куплений за гроші батьків ОСОБА_5 , а потім подарований.
Показання свідків з боку відповідачів носять протирічливий характер.
Так , свідки ОСОБА_18 – колишня дружина ОСОБА_5 та її мати ОСОБА_24 , заперечуючи факт спільного проживання ОСОБА_5 з ОСОБА_1, в судовому засіданні заявляли , що стосунки ОСОБА_5 з ОСОБА_1 стали причиною того , що сім»я розпалась. Тобто вони фактично визнали , що ОСОБА_5 з 2000 року проживав з ОСОБА_1
Свідок ОСОБА_22 в судовому засіданні заявила , що в момент , коли вона купляла будинок по вулиці Шевченко , належний ОСОБА_5 , то ОСОБА_1 робила зауваження ОСОБА_5 за те , що він залишав ванну і газову плитку новим господарям.
Таким чином ,на підставі досліджених в судовому засіданні доказів суд вважає ,що вимога позивачки про встановлення факту спільного проживання її з ОСОБА_5 однією сім»єю на протязі десяти років підлягає задоволенню.
Як видно з договору купівлі-продажу ( а.с.- ) ОСОБА_5 придбав спірний будинок , розташований по АДРЕСА_3 , 29 липня 2009 року , тобто в період спільного проживання позивачки з останнім.
Відповідно до ст. 60 СК України майно , набуте подружжям за час шлюбу,належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності
4
Суд вважає , що факт не проживання позивачки з ОСОБА_5 з квітня 2009 р. по липень 2009 року не може бути підставою для відмови у позові ,оскільки як пояснювала в судовому засіданні допитана в якості свідка позивачка , вона дійсно через вживання спиртних напоїв ОСОБА_5 посварилась з ним і з квітня 2009 р. до липня 2009 р. проживала у свого сина . Однак в липні 2009 р. ОСОБА_5 запитав її згоду на продаж будинку по вулиці Шевченко .Вона таку згоду надала , після чого вони помирились , продали вказаний будинок і разом придбали будинок , розташований по АДРЕСА_3, де проживали однією сім»єю до того як в січні 2010 року ОСОБА_5 пропав. Пояснення позивачки узгоджується з поясненнями вищезазначених свідків.
Тому належить вимогу позивачки про визнання права власності на 1/ 2 частину будинку , розташованого в АДРЕСА_3, задовольнити.
Позивачка при подачі позову сплатила державне мито у розмірі 43 гривні ( а.с.- 6), витрати на інформаційно- технічне забезпечення - у розмірі 30 гривень.
В судовому засіданні встановлено , що спірний будинок був придбаний за 7500 доларів США , що еквівалентно 60000 гривень. Вартість ? частини будинку становить 30000 гривень. З врахуванням сплаченого державного мита за вимогою про визнання права власності на 1/ 2 частину будинку з позивачки належить достягнути державне мито на користь держави у розмірі 257 гривень.
Розмір витрат на інформаційно – технічне забезпечення даної справи становить 120 гривень. Тому з позивачки на користь держави належить достягнути 90 гривень вказаних витрат
На підставі викладеного , керуючись ст. 10,60,88,212,213,215 ЦПК України ст. ст.60, 62, 74 СК України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення факту спільного проживання однією сім»єю та визнання права власності на ? частину будинку задовольнити .
Встановити факт спільного проживання однією сім»єю ОСОБА_1 та ОСОБА_5 з січня 2000 р. по січень 2010 р.
Визнати право власності ОСОБА_1 на ? частину будинку , розташованого в АДРЕСА_3.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави державне мито у розмірі 257 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 90 гривень.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня оголошення рішення через Любашівський районний суд Одеської області .
Суддя підпис
Копія вірна : суддя В.О. Гнатюк
.