7

 

                                           Справа № 2-28

                               

 

           2007 року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

16 лютого 2007 року Ялтинський міський суд Автономної республіки Крим у складі

судді Ганича М.Ф., при секретарі Василенко Ж.І., з участю адвокатів ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Ялта цивільну

справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до

ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про усунення

перешкод в користуванні житловим приміщенням та за зустрічним позовом ОСОБА_7, ОСОБА_8 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом

встановлення сервітута,

 

ВСТАНОВИВ:

 

      ОСОБА_2 і ОСОБА_3 29 серпня 2005 року звернулися до суду з

позовом до відповідачів, в якому просять суд зобов'язати відповідачів усунути

перешкоди в користуванні житловим приміщенням шляхом покладання на відповідачів

обов'язку провести демонтаж своїх комунікаційних систем протягом двох місяців з

моменту набрання рішення суду законної сили.

      Позовні вимоги мотивують тими, що вони є власниками квартири  АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва

про право власності на спадщину за заповітом від 11 серпня 2004 року. Їх

квартира розташована в чотирьохквартирному одноповерховому будинку присадибного

типу. Для обслуговування домоволодіння виділена земельна ділянка, площею 0,1097

га і передана в загальну сумісну власність без визначення часток. Порядок

користування данною земельною ділянкою між їх спадкодавцем і відповідачами не

визначався. Прийнявши спадщину вони дізналися, що відповідачі без згоди їх

спадкодавця ОСОБА_9 з порушенням діючих будівельних норм і правил

провели свої комунікації(холодна і гаряча водопоставка, опалювання) по

зовнішніх стінах їх квартири таким чином, що вони не можуть відкрити вікна, які

виходять в загальний двір. Крім того, відповідач упритул до їх житлового

приміщення, позначеного на схемі 2-3 «Засклена веранда» самовільно прибудували

підсобні приміщення. Своїми діями відповідачі позбавили їх як власників

квартири можливості повною мірою користуватися своєю квартирою, а також

проводити технічне обслуговування квартири, ремонт зовнішніх стін і фундаменту.

      Крім того, ОСОБА_2 від свого імені і від імені ОСОБА_3 16 жовтня

2006 року направив в суд додаткову позовну заяву до відповідачів, в якій

просить зобов'язати відповідачів відновити положення, яке існувало до

самовільного будівництва і здійснити знос (демонтаж) самовільних будов і

комунікацій за рахунок відповідачів протягом тридцяти днів з дня набрання

рішення суду законної сили; зобов'язати відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 закласти сумісний віконний отвір між коридором їх квартири

(приміщенням 2-9) і кухнею квартири відповідачів (приміщення 1-3).

      Додаткові позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачі фізично

перешкоджають їм протягом двох років закласти сумісний віконний отвір між їх

квартирою і квартирою №1.

      Позивачі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на неодноразові виклики в судові

засідання не з'являлися, будучи про день та час розгляду справи сповіщеними у

встановленому порядку, завчасно, причини нез'явлення суду не представили.

       Відповідач ОСОБА_5 з позовом ОСОБА_2 і ОСОБА_3 не згоден,

посилаючись на те, що в користуванні його сім'ї не має самовільних будов, всі

підсобні приміщення, якими користується його сім'я, внесені в технічний паспорт

їх квартири. Всі комунікації в їх квартиру, як і в квартиру ОСОБА_8 і

ОСОБА_7 були проведені і були змонтовані в 1962 році і з тих пір змінам і

реконструкції не піддавалися. Крім того, вимоги позивачів про необхідність

закласти віконний отвір між кухнею літер 1-3 і приміщенням літер 2-9

необгрунтовані, оскільки вказаний віконний отвір не є самовільним, що слідує з

технічного паспорта на їх квартиру.

      Відповідачі ОСОБА_4 і ОСОБА_6 в судове засідання не

з'явилися, про день та час розгляду справи сповіщені у встановленому порядку,

завчасно, причини нез'явлення суду не представили.

      Відповідачка ОСОБА_8 з позовом ОСОБА_2 і ОСОБА_3 не

згодна, посилаючись на те, що в користуванні її сім'ї не має самовільних будов,

всі підсобні приміщення, якими користується її сім'я, внесені в технічний

паспорт її квартири. Всі комунікації в її квартиру, як і в квартиру сім'ї

ОСОБА_5 змонтовані в 1962 році і з тих пір змінам і реконструкції не

піддавалися.

      Відповідачка ОСОБА_7 в судове засідання не з'явилася, про день та

час розгляду справи сповіщена у встановленому порядку, завчасно, причини неявки

суду не представила.

ОСОБА_7 і ОСОБА_8 пред'явили до відповідачів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 зустрічний позов, в якому просять суд встановити сервітут на невизначений

термін з правом користування частиною зовнішньою (південною) стіною квартири АДРЕСА_1, яка належить

відповідачам ОСОБА_2 і ОСОБА_3 під проведені раніше водопровідні і

опалювальні труби до їх квартири № 3 для подальшої їх експлуатації за

призначенням, а також просять встановити сервітут на невизначений термін з

правом користування частиною земельної ділянки під установку біля гаража і

зовнішньої стіни (південної) квартири №2, що належить відповідачам двох

металевих опор для проведення до їх квартири газопроводу відповідно до проекту.

      Зустрічні позовні вимоги мотивують тими, що відповідачі стали

власниками сусідньої квартири АДРЕСА_1 з 11 серпня 2004 року на підставі свідоцтв про право на спадщину

за заповітом. До відповідачів власником вказаної квартири був ОСОБА_9 Ще

раніше з 1963 року в даній квартирі проживав ОСОБА_10, з відома якого до їх

квартири №3 були проведені водопровідні і опалювальні труби, провести які іншим

шляхом не було можливості. Власник квартири №2 ОСОБА_9 ніколи з приводу

цих труб не пред'являв до них ніяких претензій. В даний час в їх квартиру

проводиться природний газ за затвердженим проектом, відповідно до якого

газопровід повинен проходити уздовж зовнішньої стіни по куту квартири №2 з

північної сторони для чого необхідно установка двох опор на земельній ділянці,

прилеглій до квартири №2. Іншим способом провести газопровід неможливо. Проте,

коли почалися роботи по проведенню газопроводу у вересні 2005 року відповідачі

стали перешкоджати проведенню робіт і не давали працівникам виконувати завдання

за проектом. В результаті цього роботи були припинені і вони залишилися без

газопостачання. Фактично проведення газопроводу не порушує прав і інтересів

відповідачів. Більш того, труби були прокладені 40 років тому назад і

відповідачі як правонаступники не мають права вимагати змінити порядок

користування квартирами і земельною ділянкою що склався. Фактично сервітут був

встановлений давно і належав їм за домовленістю з колишнім власником квартири

№2.

      Вислухавши сторони, адвоката, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що

позовні вимоги ОСОБА_2 і ОСОБА_3 не підлягають задоволенню, а зустрічні

позовні вимоги ОСОБА_7 і ОСОБА_8 підлягають задоволенню з

наступних підстав.

      Судом встановлено, що позивачі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 в рівних частках

з 11 серпня 2004 року є власниками квартири АДРЕСА_1, що підтверджується копіями

свідоцтв про право на спадщину за заповітом і копією договору про розділ

спадкового майна (а.с.5-7). Згідно технічного паспорта вказана квартира

складається з житлових і підсобних приміщень, загальною площею 84,9 кв. метра,

у тому числі жилою 29,2 кв. метра. До вказаної квартири відноситься гараж літер

«Ж», розташований на прибудинковій території (а.с.10).

      Вказана квартира розташована в чотирьохквартирному житловому будинку

садибного типу і для його обслуговування співвласникам домоволодіння виділена

земельна ділянка, площею 0,1097 га і передана в загальну сумісну власність без

визначення часток, що підтверджується копією державного акту на земельну

ділянку (а.с.11).

      Відповідачам  ОСОБА_4, ОСОБА_6 і ОСОБА_5 на праві

власності належить квартира № 1 у вказаному будинку, загальною площею 44,4 кв.

метра, житловою площею 16,7 кв. метра, що підтверджується копією свідоцтва про

право власності на житло від 22 липня 1997 року (а.с.19). Згідно технічного

паспорта на вказану квартиру до даної квартири відносяться підсобні приміщення,

розташовані на прибудинковій території: літня кухня літер «Б», сараї літер «В»

і «Д», гараж літер «Г», убиральня літер «Е» (а.с.21).

      Відповідачам ОСОБА_8 і ОСОБА_7 на праві власності

належить квартира №3 вказаного будинку, загальною площею 32,9 кв. метра, у тому

числі житловою площею 12,5 кв. метра, що підтверджується копією свідоцтва про

право власності на житло від 11 травня 1998 року (а.с.32). Згідно технічного

паспорта на вказану квартиру до даної квартири відносяться підсобні приміщення,

розташовані на прибудинковій території: котельна літер «О», комора літер «П»,

літня кухня літер «Р» і сарай літер «С» (а.с.200-201).

      В своїх позовних вимогах ОСОБА_2 і ОСОБА_3 просять усунути

перешкоди в користуванні їх квартирою зобов'язавши відповідачів відновити стан,

який існував до проведення самовільного будівництва і здійснити знос (демонтаж)

самовільних будов і комунікацій.

      При цьому позивачі в позовній заяві не вказали які конкретно самовільні

будови відповідачів вони просять знести. Крім того, на підтвердження своїх

вимог про те, що у відповідачів є в користуванні які-небудь самовільні будови

на прибудинковій території позивачі не представили суду ніяких доказів.

      Згідно ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за

зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в

межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які

беруть участь у справі.

      Відповідачі ОСОБА_8 і ОСОБА_5 в судовому засіданні

заперечуючи проти пред'явленого позову вказують, що всі підсобні будови, які

знаходяться у них в користуванні не є самовільними і внесені в їх технічні

паспорти. При таких обставинах вказані позовні вимоги ОСОБА_2 і ОСОБА_3 в

цій частині позову не підлягають задоволенню.

      Не підлягають задоволенню  і вимоги ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про

покладання обов'язку на відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_4 і ОСОБА_6 закласти віконний отвір між коридором літер 2-9 і кухнею відповідачів

літер 1-3, оскільки вказаний віконний отвір не є самовільним, що слідує з

технічного паспорта на квартиру відповідачів (а.с.198-199).

      Що стосується вимог позивачів про покладання обов'язків на відповідачів

провести знос комунікацій (гарячого і холодного водопостачання і опалювання)

суд виходить з наступного.

      Згідно довідки ВАТ «Ялтинський хладокомбінат» комунікації по

водопостачанню, каналізації і опалюванню в будинку АДРЕСА_1 були змонтовані в 1962 році і по теперішній час змінам і

реконструкції не піддавалися (а.с.197).

      Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи від 20 грудня

2006 року трубопроводи опалювання від котельної в квартиру №1, в якій проживає

сім'я ОСОБА_5 (подаючий трубопровід) і від квартири до котельної проходять з

боку двору уздовж зовнішніх стін прибудов літер «а5» і «а6» до квартири №2 (що

належить на праві власності ОСОБА_2 і ОСОБА_3). Подаючий трубопровід

проходить у верхній частині віконних отворів заскленої веранди літер «а6», що

не заважає відкриванню окремих стулок всередину приміщення, але створює певні

перешкоди в обслуговуванні і проведенні ремонту віконних блоків. Трубопроводи

опалювання від котельної в квартиру №3, в якій проживає ОСОБА_7 і ОСОБА_4

(подаючий трубопровід) і від квартири до котельної проходять з боку двору

уздовж зовнішніх стін прибудов літер «а5» і «а6» до квартири №2. Подаючий

трубопровід проходить посередині віконних отворів заскленої веранди літер «а6»,

що не заважає відкриванню окремих стулок всередину приміщення, але створює

певні перешкоди в обслуговуванні і проведенні ремонту віконних блоків.

Прокладка трубопроводів опалювання від місцевих водонагрівальних казанів на

газовому паливі, встановлених в котельній згідно проекту на газифікацію квартир

в житловому будинку АДРЕСА_1 не

суперечить вимогам діючих будівельних норм і правил. Прокладка даних

трубопроводів уздовж стін будов нормами не регламентується, але створює певні

перешкоди в обслуговуванні і проведенні ремонту віконних блоків прибудови літер

«а6» квартири №2, що не відповідає вимогам п.19 «Правил користування

приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями»(а.с. 151-155).

      Згідно ст.48 ч.2 Закону України «Про власність» власник може вимагати

усунення будь-яких порушень його права, хоча б ці порушення і не були сполучені

з позбавленням володіння, і відшкодування заподіяних цим збитків.

      Оскільки судом достовірно встановлено, що комунікації, які проведені до

квартир відповідачів були змонтовані в 1962 році і з тих пір не піддавалися

змінам і реконструкції і є технічним устаткуванням, яке забезпечує належну

експлуатацію квартир відповідачів, суд вважає, що позовні вимоги позивачів в

частині покладання обов'язків на відповідачів демонтувати вказані комунікації

не підлягають задоволенню. При цьому суд враховує і ту обставину, що позивачі

стали власниками квартири АДРЕСА_1 з 11 серпня 2004 року на підставі свідоцтв про право на спадщину за

заповітом і на момент отримання ними спадкового майна вказані комунікації

існували.

      Вирішуючи питання про зустрічні позовні вимоги ОСОБА_7 і

ОСОБА_8, суд виходить з наступного.

      Згідно ст.401 ч.1 ЦК України право користування чужим майном (сервітут)

може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів

(земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших

осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

      Відповідно до ст.402 ч.1 ЦК України, сервітут може бути встановлений

договором, законом, заповітом або рішенням суду.

      На підставі ст.403 ч.2 ЦК України, сервітут може бути встановлений на

певний строк або без визначення строку.

      Згідно ст.404 ч.1 ЦК України, право користування чужою земельною

ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через

чужу земельну ділянку, прокладення та експлуатації ліній електропередачі,

зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо.

      Відповідно до ч. 3 ст.404 ЦК України, право користування чужим майном

може бути встановлено щодо іншого нерухомого майна (будівлі, споруди тощо).

      Судом встановлено, що ОСОБА_7 і ОСОБА_8 на праві

власності на підставі Закону України «Про приватизацію державного житлового

фонду» з 11 травня 1998 року належить квартира АДРЕСА_2, що підтверджується копією

свідоцтва про право власності на житло №138 від 11 травня 1998 року (а.с.32).

На момент приватизації вказаної квартири дана квартира була обладнана системою

опалювання і водопроводу і вказані комунікації були проведені уздовж зовнішньої

південної стіни квартири №2 до квартири №3. Крім того, в даний час в квартиру

ОСОБА_7 і ОСОБА_8 на підставі розробленого і узгодженого проекту необхідно

провести природний газ для чого необхідно встановити дві металеві опори на

земельній ділянці, прилеглій до квартири ОСОБА_2 і ОСОБА_3, що

підтверджується копією проекту на газифікацію(а.с.28,31,161-164).

      Оскільки водопровідні і опалювальні труби, проходячі в квартиру №3

прокладені уздовж стіни квартири, яка належить на праві власності ОСОБА_2 і

ОСОБА_3, суд вважає можливим встановити сервітут без визначення строку для

експлуатації вказаних комунікацій.

      Крім того, суд вважає можливим також встановити сервітут без визначення

строку з правом користування частиною земельної ділянки під установку біля

гаража і зовнішньої північної стіни квартири №2 двох металевих опор для

проведення газопроводу до квартири №3 відповідно до затвердженого проекту.

      При цьому суд бере до уваги, що іншим способом потреби ОСОБА_7 і

ОСОБА_8 в забезпеченні опалювання і водопостачання, а також газифікації їх

квартири не можуть бути задоволені.

      Оскільки позов ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не підлягає задоволенню, а

зустрічний позов ОСОБА_7 та ОСОБА_8 підлягає задоволенню, з ОСОБА_2 та

ОСОБА_3 підлягають стягненню витрати по проведенню судової будівельно-

технічної експертизи у сумі 348,48 гривень на користь Кримського науково-

дослідного інституту судових експертиз(а.с.149-150). Крім того, з ОСОБА_2 та

ОСОБА_3 підлягають стягненню витрати з інформаційно-технічного забезпечення

розгляду справи у сумі по 3,75 гривні з кожного.    

      На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,11,60,209, 212-215 ЦПК

України, ст.48 Закону України «Про власність», ст.ст.401-404 ЦК України, суд,

 

ВИРІШИВ:

 

В позові ОСОБА_2 і ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,

ОСОБА_7, ОСОБА_8 про усунення перешкод в

користуванні житловим приміщенням - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_8 і ОСОБА_7 -задовольнити.

Встановити ОСОБА_7 і ОСОБА_8 сервітут без

визначення строку про право користування частиною зовнішньою південною стіною

квартири АДРЕСА_1, що

належить ОСОБА_2 і ОСОБА_3 під проведені

водопровідні і опалювальні труби для їх експлуатації за призначенням.

Встановити ОСОБА_7 і ОСОБА_8 сервітут без

визначення строку про право користування частиною земельної ділянки при

домоволодінні АДРЕСА_1 під установку

біля гаража і зовнішньої північної стіни квартири №2 двох металевих опор для

проведення газопроводу відповідно до проекту.

Стягнути з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 витрати з

інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільної справи Ялтинським

міським судом по 3(три) гривни 75 копійок з кожного.

Стягнути с ОСОБА_2 та ОСОБА_3 витрати за

проведення судової будівельно-технічної експертизи по  на користь Кримського

науково-дослідного інституту(р\р 35224001000218, ЛКПО 26225794, Банк УГК в АРК,

МФО 824026) по 174(сто сімдесят чотири) гривні 24 копійки з кожного.

На рішення може бути подана апеляційна скарга в Апеляційний суд АРК через

Ялтинський міський суд АРК в порядку та строки, передбачені ст.ст.294-296 ЦПК

України.

 

Суддя: